Орієнтовний режим для учнів, які відвідують школу у другу зміну
Режимні моменти
| 9-1 Ороків
| 11-12 років
| 13-14 років
| 15—16 років
| Пробудження
| 7.30
| 7.30
| 7.30
| 7.30
| Ранкова гімнастика,
| 7.30-8.00
| 7.30-8.00
| 7.30-8.00
| 7.30-8.00
| загартовуючі
|
|
|
|
| процедури,
|
|
|
|
| умивання,
|
|
|
|
| прибирання ліжка
|
|
|
|
| Ранковий сніданок і
| 8.00-9.00
| 8.00-9.00
| 8.00-9.00
| 8.00-9.00
| допомога родині
|
|
|
|
| Підготовка уроків
| 9.00-11.00
| 9.00-11.30
| 9.00-11.30
| 9.00-12.00
| Вільні заняття і
| 11.00-13.00
| 11.00-13.00
| 11.00-13.00
| 11.00-13.00
| прогулянки
|
|
|
|
| Обід
| 13.00-13.30
| 13.00-13.30
| 13.00-13.30
| 13.00-13.30
| Дорога до школи
| 13.30-14.00
| 13.30-14.00
| 13.30-14.00
| 13.30-14.00
| Навчальні заняття
| 14.00-19.00
| 14.00-19.30
| 14.00-20.00
| 14.00-20.00
| у школі
|
|
|
|
| Дорога додому
| 19.00-19.30
| 19.30-20.00
| 20.00-20.30
| 20.00-20.30
| (прогулянка)
|
|
|
|
| Вечеря і вільний час
| 19.30-20.30
| 20.00-21.00
| 20.30-21.30
| 20.30-22.00
| Підготовка до сну
| 20.30-21.00
| 21.00-21.30
| 21.30-22.00
| 22.00-22.30
| Сон
| 21.00-7.30
| 21.30-7.30
| 22.00-7.30
| 22.30-7.30
| Потрібно пам'ятати, що нехтування ними призводить до порущен-ня режиму дня, негативно позначається на стані здоров'я дітей шкільного віку.
Запорукою оптимальної працездатності школярів є правильне чергування праці і відпочинку, а також зміна одного виду діяльності іншими. Правильне чергування розумової праці з фізичним навантаженням і регулярним сном є умовою успішного навчання, вагомим чинником збереження здоров'я дітей і підлітків.
Питання для самоперевірки
Які складнощі соціального, психологічного і фізичного характеру супроводжують початок навчання дитини у школі?
1. У чому полягають особливості розумової праці? Які негативніфактори для здоров'я можуть виникнути при недотриманні гігієни розумової праці?
2. Поясніть охоронну сутність процесу стомлення. Як реагує дитина, відчуваючи певні ознаки стомлення?
3. Що таке перевтома? Як її діагностувати і запобігти її наслідкам?
4. Як враховуються вікові особливості прояву феномену працездатності при плануванні навчального навантаження школяра?
5. Прокоментуйте орієнтовний режим для учнів, які відвідуютьшколу в першу та другу зміни.
Важливо знати, що...
Живі організми залежать від основних ритмів Землі і її обертання навколо своєї осі і навколо Сонця. Упродовж сотень мільйонів років еволюції ішов процес пристосування до них, вироблялись ритмічні процеси життєдіяльності — біоритми.
Біоритми — результат природного добору. У боротьбі за існування виживали тільки ті організми, які могли сприймати час і реагувати на нього. У результаті поступово виробився ендогенний ритм організму, синхронний з періодичними процесами зовнішнього середовища. Найбільш вивчені добові ритми (24-годинні) і навколодобові, або цирка-діанні (від 20 до 28 годин).
Відомо близько 300 функцій, які мають добову періодичність. Різні функції організму мають неоднаковий ритм інтенсивності. Хоч сучасна людина створила навколо себе штучне температурне середовище, але температура її тіла протягом доби коливається, як і багато років тому назад. Справа в тому, що температура тіла залежить від швидкості перебігу біохімічних реакцій. У денний час обмін речовин іде швидше і це визначає більшу активність людини. Ритмічні добові коливання характерні для артеріального тиску: вдень він вищий, а вночі знижується. При патології спостерігається порушення багатьох ритмів. Наприклад, у хворих гіпертонічною хворобою у нічні години відбувається не зниження, а, навпаки, підвищення артеріального тиску, що призводить до погіршення їх стану.
Протягом доби змінюється інтенсивність мітотичного поділу: найбільша швидкість поділу клітин у ранкові години, вночі вона знижується. Близько 5 годин ранку відмічається найбільша активність поділів у кістковому мозку. Активність у ниркових клубочках найвища між 3 год. ночі і 5 год. ранку.
