АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГНІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПАЛЬЦІВ І КИСТІ

Панарицій

Гнійне запалення тканин пальців називають панарицієм (panaritium). Вхідними воротами інфекції (стафілокок, стрептокок, змішана флора) служать тріщини, подряпини та ін. Залежно від локалізації процесу і стадії захворюван­ня, панарицій поділяється на такі форми: 1) шкірний; 2) підшкірний; 3) кістко­вий; 4) суглобовий; 5) сухожильний (тендовагініт); 6) пароніхій (в процес втягується навколонігтьовий валик); 7) піднігтьовий; 8) пандактиліт (ушкоджен­ня всіх тканин пальця).

Клініка. При шкірній формі виникає локальна зона гіперемії, локальна болючість, невеликий набряк шкіри. При підшкірній формі палець дещо збільше­ний у розмірах за рахунок набряку, рухи в ньому обмежені, з'являється вира­жений пульсуючий біль, через який хворі не сплять. Спостерігають підвищен­ня температури, лейкоцитоз. При кістковій формі панарицію на початковій стадії захворювання клінічні ознаки такі ж, як і при підшкірній формі. Надалі уражена фаланга набуває колбоподібноі' форми. При рентгенологічному дос­лідженні визначають кісткову деструкцію. При суглобовій формі палець на­буває веретеноподібної форми, з'являється гіперемія шкіри (рис. 2.4.16).

Рис. 2.4.16. Суглобовий панарицій III пальця лівої кисті.

При сухожильній формі палець набряклий, напівзігнутий, по ходу сухожил­ля спостерігають виражену болючість (визначення проводять ґудзикуватим зондом). При спробі розігнути палець біль посилюється. При пароніхії навколоніг­тьовий валик набряклий, гіперемований, болючий. На пізніх стадіях при натис­куванні на валик з-під нього виділяється гній. При піднігтьовому панариції в нігтьовій ділянці фаланги з'являється виражений біль, під нігтем просвічується гнійний вміст. При пандактиліті спостерігають гнійне запалення усього паль­ця, з'являються гнійні нориці, палець деформується, збільшується в об'ємі, на­бряклий, шкіра потовщена й ущільнена, рухи в пальці відсутні (рис. 2.4.17).

Рис. 2.4.17. Пандактиліт І пальця лівої кисті.

Лікування. Хворі з неускладненими панариціями лікуються, як правило, амбулаторно. Лікування цих хворих повинно будуватись з урахуванням фаз-ності ранового процесу. На початкових стадіях (серозно-інфільтративне запа­лення) панарицію можна проводити консервативне лікування (УВЧ, ультра­звукове опромінення). Широко застосовують ванночки з розчином марганце­вокислого калію, 10% розчином хлориду натрію або 4% розчином бікарбонату натрію, але ефективність їх низька. Не слід застосо­вувати зігрівальні компреси, тим більше з мазями на жировій основі. Більш виправдана місцева гіпотермія хлоретилом із наступним накладанням напівспиртових або волого-висихаючих пов'язок (з антибіотиком та 20% розчином димексиду, 0,5% розчином хлоргексидину тощо). Крім цього, необхідно призначити про­тизапальні засоби (бутадіон, месулід), антибіотики. Досить ефективним є внут­рішньовенне регіонарне (під джгутом) введення антибіотиків. їх вводять у вену під джгутом, накладеним на нижню третину плеча. Після введення антибіоти­ка джгут утримують 20-30 хв.

Місцеву антибактеріальну терапію можна проводити за допомогою електрофорезу, ефективність її підвищується при додаванні протеолітичних ферментів (трипсину, хемопсину). Загальна антибіотикотерапія показана при дисемінації інфекції за межі пальців (наявності лімфаденіту, лімфангіїту та ін.). Слід зазна­чити, що пероральне застосування антибіотиків не дає необхідного лікувально­го ефекту. Більшість хворих з гнійно-некротичним процесом звертаються за ме­дичною допомогою тоді, коли необхідно проводити хірургічне втручання. Ме­тою операції при панариції є видалення гнійного ексудату, висічення нежиттєздатних тканин і попередження генералізації процесу.

При шкірній формі висікають ділянку змертвілого епідермісу. Іноді при цьому виявляють норицевий хід у підшкірну клітковину (панарицій у формі "запонки"). У цих випадках лікування проводять так, як при підшкірному панарицію.

При підшкірній формі панарицію застосовують анестезію за Лукашевичем-Оберстом. Розріз шкіри роблять поздовж, через осередок запалення, вида­ляють некротичні тканини, вводять гумовий випускник і використовують мазі на гідрофільній основі. Тільки їх відсутність може виправдати в цих умовах застосування розчинів антисептиків і гіпертонічного розчину хлориду натрію. Іноді після видалення некротичних тканин на рану накладають глухий шов.

При кістковій, суглобовій і сухожильній формах панарицію після анестезії проводять два розрізи по бокових поверхнях пальця. Ці розрізи поєднують з видаленням некротичних тканин і наступним лікуванням, як при гнійних ра­нах. При локалізації процесу на нігтьовій частині фаланги розріз роблять за формою ключки. Повне розсікання тканин за формою "риб'ячого рота" не проводять, оскільки розвивається деформація пальця з наступним порушен­ням функції.

При пароніхії в перші дні застосовують ванночки з перманганатом калію, спиртові компреси, змазування йодом. При неефективності - скальпелем надсікають нігтьовий валик на всій довжині по нігтьовій пластинці і проводять дре­нування. При пандактиліті, що не піддається лікуванню, ампутують палець.

Після завершення операції, при невеликих гнійних процесах пальців, на рану накладають пов'язки з мазями на гідрофільній основі (левомеколь, діоксиколь, 5% діоксинова мазь і т. ін.). При глибоких панариціях (сухожильному, суглобовому, кістковому, пандактиліті) рани дренують гумовими смужками або трубками. Не слід використовувати турунди, які швидко втрачають свою дію і починають перешкоджати відтоку ранового вмісту. Після затихання го­строго запалення гумові смужки або трубки видаляють і подальше загоєння рани відбувається під пов'язкою.

У післяопераційний період, до моменту очищення рани, перев'язки прово­дять кожного дня. Для полегшення заміни сухих пов'язок їх необхідно розмочувати, користуючись теплими ванночками з мийними засобами й антисепти­ками. Для очищення рани і оцінки її стану використовують такі антисептики: 0,5% розчин хлоргексидину, 5% розчин пероксиду водню, 0,1% розчин лакта­ту етакридину та ін. Оцінку стану гнійно-запального процесу та рани прово­дить тільки хірург. З переходом ранового процесу в фазу регенерації місцеве лікування рани здійснюють за загальними принципами. У цих випадках немає необхідності в іммобілізації пальців, кінцівки; проводять ЛФК, фізіотерапев­тичне лікування.

При проведенні профілактики нагнійних процесів пальців і кисті необхід­но звертати серйозну увагу на мікротравми і їх лікування. Особливу роль у профілактиці відіграє первинна хірургічна обробка ран, мікротравм, захист рук від них (рукавички), догляд за станом рук.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1405 | Нарушение авторских прав