АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хронічний нефрит

Може бути наслідком гострого нефриту (первинно-хронічний) або вторинно-хронічним без вказівки на гострий початок захворювання.

Клінічна класифікація хронічного нефриту

1. Латентна форма характеризується тільки сечовим синдромом
(протеїнурія, гематурія, циліндрурія).

2. Нефротична форма (набряково-альбумінурічна) характеризується: набряками, протеїнурією, гематурією, вираженою циліндрурією, гіпо- і диспротеїнемією, гіперхолестеринемією.

3. Гіпертензивна форма характеризується підвищенням артеріального тиску, невираженими змінами в сечі (протеїнурія, еритроцитурія, циліндрурія).

4. Змішана форма характеризується поєднанням нефротичної та гіпертонічної форми.

Пієлонефрит – неспецифічне бактеріальне запалення стінок ниркових мисок, інтертубулярного інтерстицію з наступним ураженням кровоносних судин і загибеллю паренхіми нирок.

Гострий пієлонефрит. Етіологія: кишкова паличка, стафілокок, протей.

Фактори, що підвищують ризик захворювання: алергія, перевтома, гіпо­авітамінози, переохолодження, вагітність, розлади уродинаміки.

Патогенез: гематогенний і висхідний (урогенний) шляхи інфекції.

Клініка: загальний тяжкий стан хворого, судоми, висока температура тіла, пітливість, біль в поперековій ділянці, м'язове напруження в цій ділянці, позитивний симптом Пастернацького.

Аналіз сечі: протеїнурія, циліндрурія, лейкоцитурія, бактеріурія.

Аналіз крові: лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення ШОЕ.

Хронічний пієлонефрит. В більшості випадків є наслідком гострого пієлонефриту. Пієлонефрит є інфекційно-запальним ураженням слизової оболонки чашечок та мисок з переходом запалення на інтерстициальну тканину і ураженням кровоносних судин. Сечовий синдром при пієлонефриті характеризується нестійкою незначною протеїнурією, що рідко досягає 3 г за добу, незначною і нестійкою еритроцитурією, значною лейкоцитурією, часто-бактеріурією. Лейкоцити в осаді сечі у здорових людей виявляються у кількості 1-2-3 в полі зору мікроскопа. Велика ж кількість лейкоцитів, які вкривають все поле зору мікроскопа і дають значний осад у сечі (піурія), характерна для інфекційного запалення сечовивідних шляхів (ниркових мисок і чашечок – пієліту і пієлонефриту, сечового міхура – циститу, сечовидільного каналу – уретриту.

Клінічні форми:

1. Латентна форма: мінімум клінічних проявів, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна температура, незначна протеїнурія, лейкоцитурія, бактеріурія - переміжного характеру.

2. Рецидивуюча форма. Характеризується чергуванням періодів загострення та ремісії, постійні неприємні відчуття в поперековій ділянці, періодичне значне підвищення температури з судомами. В сечі: лейкоцитурія, циліндрурія, бактеріурія.

3. Гіпертензивна форма. Характеризується підвищенням АГ. Сечовий синдром не виражений.

4.Азотемічна форма (або стадія хронічної ниркової недостатності).

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 361 | Нарушение авторских прав