Кількість кров'яних пластинок у периферичній крові у людини зменшується вночі і збільшується у ранкові і денні години. Встановлено, що здатність до зсідання крові вища у денні години. Відмічена періодичність вмісту адреналіну в крові, його рівень найвищий ранком і знижується до мінімуму на 18 год.
Крім добових, виділяють і тривалі біоритми: місячний ритм (28 діб), який найбільше виражений у мешканців морів.
Зміна тривалості дня є важливим фактором, який дає змогу організму перебудувати свою діяльність; це здійснюється за участю гіпота-ламо-гіпофізарної системи. Неузгодженість деяких біоритмів і зміни тривалості дня в осінній і весняний період року є однією із імовірних причин загострення хронічних хвороб органів дихання, серцево-судинної системи. Так, описана сезонна динаміка загострення туберкульозу, гіпертонічної хвороби, ревматизму. Трансмісивні хвороби людини мають виражену сезонну залежність, яка пов'язана з періодами розмноження членистоногих переносників — збудників хвороб (кліщі, комарі, москіти тощо).
Ритмічні зміни сонячної активності впливають на живі організми, змінюють їх реактивність і функціональний стан різних систем. Є дані, що кількість хворих, які потрапляють у психіатричні клініки, різко зростає у дні посиленої сонячної активності. Клініцисти відмічають збільшення частоти серцево-судинних захворювань і ускладнень під час найбільшої активності Сонця. Однією із причин цього може бути активація у такі періоди системи зсідання крові.
Виявлені і більш тривалі цикли сонячної активності (80-90 років, 600-800 років). У кінці 19 на початку 20 ст. чеський психолог Г.Свобода і німецький лікар В.Флейс висловили гіпотезу, що у кожної людини з моменту народження є три цикли, які пов'язані з фізіологічною активністю (23 дні), емоційною (28 днів) і інтелектуальною (33 дні). Посередині кожного циклу є критичний, або нульовий день. Перша половина циклу, яка передує цьому дню, вважається позитивним періодом (зростання працездатності, фізичного, емоційного і інтелектуального стану). Друга половина — негативний період, у продовж якого стан погіршується.
Є спостереження, що у нульові дні фізичного циклу частіше відбуваються нещасні випадки, у нульові дні емоційного циклу — емоційні зриви, інтелектуального — погіршення розумової роботи. Збіг усіх критичних днів буває один раз на рік. Проте висловлюється і критичний погляд з приводу фатального впливу нульових днів на організм людини, система якої має великий діапазон пристосувальних можливостей у збереженні гомеостазу.
Російський психіатр С.С.Корсаков у 1887 р. описав психологічний синдром у хворих на хронічний алкоголізм: втрата хворими здатності до орієнтації у часі, вони не можуть виконувати ритмічні спроби, у них не виробляються умовні рефлекси на час, хоча формальне значення часу зберігається (вони знають кількість хвилин у годині, секунд у хвилині). Є дані про враження у таких хворих ядер, які утворюють стінку третього шлуночка, і в ділянці гіпокампа.
Крім центральних механізмів орієнтації у часі, є і клітинні, припускають, що вони пов'язані з періодичними процесами, які відбуваються у мембранах клітини.
Значення біоритмів, пов'язаних з сезонними і геліофізичними циклами активності, має бути використане у профілактичній медицині у боротьбі за здоров'я людини.
Література
1. Богданов Г.П. Школьникам о здоровом образе жизни.— М.,1989.—192 с.
2. Коростелев Н.Б. Воспитание здорового школьника.—М., 1986.
3. Медико-біологічні основи валеології. Навчальний посібник длястудентів вищих навчальних закладів / Під ред. П.Д.Плахтія.— Кам'я-нець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічнийуніверситет, 2000.—С. 128-135.
4. Мир детства: Младший школьник / Под ред. А.Г.Хрипковой.—М., 1988.—272 с.
5. Охрана труда и техника безопасности в общеобразовательнойшколе: Сб. нормат. документов (Состав. В.В.Горелов).— М., 1988.—256 с.
6. Попов С.В. Валеология в школе и дома (О физическом благо-получии школьников).— СПб., 1997.— 256 с.
7. Семашко Н.А. Основньїе вопросн школьной гигиеньї // Книга оздоровье / Под ред. Ю.П.Лисицьша.— М., 1988.— С. 156-157.
8. Совєтов С.Є. та ін. Шкільна гігієна. Навч. посібник для студентів пед. ін-тів.— К.: Вища школа, 1971.— С. 98-134.
9. Хочу бьіть здоровьім: справ, изд. / Отрощенко П.Г., МовчанюкВ.О., Никберг Н.Н. и др.—К., 1991.— 336 с.
10.Зрисман Ф.Ф. Гигиенические требования к расписанию уроков //Книга о здоровье / Под ред. Ю.П.Лисицьгаа.— М., 1988.— С. 144-149.
