АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЛІКУВАННЯ ТЕЛЯТ ПРИ ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ХВОРОБАХ

Для лікування телят із симптомом діареї неінфекційної чи інфекційної етіології необхідно застосовувати дієтичний режим і терапію, спрямовану на боротьбу зі зневодненням, умовно-патогенними і патогенними мікроорганізмами, інтоксикацією, на відновлення функцій органів травлення, сечовиділення, серцеве - судинної системи, підвищення резистентності організму. При інфекційних хворобах необхідно додатково застосовувати специфічні засоби: гіперімунні сироватки, специфічні імуноглобуліни, анатоксини, фати.

У дієтичний режим входить: відміна одного (для телят до триденного віку) або двох (для старших) чергових напувань молозивом і використання замість нього теплих сольових розчинів з глюкозою, настоїв і відварів лікарських трав; поступовий перехід на випоювання молозивом, починаючи з 0,5 - 0,75 л з додаванням до нього необхідної кількості глюкозо - сольового розчину (наприклад, 0,5 л молозива чи молока і 1,0 л розчину, потім 0,75 л І 0,75 л, 1 л молока і 0,5 л розчину). При призначенні голодної дієти необхідно враховувати, що резерви пластичного та енергетичного матеріалу в організмі новонароджених телят незначні, тому тваринам необхідно вводити всередину або парентерально глюкозу (від 2 до 5 г на 1 маси щодоби). Крім того, глюкоза поліпшує метаболічні процеси, стан центральної нервової системи. Але використовувати глюкозу орально у раціях більших, ніж 5 %, не можна. Не рекомендується застосовують розчини цукру (сахарозу, ягідний сироп, фруктовий пектин), крохмаль, курячі яйця, оскільки у травному каналі новонароджених немає ферментів, які їх гідролізують, а застосування цукру й дозі, більшій ніж 2 г/кг, спричиняє діарею. Не може бути виправданим застосування відвару льону інфекційних хворобах, особливо ентеротоксичній формі колібактеріозу з тяжким перебігом.

У період голодної дієти і після неї необхідно застосовувати настої і відвари лікарських трав, рідше - настоянки. Настої готують з м'яких частин рослин (квіти, листя, стебла), які подрібнюють, поміщають в емальований посуд чи бідон, заливають окропом (у співвідношенні 1:10 чи 1:20), щільно закривають кришкою, накривають брезентом чи мішковиною і настоюють 4-6 год. Після цього настій проціджують, осад віджимають, фільтрують. Зберігають настої в холодильнику чи прохолодному місці не більше як 2 - 3 дні Настої дають телятам у середньому по 10 мл на 1 кг маси за 10-40 хв. до випоювання молозива чи молока.

Відвари готують із твердих частин рослин. Подрібнену сировину заливають холодною водою (1:10), кип'ятять на легкому вогні 20-30хв. Фільтрують гарячими. Тваринам дають у тих самих дозах, що і настої.

Таблиці 2 - Лікарські рослини, які використовуються для лікування шлунково-кишкових хвороб

До настоїв і відварів доцільно додавати кухонну сіль по 5 г на 1 л, а перед напуванням телят - глюкозу, по 20 - 25 г на 1 л (але не цукор).

Настоянки готують на 40 - 70 ° етиловому спирті. Подрібнену сировину заливають спиртом, закривають щільно корком і витримують у темному місці при кімнатній температурі протягом 7 діб. Потім фільтрують марлю з ватою і зливають у темний посуд. Зберігають декілька років.

Можна застосовувати різні суміші лікарських рослин (Ветеринарна медицина України. - 1996, - № 1. - С. 36-37). Якщо один із компонент, відсутній, суміш готують з наявних трав.

Ø Чистотіл -1 ч, деревій, ромашка, звіробій - 2 ч.

Ø Ромашка, м'ята (меліса), корінь кульбаби по 1 ч, грицики, деревій, кора дуба – по 2 ч.

Ø Чистотіл, дев'ясил, м'ята, мати-й-мачуха - порівну.

Ø М'ята, кропива, листя горіха, ромашка - порівну.

Ø Кора дуба -1 ч, листя горіха, липовий цвіт, звіробій - по 2 ч.

Ø Звіробій, деревій, полин - порівну.

Ø Звіробій, деревій, кінський щавель - по 2 ч, кора дуба -1 ч.

Ø Плоди бузини, ромашка, спориш, цикорій - порівну.

