АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Застосування банок

Банки застосовують, щоб викликати місцевий приплив крові та лімфи до шкіри та підшкірної основи з тканин та органів, розташованих глибоко в організмі.

Дія банок ґрунтується на утворенні негативного тиску повітря, внаслідок чого у них втягується шкіра. Від швид­кого припливу крові виникає не тільки сильне розширення кровоносних та лімфатичних судин, але й розрив крово­носних капілярів, що призводить до утворення крапкових крововиливів. Виникає рух крові з глибших ділянок ор­ганізму у підшкірну основу. Тому банки можна віднести до відтягуючих засобів.

Таким чином, застосування банок викликає: 1) рефлек­торне розширення кровоносних та лімфатичних судин; 2) посилення крово- та лімфообігу; 3) відтягування крові та лімфи від глибоко розташованих ділянок організму на периферію; 4) у місцях крововиливів у шкіру відбу­вається послідовне зсідання крові, а пізніше — розсмок­тування продуктів її розпаду та аутолізу (саморозчинення). Усмоктування продуктів розпаду крові, що являють собою біологічно активні речовини, чинить стимулюючий вплив на кровотворення та імунну систему організму, під­вищує обмін речовин подібно до дії аутогемотерапії і може викликати короткочасне підвищення температури тіла, яка, проте, швидко нормалізується.

Це свідчить про те, що банки чинять загальну дію на організм, а саме: стимулюючу, протизапальну, розсмокту­ючу, болезаспокійливу.

Показання до застосування банок див. у табл. 3.

Протипоказання. Температура тіла понад 38 °С, різко підвищена чутливість шкіри; зміни шкіри місцевого ха­рактеру (гноячкові захворювання, висип, нейродерміт, мок­нуча та суха екзема, садна, опіки, пролежні); пухлини злоякісного і доброякісного походження (незалежно від локалізації пухлини та місця постановки банок); схильність до кровоточивості (гемофілія, тромбоцитопатія, лам­кість судин); значне загальне виснаження; туберкульоз легенів, міліарна форма туберкульозу; гнійні запалення легенів (абсцес, бронхоектатична хвороба, гангрена); сеп­тичний стан хворого, психічне збудження хворого, судоми. У медичній практиці банки ставлять переважно на по­верхні тіла, що не має складок, заокруглень та виступів, особливо кісткових, тобто там, де м'язовий та жировий шари товстіші, підшкірні судини менше розвинені.

Найбільш придатними ділянками для постановки ба­нок є спина, крім лопаток та хребта, бокова частина груд­ної клітки, у чоловіків — передня поверхня грудної кліт­ки праворуч; сідниці, стегна.

Необхідно пам'ятати, що ні в якому разі не можна ста­вити банки на хребет, ділянку серця, молочні залози у жінок, шию, обличчя, місця проекції нирок на спині. На спині відстань від банки до хребта з обох боків повинна складати не менше як 2 см.

Будова банки. Медична банка являє собою скляну по­судину з потовщеними стінками та заокругленим дном об'ємом ЗО—60 мл. Діаметр отвору банки складає 5 см.

Вимоги до приміщення, де ставлять банки. Температу­ра повітря у приміщенні має бути у межах 20—23 °С, без протягів, підвищеної вологості.

Техніка постановки банок (мал. 54). Звичайно банки ставлять на ніч, щоб хворий добре відпочив після цієї про­цедури та перебував у сталих температурних умовах. Не­обхідно пам'ятати, що перед постановкою банок слід пе­ревірити, щоб не було тріснутих банок з ушкодженими краями.

1. На біляліжковий столик ставлять великий чотирикут­ний емальований лоток, на якому мають знаходитися на­бір чистих сухих банок (15—20 шт.), флакон з 96 % ети­ловим спиртом.

Слід пам'ятати, що застосовувати ефір та інші горючі суміші категорично забороняється, бо вони дають великий факел, що може бути причиною опіку хворого та пожежі, а також неприємний запах, внаслідок чого може виник­нути приступ бронхіальної астми.