11.Зрисман Ф.Ф. Переутомление, мозговое переутомление уча-щихся // Книга о здоровье / Под ред. Ю.П.Лисицьша.— М. 1988.—С.149-156.
12.СЛОВНИК ТЕРМІНІВ А
Авітаміноз (а — заперечна частка, від лат. уііа — життя) — хворобливий стан, який виникає за нестачі якогось вітаміну чи вітамінів.
Автотрофи (від грец. аиіоз — сам, ігорНе —живлення) — організми, які самостійно виробляють органічні речовини з неорганічних сполук з використанням енергії сонячного світла або енергії хімічних процесів.
Автономна нервова система (від грец. аи(ох — сам) — частина периферичної нервової системи, яка іннервує всі внутрішні органи, ендокринні залози та мимовільні м'язи шкіри, серце та судини, тобто органи, що здійснюють вегетативні функції в організмі (травлення, дихання, виділення, кровообіг тощо) та становлять внутрішнє середовище організму.
Адаптація (від лат. аЛаріайо — пристосування) — пристосування організму або його окремих органів до певних умов середовища.
Адреналін—гормон мозкової тканини надниркових залоз, що стимулює симпатичну нервову систему.
Аероби (від грец. аег — повітря, Ьіон — життя) — організми, для життєдіяльності яких потрібен вільний кисень.
Акомодація (від лат. ассотойаііо — пристосування) — пристосування ока до чіткого бачення предметів, розміщених на різній відстані від нього.
Аксон (від грец. ахоп — вісь) — видовжений відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.
Акромегалія — хвороба, при якій збільшуються розміри не всього тіла, а тільки окремих його частин — носа, підборіддя, язика, рук та ніг, вигляд людини спотворюється.
Актин — скоротливий білок, який функціонує у скелетних м'язах.
Акселерація (від лат. ассеіегаге — прискорення) — прискорення темпів росту і розвитку дітей та підлітків кожного наступного покоління порівняно з попереднім. Термін запропоновано Е.Кохом.
Алергія (від грец. аііох — інший, ег§оп — дія) — стан підвищеної чутливості організму у відповідь на дію алергенів.
Алкоголізм—захворювання, спричинене систематичним вживанням алкогольних напоїв; характеризується патологічним потягом до них.
Альвеоли (від лат. аігеоїш — міхурець) — мікроскопічні міхурці легенів, де відбувається газообмін між кров'ю та вдихуваним повітрям.
Анаболізм (від грец. апаЬоіе — підйом), або асиміляція — сукупність хімічних процесів у живому організмі, у результаті яких синтезуються складні органічні речовини з простих з накопиченням енергії.
Анаероби (від грец. ап — заперечення, аег — повітря, Ьіох — життя) - організми, життєдіяльність яких відбувається за відсутності вільного кисню.
Аналізатор, або сенсорна система (від лат. $еп$ии — відчуття, сприйняття) — це система, яка забезпечує сприймання, передачу і переробку інформації про явища навколишнього середовища.
Анатомія людини (від грец. апаіоте - розтин, розчленування) — наука, що вивчає форму і будову організму, органів і тканин людини у зв'язку з їхніми функціями у процесі філогенезу та онтогенезу,
Анемія (від грец. префікса а — заперечення, каіта — кров) — недокрів'я, хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.
Антигени (від грец. апіі — проти, §епе$ — походження) — висо-комолекулярні сполуки, здатні стимулювати імунокомпетентні лімфоідні клітини та забезпечувати імунну відповідь.
Антитіла (від грец. апіі — проти, тіло) — глобуліни сироватки крові людини чи тварини, що утворюються у відповідь на попадання в організм різних антигенів.
Аорта — найбільша артерія тіла людини, що виходить з лівого шлуночка.
Апетит (від лат. ареііііо — пристрасть, бажання) — потяг до певного виду їжі.
Аритмія (від грец. префікса а — заперечення, ритм) — порушення серцевого ритму.
Артеріальна кров — кров, збагачена киснем.
Артерії (від грец. агіегіа - судина) — кровоносні судини, що несуть кров від серця до органів та тканин організму.
Б
Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.
Біологія (від грец. Ьіо8 — життя, Іо§о5 — наука, учення) — це сукупність наук про живі істоти, їхню будову, процеси життєдіяльності, взаємозв'язки між собою та умовами навколишнього середовища, закономірності розповсюдження по земній кулі, походження, історичний розвиток, різноманітність тощо.
Бронхіт (від грец. Ьгопскоа — дихальне горло, іі —запалення) — запалення бронхів.
