АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості дитячої психотерапії.

Методологічною основою Д. п. є комплексне використання різних психотерапевтичних підходів у рамках основних форм психотерапії (індивідуальної, сімейної, групової) з урахуванням специфіки та етапів онтогенетичного розвитку. Використання психотерапевтичних методів та їх поєднання у конкретних індивідуальних (сімейних) психотерапевтичних програмах визначається етапом нервово-психічного розвитку дитини Погляди більшості авторів сходяться в тому, що незрілість особистості дитини, своєрідність психогенних факторів, що ведуть до невротичних реагування, такі особливості дитячої психіки, як дратівливість, вразливість, схильність до фантазування, афективні, сугестивність та ін, роблять неможливим механічне перенесення методів психотерапії дорослих у Д. п.

Слід зазначити особливості дитячо віку, які вносять корективи в призначення психотерапії:

• підвіщена навіюваність у дітей часто поєднується з нерозумінням необхідності лікування внаслідок негативного ставлення до нього;

• психологічна залежність дитини від дорослих, неправильне розуміння дорослими змін у її поведінці зароджує в ній вороже ставлення до всіх дорослих;

• психіка дитини знаходится в постійному розвитку і тому форми та методи психотерапії повинні використовуватись з урахуванням не тільки клінічних синдромів, але й вікових особливостей дитини.

М.І. Буянов підкреслював таку особливість психотерапії у дітей, як її нерозривний зв'язок з соціальною педагогікою. У дитячому віці відмічається однозначно більша в порівнянні з дорослим, роль відволікання та переключення. Схільність дітей до відволікання та переключення М.І. Буянов рекомендує використовувати для зняття фіксацій хворобливих симптомів и шкідливих звичок.

Провідна тенденція в психотерапії дітей - перехід від симптомо-центрованих до особистісно-орієнтованих методів в міру дорослішання пацієнтів. Чим молодша дитина, тим менш нозологічно диференційовані її нервово-психічні розлади і тим важча їх психотерапевтична корекція. У періоді самоствердження, становлення особистості, її самооцінки й системи відносин вибір психотерапевтичного методу обумовлений основними психологічними проблемами дитини і включає в себе, крім лікувально-педагогічної корекції неправильного стилю сімейного виховання (частіше у формі різних варіантів сімейної психотерапії), методи дитячої ігрової психотерапії, що забезпечують оптимізацію взаємовідносин з однолітками.

Психотерапія в періоді сором'язливості також будується з урахуванням проблем дитини; обсяг психотерапевтичного впливу розширюється і передбачає включення сімейної та індивідуальної, орієнтованої на роз'яснення психотерапії. На цьому етапі великого значення набуває групова психотерапія. Її завдання - емоційне відреагування конфліктної ситуації в групі і десенсибілізація загрозливих образів у свідомості за допомогою їх умовного зображення в грі.

Психотерапія в періоді адаптації в масовій школі більшою мірою орієнтована на подолання комунікативних труднощів. Поряд з індивідуальною і сімейною психотерапією активно використовуються поведінкові методи (контактна десенсибілізація, емотивно уяву, парадоксальна інтенція, тренінг самоствердження). Групова психотерапія поєднується з сімейною.

У підлітковому періоді акцент у психотерапії все більше зміщується на методи особистісно-орієнтованої психотер апії - сімейну та групову в їх інтеракційній і структурній моделях. На цьому етапі поведінкові, особливо гіпно-сугестивні, методи психотерапії стають все менш значущими. Особлівість Д.п. полягає кож у наданні переважної ролі невербальних методів психотерапії над обговоренням проблеми, особливо у ранньому дитячому віці. Вимоги до гнучкості тактик психотерапевта та вміння імпровізувати вищі, ніж у психотерапії дорослих.

Таким чином, сучасна Д. п. будується на застосуванні різних взаємодоповнюючих психотерапевтичних методів з урахуванням етапів нервово-психічного розвитку дитини.

Недирективна психотерапія. Тріада Роджерса. Основні положення клієнтцентрованої психотерапії, основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу. Психотехніки в клієнтцентрованій психотерапі

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 885 | Нарушение авторских прав