Необхідно мати металевий зонд довжиною 15—20 см з нарізками або металевий затискач (ні в якому разі не слід застосовувати для фіксації ватного тампона пінцет або дерев'яну паличку), банку з чистою сухою ватою, бан­ку з вазеліновою олією, коробку з сірниками, банку з во­дою (на випадок займання якогось предмета).

2. Повністю звільняють від одягу ту ділянку тіла, на яку будуть ставити банки.

3. Хворого кладуть на живіт або на бік.

4. Готують шкіру хворого до постановки банок таким чином: шкіру, де будуть ставити банки, розтирають воло­гим рушником, насухо витирають. Якщо шкіра вкрита волоссям, її голять, миють теплою водою, насухо витирають рушником.

Якщо у хворої (або хворого) на голові довге волосся, його підіймають догори якомога вище або зв'язують та накривають рушником.

5. Щоб краї банки щільно прилягали до шкіри, остан­ню змащують тонким шаром вазелінової олії.

6. Щільно накручують вату на зонд або затискають її металевим затискачем і щільно накручують на нього.

7. Ватний тампон змочують спиртом.

Щоб запобігти опікам шкіри, які можуть виникнути при стіканні з вати надлишків спирту, що горить, ватний тампон зі спиртом до запалювання треба віджати.

8. Вату зі спиртом (гніт) підпалюють. Зонд (затискач) з факелом тримають у правій руці, а банку в лівій якомо­га ближче (на відстані 7—10 см) до тіла хворого.

9. Миттєвим рухом руки обводять полум'ям внутрішню поверхню банки, щоб викликати в ній розрідження повітря.

Необхідно пам'ятати, що довго тримати полум'я у бан­ці не можна, тому що може виникнути перегрів банки, вна­слідок чого настає опік шкіри або банка тріскається та викликає поранення того, хто її ставить.

10. Миттєво банку всією окружністю ставлять до шкіри хворого.

Банки ставлять на відстані 2—3 см одна від одної, тер­мін тримання їх на шкірі становить 10—15 хв.

11. Хворого зверху вкривають рушником та легкою ков­дрою.

За рахунок розрідженого повітря, що утворилося все­редині банки, банка присмоктується до шкіри хворого. Шкіра поступово втягується всередину банки (на 1—2 см), набуваючи темно-червоного кольору з крапковими крово­виливами.

Необхідно знати, що при правильній постановці банок у хворого не повинно виникати неприємних, болісних від­чуттів.

Техніка зняття банок. Щоб зняти банку, не викликаю­чи болю, треба лівою рукою трохи нахилити банку вбік. Вказівним пальцем правої руки злегка натиснути на шкі­ру біля краю банки. При цьому виникає щілина, повітря проникає всередину банки, і вона легко та безболісно від­падає.

Місце, де стояли банки, витирають сухим рушником, сухим ватним тампоном або марлевою серветкою. Надя­гають на хворого чисту суху білизну.

Ускладнення, що можуть виникнути при постановці ба­нок, бувають двох видів.

І — патологічна реакція на банки, внаслідок чого можуть виникнути: а) значне підвищення температури тіла. Хворому необхідно дати антипіретики (анальгін, димед­рол), при наступній постановці банок слід тримати їх на шкірі удвічі менше; б) відшарування верхніх шарів шкіри при її підвищеній чутливості (у хворого, якому банки ні­коли не ставили) з утворенням кривавих пухирців. Пухир­ці змащують концентрованим розчином перманганату ка­лію; вони швидко підсихають та загоюються.

II — порушення техніки постановки банок, внаслідок чого можуть виникнути: а) опіки від нагрітих країв банки, які лікують за звичайною методикою; б) багрові пухирі, заповнені кривавою рідиною від довгого тримання банок. Вони легко лопаються і можуть стати вхідними воротами для інфекції.

Слід обережно ставити банки у важкохворих, виснажених, а особливо у хворих, що знаходяться у непритом­ному стані. У цих хворих ослаблена або відсутня чутли­вість шкіри, і вони не можуть поскаржитися на виникнен­ня будь-яких неприємних, болісних відчуттів, тому в них легко можуть виникнути ускладнення.

Як правило, постановка банок чергується (через день) з гірчичниками.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 529 | Нарушение авторских прав