В
Вакцина (від лат. \<акка — корова, яку використовував у своїх дослідах Дженнер) — препарат, виготовлений з ослаблених чи вбитих бактерій, вірусів або їхніх токсинів; застосовують для створення активного штучного імунітету та лікування інфекційних хвороб.
Вакцинація (від лат. уакка — корова) — профілактичне щеплення.
Валеологія (від грец. уаіео — бути здоровим, Іо^ох — учення) — наука про формування, зміцнення та збереження здоров'я.
Вегетативна нервова система — частина нервової системи, яка регулює діяльність внутрішніх органів, залоз, кровоносних і лімфатичних судин, непосмугованих і деяких посмугованих м'язів, обмін речовин.
Вени — кровоносні судини, що несуть кров від органів та тканин до серця.
Венозна кров — кров без кисню, збагачена вуглекислим газом.
Відчуття — це процес відображення в мозку людини окремих властивостей, якостей предметів і явищ об'єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуттів.
Вітаміни (від лат. уііа — життя) — група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи, які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціонування організму.
Виділення — процес виведення з організму непотрібних і шкідливих продуктів обміну речовин (вода, вуглекислий газ, аміак, сечовина, сечова кислота).
г
Ганглій (від грец. %ащііоп — вузол) — нервовий вузол, скупчення нервових клітин, що переробляють одержані ними сигнали.
Гельмінтологія (від грец. кеітіпікоя — черв'як, життя, Іо§ох — учення)—розділ паразитології, який вивчає паразитичних червів та захворювання, що ними викликаються.
Гемоглобін (від грец. Ігаіта — кров, від лат. діоЬш — куля) — залізовмісний пігмент еритроцитів, який зв'язує та переносить кисень від органів дихання до тканин.
Гемоліз (від грец. каіта — кров, Іуш —- розчинення) — руйнування еритроцитів крові (наприклад, у гіпотонічному розчині).
Гемофілія (від грец. каіта — кров, ркііео — любити, нахил) — спадкова хвороба, що виникає, коли порушена функція згортання крові.
Геронтологія (від грец. кегоп — старий, Іо§ох — наука, учення) — наука, яка займається проблемами старіння людини, з'ясовує основні його закономірності — від молекулярного і клітинного рівнів до цілісного організму.
Гетеротрофи (від грец. кеіегоя — інший, Ігор/ге — живлення) — організми, які живляться готовими органічними речовинами.
Гігієна (від грец. ку£Іепо5 — здоровий) — наука, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників довкілля та виробництва на здоров'я людини.
Гіпервітаміноз (від грец. курег — над, від лат. уііа — життя) — хворобливий стан, який виникає за надмірного надходження певного вітаміну до організму.
Гіпертонія (від грец. курег — над, підвищення, від лат. Іопт — напруження) — стан підвищеного кров'яного тиску.
Гіповітаміноз (від грец. куро — під, пониження, від лат. \ііа — життя) — хворобливий стан, який виникає за недостатнього надходження певного вітаміну до організму.
Гіпотонія (від грец. куро — під, пониження, від лат. Іопш — напруження) -— стан пониженого кров'яного тиску.
Гломерулонефрит — запальний інфекційно-алергічний процес, що перебігає в обох нирках із переважним ураженням клубочкового апарату.
Гомеостаз (від грец. Іготоіох — однаковий, 5(а$і$ — стан) — стан відносної сталості внутрішнього середовища організму за певних умов довкілля та змін в організмі.
Гормони (від грец. Ногтао — збуджую) — біологічно активні речовини, які виробляють залози внутрішньої секреції.
д
Дендрит (від грец. йепйгоп — дерево) — короткий, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.
Діурез (від грец. йіигео — виділяю сечу) — процес утворення і виділення сечі з організму.
Динамічний стереотип — це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються в строго визначеному, закріпленому в часі порядкові і є наслідком складної системної реакції організму на складну систему позитивних (тих, що підкріплюються) і негативних (або гальмівних) умовних подразників.
Дистонія — порушення тонусу судин, у результаті чого порушується кровообіг і кровопостачання органів.
Домінанта (від лат. йотіпапх — пануючий) — це панівна ділянка кори великих півкуль головного мозку, яка залучає до себе збудження з інших центрів, нагромаджує їх і гальмує їхню здатність реагувати на подразники, що за інших умов мали б їх збуджувати.
Е
Екстерорецептори (від лат. ехіег — зовнішній, гесеріог — той, що сприймає) — чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля.
Ектодерма (від грец. екіов — зовні, йегта — шкіра) — зовнішній зародковий листок.
Емоції — це суб'єктивний стан людини, що виникає у відповідь на дію внутрішніх чи зовнішніх подразників і проявляється в формі переживань.
Ендокринологія (від грец. епйоп — внутрішній, сгіпо — виділяю, Іо£ох — учення) — наука про залози внутрішньої секреції та їх гормони.