Ø Подорожник, цикорій, пижмо, щавель кінський - порівну.

Ø Безсмертник, кропива дводомна, чебрець, кульбаба - порівну.

Велике значення, а при діареях вірусної етіології - вирішальне, має
застосування засобів для ліквідації зневоднення (регідратаційна терапія),
оскільки причиною загибелі більшості хворих телят є інтоксикація від зневоднення, ацидоз і блокада серця.

Наука і практика напрацювали ряд принципів застосування цих
розчинів, які зводяться до наступного:

а) розчини електролітів необхідно вводити з перших годин захворювання, не чекаючи дегідратації, оскільки при збільшенні гематокритної величини до 55-60% регідратаційна терапія позитивних наслідків не дає,

б) на початку хвороби, коли апетит ще збережений, розчини електролітів дають всередину, оскільки це природний шлях; орально розчини можна вводити у великих кількостях, до їх складу включати засоби протимікробні, нормалізуючі моторну і секреторно-абсорбційну функції травного каналу, загальнотонізуючі тощо.

Для максимального всмоктування натрію й води вміст глюкози у розчинах повинен бути в межах 20-25 г/л оскільки більш високий вміст може викликати осмотичну діарею, а менший, супроводжується недостатнім всмоктуванням електролітів і води.

При анорексії і виражених ознаках дегідратації розчини електролітів вводять парентерально, оскільки в цей час слизова оболонка кишечнику набрякла, всмоктування води і електролітів через неї майже припиняється;

в) орально вводять гіпотонічні та ізотонічні розчини, підшкірно та
інтраперитонеально можна застосувати лише ізотонічні. Тут доречно відзначити, що розчини, запропоновані професором І.Г. Шарабріним, за складом гіпертонічні, тому вводити їх інтраперитонеально не можна, вони спричиняють відтік рідини з крові і тканин у черевну порожнину на деякий період викликають ще більшу дегідратацію, внутрішньовенно можна застосовувати, крім ізотонічних, гіпертонічні розчини, наприклад, 5- або 10%- ні розчини натрію хлориду (0,3 - 0,45 г на 1 кг маси) разом з 40 - 60 мл 40 %-ного розчину глюкози на одну ін'єкцію, через 10 -15 хв після введення даного розчину у хворих телят з'являється спрага і їм необхідно обов'язково давати воду або 0,5 %- ний розчин хлориду (1 -14 л) з глюкозою (20 - 25г). При необхідності гіпертонічний розчин вводять повторно через 24 або 48 год;

г) кількість розчинів, що вводяться телятам, залежить від ступеня дегідратації при легкому зневодненні (втрата маси тіла до 5 %, загальний стан задовільний, апетит збережений, температура тіла в нормі) за добу вводять 2-2,5 л розчинів, а при тяжкій стадії (втрата маси тіла 8-12 %, апетит знижений або відсутній, очні яблука запалі, температура тіла знижена) - 4 - 4,5 л. При можливості, розчини електролітів краще вводити крапельно.

Найбільш поширені розчини, що застосовують для регідратаційної терапії

гіпо- або ізотонічний розчини натрію хлориду;

ізотонічний (1,3 %- ний) розчин натрію гідрокарбонату, вводиться
парентерально; для корекції ацидозу необхідно додавати 2,5 - 4 г на 1 л, що
застосовуються;

глюкозо-сольовий розчин - 4,5 г натрію хлориду і 25 г глюкози на 1 л води

розчин Рінгера-Локка: натрію хлориду -8г, натрію гідрокарбонату -0,02, калію хлориду - 0,02, кальцію хлориду - 0,02, глюкози -1г, води - до 1л;

натрію хлориду -5г, натрію гідрокарбонату - 5, глюкози - 20 г, води до 1 л;

урсоліт: 5 г натрію хлориду, 5,6 натрію гідрокарбонату, 24,4 г глюкози на 1 л води;

калінат: при оральному застосуванні - калію хлориду - 0,25 г, натрію хлориду - 5, глюкози -19,75 г на 1 л води; при парентеральному - кількість натрію хлориду збільшують до 8,5 г (Гореліков В.І.); - натрію хлориду - 2,6 г, калію хлориду -1,5, нагрію гідрокарбонату - глюкози - 25 г на І л води;

розчин ВООЗ: натрію хлориду - 3,5 г, калію хлориду - 1,5, натрію замість натрію бікарбонату) - 2,9, глюкози - 20 г на І л; вводить-розчин перорально (Фукс П.П.,1997);

гліксан: натрію хлориду - 4,8 г, натрію гідрокарбонату - 4,8, калію хлориду - 0,6, глюкози - 20, гліцину -10 г на 1 л води (застосовують всередину, оскільки гліцин добре транспортується через ворсинки кишечнику, стимулюючи всмоктування Іонів натрію і, отже, води; препарат виготовляється в ІЕКВМ);

ветглюкосолан: натрію хлориду -14 г, натрію гідрокарбонату -13,3, калію хлориду - 6, глюкози - до 100 г, У пакеті міститься 275 або 300 г препарату. Один пакет необхідно розводити на 10 л води (автори препарату рекомендують розводити 2 пакети на 10 л води і випоювати по 700 - 800 мл розчину; вважаємо це недоцільним, оскільки підвищується концентрація електролітів, особливо калію;

0,9 %- ний розчин натрію хлориду - 400 мл, 40 %- ний розчин глюкози - 80, 10 %- ний розчин кальцію глюконату - 10, 40 %- ний розчин гексаметилентетраміну - 4, вода дистильована - 500 мл (внутрішньовенне).

З метою регідратаційної і антитоксичної терапії та для запобігання утворення казеїно-безоарів рекомендується застосовувати лерс, стартин, метицел. Вміст комплекту стартину чи лерсу висипають в емальоване відро, помішуючи додають 10 л гарячої води (70°), залишають на добу. За чергові два випоювання телятам дають 0,5 л розчину стартину або 1 л розчину лерсу, додавши до них 0,5 л теплої води. Потім у кожну наступну порцію молозива додають 250 мл розчину стартину чи лерсу І, при
необхідності, теплої кип'яченої води до загального об'єму порції 1,5 л.

Етіотропна терапія спрямована на знищення збудників хвороби чи пригнічення їх росту шляхом застосування специфічних засобів терапії та антимікробних препаратів.

Специфічна терапія передбачає застосування засоби що містять специфічні
антитіла або анатоксини. Безперечно такі препарати більш ефективними для
профілактики інфекційних хвороб.

При колібактеріозі засобами специфічної терапії є:

ü антиадгезивна та антитоксична сироватка проти ешерихіозу молодняку сільськогосподарських тварин - по 2-3 мл/кг маси внутрішньом'язово, 2-3 рази з інтервалом між ін'єкціями 1-3 доби, в перший день життя всередину і внутрішньом'язово по 1 мл/кг маси;

ü полівалентна антитоксична сироватка проти колібактеріозу і сальмонельозу. В перший день життя телятам рекомендується давати її всередину в дозі 3-4 мл/кг маси з молозивом, в наступні - вводити внутрішньом'язово в дозах: для телят до 5- денного віку по 30 - 45 мл, старшим - 50-60 мл;

ü сироватка крові телят-реконвалесцентів віком 1-1,5 міс. Приготовлена сироватка зберігається в холодильнику 10 -15 діб. З лікувальною метою сироватку вводять інтраперитонеально по 10 -15 мл/кг маси з розчинами електролітів;

ü сироватка крові корів або молодняку даної ферми, прищеплених проти колібактеріозу - застосовують аналогічно;

ü сироватка з молозива (лактоглобулін) корів, щеплених проти колібактеріозу, її готують із збірного молозива перших надоїв. У підігріте до 38⁰ молозиво додають 10 %-й розчин пепсину з розрахунку 40 - 50 мл на 1 л. Посудину залишають на 2 - 3 год в прохолодному місці (+ 4°С). Сироватку зливають, а решту відділяють від згустку казеїну через фільтр із марлі Для парентерального застосування сироватку пропускають додатково через фільтр Зейтца і розливають у стерильний посуду. З лікувальною метою сироватку застосовують всередину (200 -500 мл) або вводять підшкірно чи внутрішньом'язово по 50 - 100 мл один раз на добу;

ü полівалентна гіперімунна сироватка проти ешерихіозу, рота - і коронавірусних ентеритів - вводиться з лікувальною метою по 2 мл/кг маси підшкірно, одно - або дворазово з інтервалом 24 год (Міськевич С.В.,1994);

ü коліфаг - дають всередину в дозі 30- 50 мл, а в тяжких випадках 100 мл 3 рази на день після 4 - 8-год голодної дієти. Перед введенням коліфаг розводять у 100 мл кип'яченої води, аза 10- 15хв до давання фату хворому теляті випоюють 25-30 мл 3-5 %- ного розчину натрію гідрокарбонату.

