АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальні ознаки хірургічних інфекційних захворювань

У розвитку хірургічного інфекційного процесу розрізняють періоди інкубації, розпалу та реконвалесценції (одужання). Тривалість інкубаційного пері­оду визначається особливостями макро- і мікроорганізмів, процес їх взаємодії може тривати від декількох годин до декількох діб.

У період розпалу захворювання, внаслідок швидкого розмноження мікробів та виділення ними токсинів, ферментів, виникають загальні ознаки хірургічної інфекції: підвищення температури тіла від незначних, субфебрильних, до висо­ких показників - вище 38°С (фебрильна температура), лихоманка. Остання зумовлена токсичним впливом на центральну нервову систему, зокрема на терморегуляторні центри головного мозку. Проявами гнійної токсемії є го­ловний біль, загальна слабість, пітливість, втрата апетиту. Розвивається жовтушність склер, збільшується печінка, селезінка, виникає "токсична нирка". Разом із цим, у хворих виникає тахікардія, гіпервентиляція; підвищується ар­теріальний тиск і формується так званий синдром ендогенної інтоксикації. За­гальна інтоксикація зумовлює і зміни у складі крові: збільшується кількість лейкоцитів у крові (від 8000 до 15000 в 1 мм³ і навіть більше), паличкоядерних лейкоцитів, з'являються їх юні форми (виникає зсув лейкоцитарної формули вліво - збільшення кількості незрілих форм лейкоцитів нейтрофільного ряду)

та зменшується кількість лімфоцитів, моноцитів. Абсолютне зменшення лімфоцитів та моноцитів є несприят­ливою ознакою і свідчить про висна­ження захисних сил організму. У тяж­ких випадках знижується кількість еритроцитів, розвивається анемія. У сечі може з'явитись білок. При дослі­дженні функції нирок, печінки, у всіх випадках гнійних захворювань вияв­ляють їх порушення. Збільшення швид­кості осідання еритроцитів (ШОЕ), як правило, зберігається тривалий час, навіть після ліквідації гнійної інфекції. Загальні зміни в організмі, що ви­никають внаслідок гнійної хірургічної інфекції, зазвичай, зумовлені гнійно-резорбтивною гарячкою (рис. 2.4.2).

Рис. 2.4.2. Показники пульсу та температури

при гнійно-резорбтивній гарячці.

Вона виникає внаслідок всмокту­вання в організм продуктів розпаду гнійників та мікробних токсинів, але швидко регресує після радикального хірургічного втручання та видалення гнійного осередку. Залежно від реактивності організму загальна реакція його на гнійний процес може бути адек­ватною (нормергічною), зниженою (гіпоергічною) або анергічною. У хворих із підвищеною реактивністю організму вона буває надмірною (гіперергічною) і вважається ознакою високого рівня імунітету. Проте часто може виникати внас­лідок алергії до токсичних продуктів гнійної мікрофлори і призводити до тяж­ких ускладнень (анафілактичного шоку, набряку легень, бронхоспазму та ін.) й супроводжуватись порушенням функцій різних органів та систем. При спри­ятливому перебізі запального процесу та ліквідації мікробів в організмі на­стає одужання. При несприятливому розвитку захворювання гнійно-деструк­тивний процес може поширюватися на сусідні тканини, органи, викликати ге­нералізацію інфекції (сепсис) та смерть хворого.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 413 | Нарушение авторских прав