Ендоплазматична сітка (від грец. епйоп — внутрішній, плазма — оформлене) — система мембран, що утворюють велику кількість каналів, трубочок, цистерн, завдяки чому значно збільшується внутрішня поверхня клітини і поділяється клітина на велику кількість комірок, що відіграє важливу роль у регуляції внутрішньоклітинних ферментних систем, транспорті речовин та перебігу процесів обміну.
Ендокард (від грец. епйоп — внутрішній, сагйіа — серце) — внутрішня сполучнотканинна оболонка серця.
Енергетичний обмін — сукупність реакцій розщеплення складних сполук, які супроводжуються виділенням енергії.
Ентодерма (від грец. епіоз — усередині, йегта — шкіра) — внутрішній зародковий листок.
Епідерміс (від грец. ері —над, йегта — шкіра) — зовнішній шар шкіри, утворений епітеліальною тканиною.
Епікард (від грец. ері — над, сагйіа — серце) — зовнішня сполучнотканинна оболонка серця.
Епітеліальна тканина, або епітелій (від грец. ері — над, іНеіе — сосочок) — тканина, що складається з клітин, які щільно прилягають одна до одної і вкривають тіло ззовні, вистилають порожнини тіла та внутрішніх органів, а також утворюють більшість залоз.
Еритроцити (від грец. егуі/ггох — червоний, куіох — клітина) — клітини крові, які здійснюють транспорт газів.
І
Імунітет (від лат. іттипіїт — звільнення від будь-чого) — сукупність захисних механізмів організму проти чужорідних чинників -бактерій, вірусів, отрут.
Інтерорецептори (від лат. Шегіог — внутрішній, гесеріог — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішнього середовища організму.
к
Капіляри (від лат. саріііагіз — волосяний) — найдрібніші кровоносні судини, що пронизують органи й тканини організмів із замкненою кровоносною системою.
Карієс (від лат. сагіея — гниття) — процес руйнування зуба.
Каріоплазма (від грец. кагуоп — ядро, ріахта — оформлене) — вміст клітинного ядра, оточений ядерною оболонкою.
Каріотип (від грец. кагуоп — ядро, Іуроз — форма) — сукупність ознак хромосомного набору (кількість хромосом, їхня форма і розміри).
Катаболізм (від грец. каіаЬоіе — руйнування), або дисиміляція, — сукупність ферментативних реакцій в живому організмі, у результаті яких відбувається розпад органічних речовин на простіші сполуки із вивільненням значної кількості енергії, потрібної для життя організму.
Клітина (від грец. куіоз — клітина)—основна структурна і функціональна одиниця всіх живих організмів, елементарна біологічна система.
Комплекс Гольджі — складається із системи плоских замкнених мішечків-цистерн, великих вакуоль і дрібних міхурців, обмежених мембранами, і забезпечує зберігання, пакування і транспорт речовин, синтезованих на мембранах ендоплазматичної сітки або ним самим.
Концентрація, або зосередженість, уваги означає, що всі думки і дії людини зосереджені на чомусь одному, що на даний момент найбільше її цікавить.
Косметика (від грец. коатепс — мистецтво прикрашання) — комплекс заходів та індивідуальних засобів, спрямованих на поліпшення зовнішності людини.
л
Лейкопенія — зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми.
Лейкоцити (від грец. Іеикох — білий, куіоз — клітина) — безбарвні ядерні клітини крові, які виконують захисні функції, забезпечуючи імунні реакції організму.
Лізосоми (від грец. Іухіх — розчинення, хота — тіло) — одно-мембранні органели клітини з високим вмістом ферментів, здатних розщеплювати органічні речовини, бактерії, відпрацьовані елементи клітинних структур.
Лімфа (від лат. Іутрііа — чиста вода, волога) — це рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі.
Лімфоцити (від лат. Іутрка — чиста вода, волога, від грец. куіох — клітина) —лейкоцити, які утворюються у лімфовузлах і селезінці.
м
Медіатор (від лат. тейіаіог — посередник) — фізіологічно активні речовини, завдяки яким в нервовій системі відбуваються контактні міжклітинні взаємодії; виробляються нервовими і рецепторними клітинами.
Медицина — наука, що вивчає причини і механізми розвитку хвороби, різні її прояви, методи лікування.
Мейоз (від грец. теіош — зменшення) — поділ клітини, при якому відбувається зменшення кількості хромосом удвічі, причому з однієї диплоїдної клітини утворюються чотири гаплоїдні.
Меланін (від грец. теіапох — чорний) — пігмент шкіри, волосся, сітківки ока.
Мембрана плазматична — обмежує внутрішнє середовище клітини і виконує різноманітні функції: бар'єрну, обмін речовин, сприймає подразнення, бере участь у формуванні захисних реакцій (імунітету), забезпечує контакти між клітинами багатоклітинних організмів.