Для підвищення ефективності лікування шлунково-кишкових хвороб
новонароджених телят використовують поліфаги: коліпротейний,
стафілококовий, клебсієльозний, синьогнійний. Після триденної фаготерапії роблять перерву на 1 - 2 дні і, якщо не настало повного одужання, курс лікування повторюють.

Для лікування телят, хворих на анаеробну ентеротоксемію, застосовують
специфічну сироватку, внутрішньом'язово у дозі 5 мл, повторно її вводять через 2-3 дні в дозі 10 мл (сироватка містить антитіла проти типів збудника В, С і D). Якщо типований серотип А, то застосовують протигангренозну сироватку (медичну) в дозі 10-20 мл підшкірне.

Антимікробні препарати застосовують дотриманням наступник правил:

а) застосовують препарати лише після виділення збудників і перевірки їх

чутливості у лабораторних умовах або шляхом постановки досліду на декількох
телятах. До закінчення і лабораторного дослідження лікування проводять на основі попереднього діагнозу, застосовуючи препарати широкої антимікробної дії або комплексні лікарські форми. Після Дослідження доцільно вирішити питання про застосування антимікробних препаратів вузького спектра дй ДО яких виділені асоціації збудників найчутливіші. При проведенні біопроби на хворих телятах враховують, що терапевтичний ефект антимікробних препаратів настає в перші дві доби рідше - на 3-4-у;

б) необхідно суворо дотримуватись дози, кратності застосування антимікробних препаратів і курсу лікування, оскільки використання їх у максимальних або надмірних дозах негативно впливає на організм. Наприклад, неоміцин, тетрациклін, ампіцилін у максимальних дозах викликають у здорових телят до чотириденного віку діарею через 5 днів застосування, тетрациклін діє токсично на нирки і печінку;

в) на початку стійлового періоду застосовують препарати вузького спектра дії (бактеріостатичні), а в подальшому необхідно переходити до препаратів більш широкого спектра дії або комплексних;

г) необхідно враховувати локалізацію збудника - при септичній формі
препарати вводять парентерально, а середину дають такі, що добре всмоктуються з кишечнику; при локалізації збудника в кишечнику – препарати дають всередину, переважно ті, що повільно всмоктуються (неоміцин, канаміцин, фталазол, фтацин, сульгін, етокан,.оксикан, поліміксин, рифавет, дїарекс, олететрин тощо), і все ж краще поєднувати давання препаратів
обох груп;

д) всередину антимікробні препарати необхідно давати разом Із розчинами електролітів або молоком, підігрітими до 38 - 40°С, з тим, щоб вони потрапили безпосередньо у сичуг і кишечник;

е) необхідно пам'ятати, що при вірусних інфекціях етіотропні засоби терапії не розроблені, антибіотики не ефективні і їх застосовують лише для пригнічення секундарної бактеріальної флори;

ж) антимікробні препарати пригнічують ріст не лише патогенних, а й симбіонтних мікроорганізмів, тому після їх застосування необхідно застосовувати пробіотики.

Антимікробні засоби використовують в наступних разових дозах (на 1 кг маси тіла, кратність прийомів на добу):

- етазол - 20 - 25 мг, 3 - 4 рази на добу;

- фталазол, сульгін - 20 - ЗО мг, 2 рази;

- фтазин -15 - 20 мг, 2 рази;

- сульфацил і метилсульфазин - 20 - 40 мг, 3 рази;

- хлортетрацикліну і окситетрацикліну гідрохлорид, левоміцетин - 20- 25 мг, 3 рази;

- тетрахлорид -15 - 2 0 мг, всередину, 5 - 7 мг - внутрішньом'язово, 2 рази:

- неомщину сульфат -10-20 мг, 3 рази;

- мономщин -5-І мг, 3 рази;

- ампіокс -15 мг, 3 рази, можна - внутрішньом'язово;

- фтацин - 0,2 - 0,3 г, 1 - 2 рази;

- етокан - 0,5 г, 1 - 2 рази;

- канаміцину моносульфат - 8 -10 мг, 2 рази;

- поліміксину - М - сульфат - ЗО - 40 тис.ОД, 2 - 3 рази;

- стрептоміцину сульфат-10-20 тис.ОД, внутрішньом'язово, 3 рази:

