АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вплив полісенсибілізації на клініко-лабораторний перебіг синдрому чардж-Стросса

Івасівка Олеся
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького,
Кафедра клінічної імунології та алергології
Завідувач кафедри – проф. В.В. Чоп’як
Науковий керівник – доц. Х.О. Ліщук-Якимович, доц. Г.О. Потьомкіна

Актуальність. На сьогоднішній день поширеність аутоімунної та алергічної патології невпинно зростає, про що свідчать епідеміологічні дослідження. Поєднання цих двох патологій в одній нозології яскраво відображено у формуванні системних васкулітів з ураженням судин дрібного та середнього калібру, а саме синдрому Чардж-Стрсса (СЧС). СЧС – це гранульоматозне запалення із залученням в патологічний процес респіраторного каналу з розвитком некротизуючого васкуліту судин дрібного та середнього розмірів, асоційованого з бронхіальною астмою та еозинофілією.

Мета. Проаналізувати кореляцію між клініко-лабораторними особливостями синдрому Чардж-Стросса та найбільш поширеними алергенами, які виступають тригерами дебюту чи загострення цього СВ.

Матеріали та методи. Нами було проаналізовано протоколи 35 хворих на СЧС «Карта імунологічного спостереження пацієнтів». Для підтвердження основного діагнозу та наявності супутньої патології цим хворим проводились клінічні обстеження, загально-лабораторні, інструментальні, імунологічні та морфологічні дослідження. Для виявлення можливих тригерів дебюту чи загострення СЧС хворим проведені дослідження рівня загального IgE, кількісного визначення специфічних IgE до різних алергенів з використанням методу імуноболоту.

Результати. У 19 (54,3%) хворих на CЧС було зафіксовано ускладнений алергологічний анамнез з непереносимістю до анестетиків та нестероїдних протизапальних препаратів; підвищений у 8-9 разів рівень загального сироваткового IgE (861,0±192,0 МО/мл), еозинофілією тяжкого ступеня (6,3±0,9Г/л). Окрім цього виявлено специфічні IgE до пилку берези, тимофіївки, кліщів домашнього пилу та грибків. Клінічно у хворих були виражені симптоми рецидивуючих поліпозів носа, часті загострення цілорічного алергічного риносинуситу, приступи бронхіальної астми здебільшого у весняний період та виражений еритематозно-папульозний характер висипань на шкірі. У 9 (25,7%) хворих на СЧС було зафіксовано підвищений у 5-6 разів рівень загального сироваткового IgE (521,0±132,0 МО/мл), еозинофілією середнього ступеня тяжкості (2,6±1,3Г/л) та специфічні IgE до пилку берези, вільхи, тимофіївки, кліщів домашнього пилу. Клінічно у цих хворих домінували симптоми алергічного риносинуситу та ертематозні висипання на шкірі. Ще у 8 (22,6%) хворих на СЧС відмічено підвищений у 3-4 рази рівень загального сироваткового IgE (361,0±112,0 МО/мл), еозинофілією легкого ступеня тяжкості (1,4±0,4Г/л), та специфічні IgE до пилків берези, вільхи, кліщів домашнього пилу, з нечастими приступами бронхіальної астми та періодичними папульозними висипаннями на шкірі гомілок та передпліч.

Висновки. Встановлено, що агресивність клінічної симптоматики у хворих на синдром Чардж-Стросса корелює з ускладненим алергологічним анамнезом та з лабораторною активністю (ступенем тяжкості еозинофілії, рівнем загального IgE, полісенсибілізацією до різних алергенів).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 422 | Нарушение авторских прав