АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хронічний панкреатит

Визначення. Хронічний панкреатит – хронічне поліетіологічне запально-дистрофічне захворювання підшлункової залози, яке характеризується прогресуючим перебігом, наростаючими вогнещевими, сегментарними чи дифузними дегенеративними і деструктивними змінами її паренхіми та розвитку фіброзу, порушеннями прохідності панкреатичних протоків (утворенням псевдокист, кальцифікатів, конкрементів), поступовим заміщенням паренхіми органу сполучною тканиною з розвитком її екзо- і ендокринної недостатності (П.А. Кольцов, 1998).

Етіологія. Основними причинами розвитку хронічного панкреатиту є інток­сикація алкоголем і захворювання біліарної системи,жовчекам’яна хвороба, хронічний некалькульозний холецистит і інші.

Алкогольні панкреатити відмічаються у 25-56 % хворих (в основному чолові­ків), а холецистопанкреатити у 25-40% (переважно жінки). До цих двох важливий етіологічних груп примикає третя-патологія ділянки ве­ликого дуоденального сфінктера (папіліти, сфінктерити, дивертикуліти і інші) та дванадцятипалої кишки (виразкова хвороба, ерозії, гастродуоденіти). Четверта найбільш малочислена група об’єднує різні причини, зо­крема, травми підшлункової залози, панкреотоксичні ліки (сульфані­ламіди, тетрациклін, хлортіазід, фуросемід, імунодепресанти, антикоагулянти, індометацин, бруфен, естрогени), вірусні інфекції (вірус ге­патиту В і С,вірус епідемічного паротиту, гіперліпідемії, гіперпаратіреоз і інші).

Патогенез. В патогенезі хронічного панкреатиту виділяють декілька ла­нок, які нерідко залежать від етіологічного фактора і доповнюють одна одну. Порушення відтоку панкреатичного секрету внаслідок спазму чи органічного звуження сфінктера Одді, а також дискінезії дванадцятипалої кишки, підсилення панкреатичної секреції під впли­вом гастроінтестінальних гормонів, інкреція яких стимулюється прийомом алкоголю, прямий токсичний вплив останнього і його мета­болітів на тканину залози, підвищення концентрації жовчних кис­лот, вмісту білка в панкреатичному соці при одночасному зниженні секреції бікарбонатів призводять до розвитку захворювання.

Рефлюкс жовчі та дуоденального секрету, що містять активо­вані ентерокіназою протеолітичні ферменти, жовчні кислоти, лізолецитин, емульговані жири, бактерії, викликає пошкодження паренхіми підшлункової залози безпосередньо або через каскадну активацію панкреатичних ензимів. При цьому трипсин викликає коагуляційний некроз ацинарної тканини з лейкоцитарною інфільтрацією: А- і В-фосфоліпази знищують фосфоліпідний шар мембран і клітин; еластаза розщеплює еластичний каркас стінок судин і таким чином спри­яє геморагіям. Активація калікреїну призводить до підвищення су­динної проникливості, набряку тканини залози і підсиленню болевих відчуттів. Внаслідок набряку, а потім і склеротичних змін ацинар­ної тканини затруднюється лімфовідтік, порушується мікроциркуляція, внаслідок утворення і випадіння в осад в капілярах і венулах фібринних ниток і їх мікротромбування. Одночасно наступає ущільнення підшлункової залози за рахунок розростання сполучної тканини, фіброзу.

Класифікація. Згідно МКХ Х перегляду хронічний панкреатит знаходиться в рубриці:

К 86 – Інші хвороби підшлункової залози

К 86.0 – Алкогольний хронічний панкреатит

К 86.1 – Другі форми хронічного панкреатиту

К 90.1 – Панкреатична стеаторея

Згідно уніфікованої клініко-статистичної класифікації хворіб органів травлення (Дніпропетровськ, 1998) хронічний панкреатит класифікується наступним чином:

В₁ - паренхіматозний

В₂ – обструктивний

В₃ – кальцифікуючий

Q – 1 – латентно перебігаючий

Q₂ – болевий

Q₃ – рецидивуючий

Q- 4 – псевдотуморозний

F₁ – у фазі загострення

F₂ – у фазі ремісії

S₁ – з помірновираженою секреторною недостатністю (втрата маси тіла від 10 до 20%)

S₂ – з вираженою зовнішньосекреторною недостатністю (втрата маси тіла перевищує 20%)

S₃ – з інкреторною недостатністю

З даною класифікацією в значній мірі перекликається робоча класифікація ХГ, запропонована І.І. Дегтяревою (1992).

І. Хронічний рецидивуючий панкреатит

1. Стадії:

а) загострення (клінічно проявляється напкреатичною колькою, морфологічно-аутолізом ацинарної тканини підшлункової залози

б) неповної ремісії

в) ремісії (відсутність болевого синдрому)

2. Перебіг: легкий, середньої важкості, важкий (визначається важкістю перебігу, чергового рецидиву і частотою рецидивів)

ІІ. Хронічний панкреатит

1. Наявність обструкції в протоках підшлункової залози: а) з обструк-цією; б) без обструкції

2. Стадії:

а) рецидиву (наявність вогнищ аутолізу на фоні дифузного фіброзу і екзокринної недостатності підшлункової залози);

б) загострення (болевий синдром залежить від підвищеного тиску в протоках підшлункової залози; в зв’язку з наявністю обструкції в них при погрішностях в їді, метеоризмом, дистальним колітом;

в) ремісії (без болів, але з екзокринною, а інколи і ендокринною недостатністю ПЗ).

3. Перебіг в залежності від кількості збереженої паренхіми, а також важкості екзо- і ендокринної недостатності ПЗ, легкий, середній, важкий

ІІІ. Хронічний вторинний (гастрогенний) панкреатит

Перебіг: легкий, середній, важкий

ІV. Хронічний кальцифікуючий панкреатит обструктивний і необструктивний

V. Хронічний панкреатит, псевдотуморозна форма

При безсумнівних перевагах цієї класифікації встановити морфологічні зміни ПЗ визначити ступінь зовнішньосекреторної недостатності є доволі важким і вимагає застосування спеціальних методик дослідження.

Тому А.І. Хазанов (1997) запропоновано доповнення Марсельську класифікацію, враховуючі клінічні дані, а також результати УЗД і комп’ютерної томографії, що є більш доступні практичним лікарям (дивіться в додаток).

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 426 | Нарушение авторских прав