- гентаміцину сульфат - 1,5 мг 3 рази внутрішньом'язово при колісепсисі
або 3 мг всередину при: ентеротоксичній формі колібактеріозу. З рази;

- олететрин (тетраолесн) -10 мг, 2 - 3 рази;

- ампіцилін -15 - 25 мг, 4 - 5 разів;

- оксикан - 0,1 г, 2 рази;

- тримеразин, трибрисен - 0,25 г, 2 рази;

- триметосул - 0,125 г, 2 рази;

- діарекс - 0,2 г, 2 рази;

- фуроксин - 0,25 г, 2 - 3 рази;

- фуразолідон, фурадонін - 4 - 5 мг, 2 разі:.

- фуразонал — 3 - 5 мг, 3 рази;

- антиколімікс - 0,2 - 0,4 г, 3 рази;

- бровасептол - 0,05 - 0,06 г, 2 рази;

- ентеросептол - 30- 40 мг, 2 рази;

- коліприм -15 - 20 мг всередину;

- егоцин L.A. - 0,1 мл, внутрішньом'язово, повторно через 4 дні;

- кламоксил ЛА - 0,1 мл, внутрішньом'язово або підшкірне, одна ін'єкція;

- апралан - 200 (Ін'єкційний) - 0,1 мл, внутрішньом'язово один раз на добу, три дні підряд

- апралан розчинний - 20 - 40 мг один раз протягом 5 діб з водою або ізотонічним розчином натрію хлориду;

- енроксил (Словенія) або енробіофлокс (Польща), або енрофлокс (Іспанія) -

всередину, 2,5 - 5 мг діючої речовини;

- енрофлоксацин - 2,5 - 5 мг, підшкірне, один раз на добу, 3 -10 днів;

- байтрил 2,5 %- ний оральний розчин, 1 мл якого містить 25 мг діючої
речовини - енрофлоксацилу; вводиться в дозі 1 мл на 10 кг маси телят 3 - 5 днів підряд. Препарат не можна застосовувати разом з хлорамфеніколом, макролітами (тилозином, олеандоміцином, еритроміцином) або тетрацикліном;

- байтрил 5 %- ний розчин для ін'єкцій - 1 мл на 20 кг маси тіла, підшкірно, 3-5 днів підряд, протипоказання - аналогічні байтрилу, 2,5 %- ному; байтрил 10 %- ний розчин для ін'єкцій - 1 мл на 40 кг маси тіла, підшкірно, 3 - 5 днів підряд, в одне місце вводиться не більше 5 мл цельбар 4,5 % суспензія - для телят масою від 16 до 20 кг - по 5 мл один раз на день, 20 - 35. кг - 6,5 мл, 35 - 40 кг - 13 мл. Суспензію додають до розчинів електролітів або до 250 мл води і випоюють з пляшки.

Антибіотики та інші протимікробні препарати впливають не лише на
патогенні, а й на корисні, симбіонтні, мікроорганізми, тобто спричиняють
розвиток дисбактеріозу або поглиблюють його. Тому після закінчення курсу
етіотропної терапії необхідно застосовувати пробіотики - препарати, що містять симбіонтні мікроорганізми, які є антагоністами патогенних. Арсенал їх нині досить значний: АБК, ПАБК, лактобактерин, пропіацид, ентеробіфідин, бактерин-SL, споролакт, біоплюс2Б та ін.

Пробіотики застосовують для лікування хворих телят, але більшість мікроорганізмів, шовходять до їх складу, чутливі до антибактеріальних засобів, тому їх необхідно вводити після закінчення курсу антибіотикотерапії. Пробіотики краще застосовувати для профілактики діарей.

Антитоксична терапія. Телята при шлунково-кишкових хворобах гинуть, головним чином, від зневоднення та інтоксикації. Тому в останні роки велику увагу приділяють застосуванню сорбентів - препаратів, які адсорбують на своїй поверхні токсини і виводять їх з організму.

Нині найбільш широко застосовують наступні сорбенти (всередину, разова доза в г):

активоване вугілля - 50 - 80 г, 2 - 3 рази на добу;

лігнін лікувальний - 50 - 100 г, 3 рази на добу;

ентеросорбент - 0,1 г/кг, 3 рази на день за 0,5 - 1 год до прийому молока;

фітосорбент ФСЗ - іммобілізований на сорбенті препарат звіробою і фітосорбент ФСЕ, до складу якого входить фітопрепарат ехінацеї,
перший раз дають у дозі 0,15 г/кг, а в подальшому - по 0,1 г/кг у суміші з 0,5 л (0,85 %) ізотонічного розчину натрію хлориду;

ентеросгель - 45 г на І л води, доза 250 - 500 мл, 2-3 рази на день до одужання;

сорбекс - 3,0 на теля з 0,5 л води, 2-4 рази через 12 год;

неосорбеліт - комплекс сорбенту з електролітами, глюкозою і біологічно активними речовинами рослинного походження - один флакон розводиться віл води, доза - 5 мл/кг маси, 2-3 рази на добу,

плантосия - комплекс b сорбенту, електролітів, енергоносіїв і біологічно активних компонентів лікарських рослин - 2,5 - 3,0 мл на 1 кг маси 2 рази на добу до годівлі;

енвет-1 -2-4 г препарату змішують з 1 л води, доза 200- 400 мл 2 - 3 рази на добу.

Крім сорбентів, для дезінтоксикації необхідно застосовувати інші засоби:

глюкозу - внутрішньовенне) 10 %- ний розчин 80 -120 мл з 0,2 г аскорбінової кислоти;

гексаметилентетрамін - 4 мл 40 %-ного розчину з 100 мл 0,85%-ного розчину натрію хлориду внутрішньовенно;

натрію тіосульфат - 5 - 10 мл 30 %-ного розчину внутрішньовенно;

гемодез - 50 -100 мл 6 %-ного розчину, внутрішньовенно, крапельне;

ветОкс-1000 – внутрішньовенно, 100 мл у ізотонічному розчині натрію хлорид (1:3)

Відновлення порушенні функцій органів травлення досягається
застосуванням засобів патогенетичної терапії, новокаїнових блокад та ферментних препаратів.

Новокаїнові блокади знімають больовий імпульс з боку травного каналу і
тим самим нормалізують його перистальтику.

Застосовують дві блокади:

епіплевральну (за В.В. Мосіним) - 0,5 %- ний розчин новокаїну в дозі 1 мл/кг маси, вводиться з обох боків, повторно ін'єкція виконується через 4 дні;

вісцеральну (за Геровим К.) -1 %- ний розчин новокаїну в дозі 1 мл на 1 кг маси тіла інтраперитонеально.

У телят-гіпотрофіків та у хворих із симптомом діареї знижується секреторна функція залоз травного каналу, порушується травлення, особливо пристінкове.

З метою відновлення процесів травлення рекомендується застосовувати наступні ферментні препарати:

натуральний шлунковий сік - 30-50 мл, 3 рази на добу за 15-20 хв до годівлі, починаючи з третьої доби життя;

штучний шлунковий сік - 50-100 мл (вимоги аналогічні);

екстракт 12-палої кишки -2-4 мл/кг 3 рази на добу;

пепсигсн і хімозиноген - по 50 мл за 15-20 хв до годівлі і після неї, розведені у чотирикратному об'ємі води, 3 рази на добу;

абомін - 20-40 мг/кг маси три рази на добу,

панкреатин - 10 - ЗО, мг/кг; трипсин - 0,1 - 0,3 мг/кг; перед їх введенням телятам дають 2 %- ний розчин натрію гідрокарбонату в дозі 15 -300 мл, потім вводять ферментні препарати, а через і - 1,5 год випоюють молозиво чи молоко;

ентерофарм - борошно, виготовлене з 12-палої кишки здорових свиней і великої рогатої худоби - 0,1-0,15 г/кг маси, розводять теплою кип'яченою водою, дають 3 рази на добу перед напуванням молозивом (молоком);

лізоцим - 960 мг/л з молозивом першого надою, 640 мг/л - другого і третього, 320 мг/л - з молоком;

ренін - 800 мг/л, з кожним випоюванням молозива, 5-6 днів;

лізосубтилін Г 10 х - по 20 тис. ОД/кг маси 1 рази на день з молозивом чи молоком протягом 2-5 діб.

Стимулююча терапія застосовується з метою підвищення неспецифічної
резистентності організму телят. Необхідно насамперед використовувати препарати заміщуючої дії, природні імунокоректори (вітаміни, препарати тимуса, кісткового мозку), особливо ті, що стимулюють клітинні фактори захисту із препаратів заміщуючої дії добрий ефект має сироватка крові, взятої від декількох. Тварин даної ферми (не менше п’яти). Перед застосуванням сироватку змішують з глюкозо-сольовим розчином у співвідношенні 1:1-1:3. Доза сироватки -15 -20 мл на 1 кг маси тіла. Вводять її інтраперитонеально. Перевагою сироватки є те, що в ній містяться імуноглобуліни проти збудників, що циркулюють на даній фермі.

Подібну дію мас глюкозо-цитратна кров (Немченко М.Л., 1983). її отримують змішуванням крові (200 - 250 мл на одне теля) з глюкозо - цитратним розчином (1.1-1:2), який готують за таким прописом: натрію хлориду - 8,5 г, натрію цитрату -4,5г, глюкози - 20 - 25 г, води дистильованої -1л. Краще глюкозо-цитратну кров вводити інтраперитонеально. З черевної порожнини кров надходить у лімфатичне, а потім у кров’яне русло І діє на організм як звичайна донорська, оскільки у новонароджених телят відсутня анафілаксія на її введення.

Стимулюючу дію має серогідролізин (Андрєев Є.В., 1984), який отримують із сироватки крові великої рогатої худоби, гідролізину і розчину РІнгера-Локка, а також препарати, виготовлені з молозива - сероколострин (80-100 мл з молозивом першого надою) і лактоглобулін (200 - 500 мл в період голодної дієти і після неї 2-3 дні).

Препарати стимулюючої дії ефективніше застосовувати для профілактики
патології, ліквідації імунодефіцитного стану.

З інших засобів, що широко застосовують для лікування хворих телят,
необхідно звернути увагу на введення вітамінів А (600 МО/кг маси з молозивом щодня), D₃ (150 МО/кг), В₁ (5 - 10 мг) та серцевих засобів. Слід пам'ятати, що дегідратація спричиняє загущення крові, уповільнення її руху, зменшення об'єму крові, що утруднює роботу серця (частота пульсу збільшується до 120 - 150 ударів). Тому застосування засобів, що посилюють роботу серця, особливо кофеїну, є недоцільним (Немченко М.І., 1983). Зусилля лікаря-терапевта повинні бути спрямовані на усунення гемоконденсації шляхом застосування розчинів електролітів. І лише після цього можна вводити камфорне масло (20 %- ний розчин 2-3мл; корглікон 0,06%- ний розчин 1 - 2 мл внутрішньом'язово; кордіамін - 1 - 1,5 мл підшкірно, кокарбоксилазу - 0,02 - 0,05 г.

Після клінічного одужання у телят залишаються значні функціональні і
структурні зміни різних органів, гемопоезу, імунного статусу, обміну речовин. Для реабілітації перехворілих телят застосовують комплексні вітамінно-мінеральні препарати, гепатопротектори тощо.

ПРОФІЛАКТИКА ШЛУНКОВО-КИШКОВИХ ХВОРОБ
НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ

Система заходів щодо профілактики шлунково-кишкових хвороб новонароджених телят включає технологічні, ветеринарно-санітарні, протиепізоотичні і зоогігієнічні заходи, спрямовані на одержання розвиненого, резистентного приплоду, забезпечення належного санітарного стану ферм, розрив епізоотичного ланцюга, дотримання принципу "зайнято - вільно" при експлуатації приміщень родильного відділення і профілакторію. Система одержання і збереження новонароджених телят включає наступні складові елементи:

формування життєздатного приплоду в період його внутрішньоутробного розвитку (підготовка батьківських пар до осіменіння, використання сперми здорових биків, не контамінованої патогенними мікроорганізмами; своєчасний запуск, повноцінна і якісна годівля, правильне утримання тварин у сухостійний період;

підтримання високого рівня гігієни отелень у змінних родильних відділеннях;

обов'язкове випоювання першої порції молозива телятам у перші 1 -1,5 год після народження,

заселення травного каналу корисною - симбіонтною мікрофлорою, яка пригнічує ріст і розмноження кишково-паратифозної і гнильної мікрофлори та підвищує резистентність організму;

використання змінних секційних профілакторіїв та індивідуальних будиночків на відкритому повітрі за принципом «вільно – зайнято», ретельна механічна очистка і дезінфекція звільнених секцій і будиночків;

підвищення рівня специфічних антитіл в організмі новонароджених.

Всі заходи профілактики захворювань телят необхідно виконувати за

Окремими технологічними циклами:

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1016 | Нарушение авторских прав