Метаболізм (від грец. теіаЬоіе — перетворення), або обмін речовин, — це сукупність основних функцій організму, яка складається з надходження в організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, їх змін у клітинах організму та виділення з клітин організму продуктів обміну.
Міокард (від грец. туох — м'яз, сагйіа — серце) — м'яз серця.
Міозин — скоротливий білок, який функціонує у скелетних м'язах.
Міофібрили (від грец. туох — м'яз, новолат. /іЬгШа — волоконце, нитка) — скоротливі нитки в саркоплазмі посмугованих м'язових волокон, які забезпечують м'язове скорочення.
Мітоз (від грец. тіїох — нитка) — непрямий поділ клітини, при якому з однієї материнської диплоїдної клітини утворюються дві ідентичні дочірні диплощні клітини.
Мітохондрії (від грец. тііоз — нитка, скопйгіоп — зернятко) — органели клітин рослинних і тваринних організмів у вигляді округлих
тілець, паличок, ниток, що забезпечують вироблення, нагромадження і розподіл енергії в клітині.
н
Недокрів'я — хворобливий стан, ознакою якого є брак еритроцитів та гемоглобіну.
Нейрон (від грец. пеигоп — нерв) — нервова клітина.
Нефрит (від грец. перкгоз — нирка, іі — запалення) — запалення нирки.
Нефрон (від грец. перкгох — нирка) — основна структурно-функціональна одиниця нирки, що складається з ниркового клубочка, капсули, звивистих і прямих канальців, збиральних трубочок.
Нуклеоплазма (від лат. писіет — ядро, від грец. ріахта — оформлене) — те саме, що й каріоплазма.
О
Обмін речовин, або метаболізм (від грец. теіаЬоіе — перетворення), — це складний біологічний процес, пов'язаний з надходженням у організм із навколишнього середовища поживних речовин і кисню, перетворенням їх у клітинах організму, засвоєнням та виділенням з клітин організму кінцевих продуктів розпаду.
Обсяг уваги — це кількість предметів або явищ, які одночасно можуть бути охоплені увагою і сприйняті в найкоротший час.
Овогенез (від грец. ооп — яйце, §епе8І8 — розвиток) — процес утворення жіночих статевих клітин.
Окістя — тонка сполучнотканинна оболонка кістки.
Онтогенез (від грец. опіо5 — існуючий, %епеш — розвиток, походження) — індивідуальний розвиток живого організму з моменту зародження до природної смерті. Термін запропонував німецький вчений Е. Геккель (1866 р.).
Орган (від грец. ог§апоп — орган, знаряддя, інструмент) — частина тіла, що має певну форму, будову, місце у тілі та виконує одну або кілька функцій.
Органели (від грец. огцапоп — орган, знаряддя, інструмент) — постійні структурні компоненти клітини, що виконують життєво необхідні функції.
Організм (від лат. ог§апію — влаштовую) — це цілісна біологічна система, яка забезпечує всі основні життєві процеси.
Органічні речовини — це такі речовини, які мають скелети з ковалентно зв'язаних атомів вуглецю.
Основний обмін — найменша кількість енергії, яка витрачається організмом для підтримання життя в стані повного м'язового спокою натщесерце і при температурі довкілля близько 20-22°С.
Остеон (від грец. озіеоп — кістка) — структурна одиниця компактної речовини кістки.
Остеоцити (від грец. охіеоп — кістка, куіох — клітина) — клітини кісткової тканини.
Охрястя — зовнішній сполучнотканинний шар хряща.
п
Пам'ять — властивість живої матерії, завдяки якій живі організми здатні сприймати зовнішні дії, закріплювати, зберігати і відтворювати одержану інформацію.
Парасимпатична нервова система (від лат. префікса рага — суміжність, хутраікех — співчутливий, співдружний) — відділ вегетативної нервової системи, що забезпечує нормальну життєдіяльність людського організму у стані спокою та під час сну (уповільнює скорочення серця та зменшує їх силу, звужує зіниці, знижує кров'яний тиск).
Педикульоз — захворювання, що спричиняється головною або платяною вошею.
Переключність уваги — це активний процес, який полягає у здатності людини за потреби міняти фокус своєї зацікавленості з одного предмета чи явища на інші.
Перикард (від грец. регі — навколо, сагйіа — серце) — еластична навколосерцева сумка.
Перистальтика (від грец. регШаііікоз —стискуючий)—ритмічні хвилеподібні скорочення шлунка та кишечнику, що здійснюють под рібнення, перемішування харчової кашки та просування її вздовж травного тракту.
Пієлонефрит — інфекційне захворювання нирок, пов'язане з інфекцією сечовивідних шляхів, тобто з висхідною інфекцією.
