АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ХРОНІЧНИЙ ТІРЕОЇДИТ

Аутоімунний тіреоїдит (зоб Хашімото). Вперше описаний в 1912 р Хашімото приблизно 1% дітей. HLA – DR2.

Етіологія – генетична схильність. Розвивається аутоімунний процес дефіцит Т системи, активація В системи, + контакт тіреоїдними гормонами, аутоантитіла. Характерний маркер –ЦІК. У дітей невиражена деструкція тканин щитовидної залози, атрофія тіреоїдних клітин, слабкіший фіброз.

Клініка – тривалий час відсутні симптоми

- збільшення щитовидної залози ІІ-ІІІст

- зоб щільний

- зоб рівномірно знижений

- поверхня гладка

- часто еутіреоз

- на ранніх стадіях може бути тиреотоксикоз

- в кінцевому результаті – гіпотиріоз.

Діагностика – антитиреоїдні антитіла (титр антитіл до ТГ – пасивна аглютинація) – однак часто антитіла не виявляються.

Сканування – скенограми нерівномірні, може бути симуляція, вузловий або змішаний зоб.

Аспірацій на пункція щитовидної залози. Цитологія – лімфоїдні елементи лімфоцити, плазматичні клітини.

Збільшення білково-звязаного йоду при нормі Т_4.

Збільшення ЦІК

Збільшення IgG, M

Лікування- тіреоїдні препарати Т₃ на початку лікування тіреотон. Оперативне лікування – при важкій дифдіагностиці із раком і при збільшеній дозі (здавлює шию).

Хронічний фіброзний тіреоїдит (зоб Ріделя) вперше описаний Рід елем в 1896 році – характеризується розростанням сполучної тканини в щитовидній залозі із заміщенням паренхіми, наростанням сполучної тканини навколишні м’язи, нерви, судини, гортань, стравохід.

Етіологія невідома.

Клініка- поступове збільшення щитовидної залози.

- твердої консистенції

- рухомість її обмежена

- не болюча пальпація

- можуть бути симптоми здавлення трахеї, стравоходу, нижньогортанного нерва

Лікування – тіреоїдні гормони, якщо немає симптомів здавлення. Хірургічно!

Гострий тіреоїдит – рідко.

Причини –гостра, хронічна інфекція, грип, ангіна, пневмонія.

Клініка – подібна до гострого запального захворювання

- озноб (збільшення темпер. 38-40⁰ С

- головний біль

- різкий біль в передній області шиї (підсилюється при ковтанні), кашлі, рухах голови

- шкіра над залозою гіперемована

- при абсцесі флуктуація

- гемограма –лейкоцитоз – збільшення ШОЕ

- частіше – еутіреоз

Лікування – антибіотики широкого спектру дії – до 2-х тиж.

Підгострий тіреоїдит – (хвороба де Кервена, 1904).

Етіологія – вірусна інфекція (паротит на)

Клініка – початковий період, клініка гострого тіреоїдиту, але симптоми менш виражені

- хвилеподібний перебіг

- на початку хвороби, тиреотоксикоз.

Тривалість хвороби – до 2-х років.

Лікування – антибіотики малоефективні

- глюкокортикоїди- преднізолон 15-30 мг/добу

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав