Згідно з пунктом 1.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 280, торговець цінними паперами при здійсненні валютних операцій повинен мати генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій (далі - генеральна ліцензія) у межах валютного законодавства України.
Незважаючи на це, НБУ в Листі від 28.09.2005 р. №13-124/4562-9670 "Про здійснення іноземних інвестицій в Україну" вважає, що розрахунки між резидентами (у тому числі небанківськими фінансовими установами - торговцями цінними паперами, що отримали ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на професійну діяльність на ринку цінних паперів) та нерезидентами-інвесторами за операціями з цінними паперами українських емітентів, які здійснюються через уповноважені банки, що мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснюють валютний контроль за операціями своїх клієнтів, не потребують наявності у цих резидентів генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. Таким чином Лист перевищив Постанову. Але чому для купівлі акцій іноземних фірм український інвестор чи торговець має отримувати ліцензії, навіть якщо здійснив операції через уповноважені банки, що мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення валютних операцій? Адже підпункту "е" пункту 4 статті 5 Декрету Кабміну від 19.02.93 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) передбачає отримання навіть індивідуальної, а не генеральної ліцензії, для здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину. Знову виходить, що іноземці-інвестори в Україні почувають себе краще за українських резидентів.
Але в 2002 році думка НБУ була дещо пртилежною. Відповідно до статті 26 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" діяльність торговців цінними паперами поділяється на наступні види:
а) діяльність по випуску цінних паперів;
б) комісійну діяльність по цінних паперах;
в) комерційну діяльність по цінних паперах.
Діяльність по випуску цінних паперів статтею 26 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" визначається як виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом.
Із зазначеного, на думку НБУ, висловлену в Листі від 28.10.2002 р. №28-311/4190-6679 "Щодо ліцензування діяльності небанківських фінансових установ, яка пов'язана з проведенням ними операцій з цінними паперами" випливає, що діяльність по випуску цінних паперів, які номіновані в іноземній валюті, а також продаж номінованих у національній валюті цінних паперів нерезидентам є валютними операціями емітента, але не торговця цінними паперами.
Тому у даному випадку наявність у торговця цінними паперами генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій не вимагається. Однак далі зазначається що виходячи з визначення, наведеного в статті 1 Декрету, валютними будуть наступні операції торговця цінними паперами, що виконуються під час здійснення комісійної діяльності:
купівля-продаж цінних паперів, які номіновані в іноземній валюті;
купівля-продаж цінних паперів, які номіновані у національній валюті, якщо при цьому відбувається перехід права власності від резидента до нерезидента або навпаки. Для здійснення зазначених операцій торговцю цінними паперами вже необхідна генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій! Як же так думка тепер інша? Далі знову без ліцензії - комерційна діяльність з цінними паперами статтею 26 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" визначається як купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
Звідси випливає, що комерційна діяльність з цінними паперами в іноземній валюті, а також купівля-продаж цінних паперів у національній валюті у нерезидентів від свого імені та за свій рахунок не можуть вважатися наданням фінансових послуг, а отже не потребують наявності у торговця цінними паперами генеральної ліцензії НБУ на здійснення валютних операцій. Тобто плутанина повна, в 2002 році комісійна діяльність торговців ЦП з іноземними інвесторами потребувала ліцензії, а в 2005 році - ні, хоча Декрет ніхто за цей період не змінював, а торговці ЦП з нерезидентами здійснюють в основному комісійні операції.