Пізнавальна діяльність — це процес відображення у психіці людини предметів та явищ навколишнього середовища, на ґрунті якого формуються знання, виникають цілі та мотиви діяльності.
Пластичний обмін — сукупність реакцій синтезу, що забезпечують ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу.
Плацента (від лат. ріасепіа — пиріг) — орган, що забезпечує зв'язок між зародком та організмом матері в ході внутрішньоутробного розвитку.
Працездатність — це здатність людини розвинути максимум енергії та, економічно витрачаючи її, досягти поставленої мети, якісно виконуючи розумову і фізичну роботи.
Пропріорецептори (від лат. ргоргіих — власний, особливий, гесеріог — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.
Пульс — це ритмічне коливання стінки артерії у такт скорочення серця.
р
Реабсорбція (від лат. ге — префікс, який означає протилежну дію, аЬзогріїо — поглинання) — зворотне всмоктування води і розчинених у ній речовин первинної сечі, що переміщується по канальцях.
Реанімація (від лат. геапітаііо — повернення до життя) — це низка термінових заходів, спрямованих на відновлення життєдіяльності організму.
Регенерація (від лат. ге§епегайо — відновлення) — відновлення організмом утрачених чи пошкоджених органів або тканин.
Рецептор (від лат. гесеріог — той, що сприймає) — чутливе периферичне нервове закінчення, яке сприймає подразнення та перетворює його на нервові імпульси; перша ланка рефлекторної дуги.
Рефлекс (від лат. ге/іехих — відбиття) — реакція організму за участю нервової системи на подразнення.
Рефракція — це заломлювальна здатність ока при спокої акомодації, тобто коли кришталик максимально сплощений.
Ріст — збільшення розмірів організму людини або окремих його частин і органів унаслідок збільшення кількості клітин шляхом поділу, їх лінійного розтягування та внутрішньої диференціації.
Рибоза (С5Н10О5) — моносахарид з групи пентоз. Рибоза входить до складу рибонуклеїнових кислот та інших важливих біологічних речовин.
Рибосоми (віярибоза і грец. сома —- тіло) — немембранні органе-ли клітин рослин і тварин, що містять РНК і здійснюють біосинтез білка.
Риніт (від лат. гипоз — ніс, іі — запалення) — нежить, запальний процес у слизовій оболонці носової порожнини.
Розвиток — якісні зміни, що приводять до формування людського організму або його різних частин і органів.
Розмноження — притаманна всім живим істотам властивість відтворення собі подібних, завдяки чому забезпечуються безперервність і спадковість життя.
с
Саморегуляція — здатність біологічних систем (клітини, організму, біоценозу тощо) автоматично підтримувати сталий стан організму.
Симпатична нервова система (від лат. зутраіке$ — співчутливий) — це відділ автономної (вегетативної) нервової системи, що регулює діяльність кровоносних судин, внутрішніх органів (прискорює і підсилює скорочення серця, розширює зіниці, підвищує кров'яний тиск, підсилює обмін речовин тощо).
Синапси (від грец. $упархІ5 — зв'язок) — спеціалізовані функціональні контакти між збудливими клітинами (нервовими, м'язовими, секреторними), які необхідні для передачі і перетворення нервових імпульсів.
Система органів — сукупність органів, що взаємопов'язані анатомічно і функціонально.
Скелет (від грец. акеіеіох — засохлий) — сукупність твердих тканин в організмі, які слугують опорою тіла чи окремих його частин і захищають його від механічних пошкоджень.
Сновидіння — це комбінація вражень, які виникають під час сну і зберігаються в мозку.
Соматична нервова система (від грец. зота — тіло) — частина периферичної нервової системи, яка іннервує мускулатуру скелета та деяких внутрішніх органів — язика, глотки, гортані, очного яблука, середнього вуха.
Сперматогенез (від грец. хрегта — сім'я, §епет — розвиток) — процес утворення чоловічих статевих клітин.
Сперматозоїди (від грец. зрегта — сім'я, гооп — тварина) — чоловічі гамети.
Сприймання — це відображення в корі головного мозку цілісних образів предметів і явищ дійсності в результаті їх безпосереднього діяння на органи чуття.
Стійкість уваги — це той час, протягом якого людина може концентрувати увагу на предметі своєї зацікавленості або у зв'язку з необхідністю.
Судження — це форма мислення, в якій утверджується або заперечується наявність у предметах і явищах тих чи інших ознак, властивостей, зв'язків або відношень між ними.
т
Темперамент — це індивідуальна особливість людини, що проявляється у силі емоційних реакцій, а також у збудливості, врівноваженості, швидкості, ритму та інтенсивності психічних процесів.
Тканина (лат. Іехіт) — система клітин та міжклітинної речовини, об'єднаних спільною функцією, будовою та походженням.
Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин.
Травма —це порушення цілісності та функції тканин (органів) унаслідок зовнішнього впливу.
Травна система — це комплекс органів, які забезпечують надходження в організм і перетворення їжі та води у ньому на прості хімічні сполуки, які здатні засвоюватись або виводитись.
Трахеїт (від трахея, іі — запалення) — запалення трахеї.
Тромб (від грец. і/гготЬох — згусток) — щільний згусток крові, що закупорює кровоносну судину.
Тромбоз (від грец. ікготЬох — згусток) — процес закупорювання судин тромбом.
Тромбоцити (від грец. (кготЬох — згусток, куіоз — клітина) — формені елементи крові, які містять важливий чинник згортання крові й забезпечують процеси зсідання крові, запобігаючи крововтратам при пошкодженні стінок кровоносних судин. У ссавців тромбоцити — це окремі частки велетенських клітин червоного кісткового мозку, позбавлені ядер.
Туберкульоз (від лат. іиЬегсиіит — горбик) — тяжке хронічне інфекційне захворювання, спричинене туберкульозною паличкою.
У
Увага — спрямованість психічної діяльності людини на певні предмети або явища дійсності за умови абстрагування від усього іншого.
Умовивід — одна з основних форм теоретичного мислення, в якій з одного або декількох суджень виводиться нове, з одного знання набу-вається інше.
Уявлення — чуттєво-наочний образ предметів або явищ дійсності, які раніше діяли на органи чуття.
Ф
Фагоцити (від грец. рка§о$ — той, що пожирає, куіох — клітина) — загальна назва рухливих клітин багатоклітинного організму, що здатні захоплювати та перетравлювати мікроорганізми, зруйновані клітини та сторонні тіла.
Фагоцитоз (від грец. ркадоя — той, що пожирає, куіох — клітина) — процес поглинання та перетравлення мікроорганізмів, зруйнованих клітин та сторонніх часток одноклітинним організмом або особливими клітинами (фагоцитами) багатоклітинного організму.
Ферменти — певний клас білків, що прискорюють біохімічні реакції.
Фібрин — згортувальний білок крові.
Фібриноген — неактивний попередник фібрину.
Фізіологічні системи — це анатомічне або функціональне об'єднання органів, які в організмі виконують спільну функцію.
Фізіологія (від грец. рку$і$ — природа, Іо§ох — учення) - наука про функції живого організму як єдиного цілого, про процеси, що відбуваються в ньому на всіх його структурних рівнях: клітинному, тканинному, органному, системному і організменому.
Філогенез (від грец. рііііоп — рід, §епе$і$ — розвиток, походження) - історичний розвиток окремих видів, родів, родин та інших систематичних груп органічного світу. Термін запровадив німецький біолог-еволюціоніст Ернст Геккель (1866).
Функціональні системи — взаємоузгоджене об'єднання різних органів і фізіологічних систем, спрямоване на досягнення корисного для організму пристосувального результату.
X
Харчування — це сукупність механічних, фізичних та хімічних процесів, що сприяють засвоєнню організмом поживних речовин, потрібних для підтримання життя, здоров'я та працездатності людини.
Холецистит — запалення жовчного міхура.
Хондроцити (від грец. скопАгоз — хрящ, куіоа — клітина) — клітини хрящової тканини.
Хроматида (від грец. скгота — колір) — одна з двох поздовжніх структурних одиниць хромосоми.
Хромосоми (від грец. скгота — колір, хота — тіло) — найважливіші структури ядра клітини, що забезпечують передачу спадкової інформації від клітини до клітини та від покоління до покоління, а також реалізацію цієї інформації в процесі індивідуального розвитку в організмі. Вперше описав і запропонував цей термін німецький анатом і гістолог В.Вальдейєр (1888 р.).
Хронологічний вік — це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.
Цснтромера (від лат. центрум — середина, грец. мерос — частина) — первинна перетяжка хромосоми, що ділить її на два плеча.
Цинга - захворювання, спричинене нестачею в організмі вітаміну С.
Цитокінез (від грец. куіоя — клітина, кіпет — рух) — процес поділу материнської клітини на дві дочірні шляхом утворення клітинної перегородки.
Цитологія (від грец. китос — клітина, логос — учення) — наука про клітину.
Цитоплазма (від грец. куіох — клітина, ріахта — оформлене) — це внутрішнє середовище клітини, яке являє собою неоднорідну колоїдну речовину з розміщеними в ній ядром і органелами.
я
Ядро (від лат. писіеиз — ядро, від грец. кагіоп — ядро) — складова частина живої клітини, яка зберігає спадкову інформацію, передає її дочірнім клітинам під час поділу і керує життєвими процесами.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 808 | Нарушение авторских прав
|