АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості методу парадоксальної інтенції В.Франкла

Прочитайте:
  1. А допомогою якого методу визначають функціональну здатність нирок?
  2. Анализ телерентгенограмм черепа в боковой проекции по методу Доунса (W.B. Downs).
  3. Анатомічні особливості кровоносної системи риб
  4. Анатомічні особливості травної системи риб
  5. Анатомо- фізіологічна характеристика спинного мозку, вікові особливості в нормі та в паталогії
  6. Анатомо- фізіологічні вікові особливості трахеї, бронхів, легень. Механізм акту дихання, наслідки його розладів.
  7. Анатомо-фізіологічні особливості системи кровотворення
  8. Антропометричні дослідження дітей різного віку та особливості їх проведення
  9. Бактерії, будова, особливості.
  10. Білет 29 ЗАГАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ І НАВКОЛО ПРЯМОКИШКОВИХ ТКАНИН.КЛІНІКА. ДІАГНОСТИКА. ЛІКУВАННЯ.ГЕМОРОЙ.ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ПРКТОЛОГІЧНИМИ ХВОРИМИ

Парадоксальна інтенція Франкл. Метод, запропонований Франклом (Frankl V. Є.), автором логотерапії, в 1929 р., описаний ним лише в 1939 р., а опублікований під цією назвою в 1947 р. Логотерапия включає два таких специфічних людських прояви, як самотрансценденции і здатність до самоотстраненію.

Людина з ноогенним неврозом постійно знаходиться в пошуках сенсу. П. і. Ф. застосовується при неврозах, коли є такі патогенні паттерни реагування:

1. Якийсь симптом викликає у пацієнта побоювання, що він може повторитися; виникає фобія - страх очікування повторення симптому, який призводить до того, що симптом дійсно з'являється знову, і це лише підсилює початкові побоювання пацієнта. Іноді сам страх може бути тим, повторення чого боїться хворий, але частіше бояться непритомності, інфаркту, апоплексичного удару. На свій страх хворі реагують втечею від дійсності (життя), наприклад намагаються не виходити з дому.

2. Пацієнт перебуває під гнітом опанованих над ним нав'язливих уявлень, намагається придушити їх, протидіяти їм, але це лише посилює первинну напругу. Коло замикається, і пацієнт опиняється всередині цього порочного кола.

На відміну від фобії, власне обсесивного стану характеризуються не втечею, а боротьбою - боротьбою з нав'язливими уявленнями. Однак і фобії, і обсесивні стани викликаються прагненням уникнути ситуацій, що обумовлюють тривогу. Невроз породжується не тільки первинними умовами (зовнішня і внутрішня ситуація, ведуча до появи першого симптому), а й вторинними (закріпленням страху очікування). Необхідно розірвати ці кругові механізми. Зробити це можна, позбавивши підкріплення побоювання хворого. При цьому слід враховувати, що пацієнт із фобією боїться чогось, що може з ним трапитися, у той час як хворий з обсесіями боїться і того, що може зробити сам.

У даних випадках слід звернутися до такої характерної для людини здатності до самовідсторонення, яка особливо яскраво відбивається в гуморі. Гумор - важлива властивість людської особистості, він надає можливість зайняти дистанцію по відношенню до чого завгодно, у тому числі і до самого себе, і тим самим знайти над собою повний контроль. Мобілізація цієї здатності людини до дистанціювання і досягається за допомогою методу П. і. Ф.

П. і. Ф. побудована на тому, що пацієнт повинен захотіти, щоб здійснили то (при фобії) або щоб він сам здійснив то (при обсесїі), чого він так побоюється. При цьому парадоксальна пропозиція повинна бути сформульовано по можливості в гумористичній формі.
П. і. Ф. допомагає навіть у важких і хронічних випадках, причому і тоді, коли лікування триває недовго. Страх є біологічною реакцією, що дозволяє уникати тих ситуацій, які страх представляє як небезпечні. Якщо хворий буде сам шукати ці ситуації, навчиться діяти «мимо» страху, то останній поступово зникне, як би «атрофується» від бездіяльності.

Задача цієї техніки - "зламати, розірвати, вивернути навиворіт" той порочний круг, в який потрапляє пацієнт з фобіями, нав'язливими ідеями або іншими труднощами. Очікування повторення симптому викликає у нього страх, внаслідок чого симптом (наприклад, заїкання, сечовипускання і т.д.) дійсно з'являється знов, підтверджуючи побоювання хворого. Суть техніки в тому, щоб стимулювати (спровокувати) пацієнта спеціально викликати у себе хворобливий симптом, не уникати його.

 

 


Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 778 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)