АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ВЕЛИКЕ І МАЛЕ КОЛА КРОВООБІГУ.

Усі артерії, вени й капіляри в організмі людини об'єднуються в два кола кровообігу: велике та мале. Велике, або тілес­не, коло кровообігу служить для доставки всім органам і ткани­нам тіла поживних речовин і кисню. Воно починається в лівому шлуночку серця, куди з лівого передсердя поступає артеріальна кров. З лівого шлуночка виходить аорта, від якої відходять артерії, що йдуть до всіх органів і тканин тіла і розгалужуються в їх товщі аж до артеріол і капілярів — останні переходять у венули й далі у вени. Через стінки капілярів відбувається обмін речовин і газообмін між кров'ю і тканинами тіла. Артеріальна кров, що тече в капілярах, віддає поживні речовини й кисень і одержує продукти обміну та вуглекислоту. Вени зливаються в два великі стовбури — верхню і нижню порожнисті вени, які впадають в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу. Допо­вненням до великого кола є третє (серцеве) коло кровообігу, яке обслуговує саме серце. Воно починається вінцевими артеріями серця, що виходять із аорти, і закінчується венами серця. Останні зливаються у вінцевий синус, який впадає у праве передсердя, а решта найдрібніших вен відкривається безпо­середньо в порожнину правого передсердя і шлуночка.

Мале, або легеневе, коло кровообігу починається в пра­вому шлуночку серця, звідки виходить легеневий стовбур, який поділяється на праву та ліву легеневі артерії, а останні розгалужуються в легенях на артерії, перехідні в капіляри. У капілярних сітках, які обплітають альве­оли, кров віддає вуглекислоту і збагачується киснем. Збагачена киснем артеріальна кров надходить з капілярів у вени, які, злив­шись у чотири легеневі вени (по дві з кожного боку), впадають у ліве передсердя, де і закінчується мале (легеневе) коло кровообігу. Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка пуль-мональними (легеневими) артеріями. Далі кров направляється в легені і після них по пульмональним венам повертається до лівого передсердя.Таким чином, "ліве серце" виконує насосну функцію в забезпеченні циркуляції крові по великому колу, а "праве серце" — по малому колу кровообігу. Будова серця приведена нарис. 31.Передсердя мають відносно тонку м'язову стінку міокарда, так як вони виконують функцію тимчасового резервуара крові, яка надходить до серця і проштовхують її лише до шлуночків. Шлуночки (особливолівий) мають товсту м'язову стінку (міокард), м'язи яких потужно скорочуються, проштовхуючи кров на значну відстань по судинам всього тіла. Між передсердями, та шлуночками є клапани, які спрямовують рух крові тільки в одному напрямку (від пересердь до шлуночків).Клапани шлуночків розташовані також на початку усіх крупних судин, які відходять від серця. Між передсердям і шлуночком правої сторони серця розташований тристулковий клапан, з лівої сторони — двох-стулковий (мітральний) клапан. В усті судин, які відходять від шлуночків, розташовані півмісяцеві клапани. Усі клапани серця не тільки спрямовують потік крові, а і протидіють ЇЇ зворотному току.Насосна функція серця полягає у тому, що відбувається послідовне розслаблення (діастола) та скорочення (систола) м'язів передсердь і шлуночків.Кров, яка рухається від серця по артеріям великого кола називається артеріальною (збагаченою на кисень). По венам великого кола рухається венозна кров (збагачена на вуглекислий газ). По артеріям малого кола навпаки; рухається венозна кров, а по венам — артеріальна.

Серце у дітей (відносно загальної маси тіла) більше, ніж у дорослих і становить 0,63-0,8 % маси тіла тоді як у дорослих 0,5-0.52 %. Найбільш інтенсивно серце росте на протязі першого року життя і за 8 місяців його маса подвоюється; до 3 років серце збільшується у три рази; у 5 років — збільшується у 4 рази, а у 16 років — вії разів і досягає маси у хлопців (чоловіків) 220-300 г. а у дівчат (жінок)180-220 г. У фізично тренованих людей та у спортсменів маса серця може бути більшою від вказаних параметрів на 10-30 %.В нормі серце людини скорочується ритмічно: систола чергується з діастолою, утворюючи серцевий цикл, тривалість якого в спокійному стані становить 0,8-1,0 сек. В нормі в стані спокою у дорослої людини за хвилину відбувається 60-75 серцевих циклів, або серцевих скорочень. Цей показник називається частотою серцевих скорочень (ЧСС). Оскільки кожна систола приводить до викиду порції крові в артеріальне русло (у стані спокою для дорослої людини це 65-70 см3 крові), то відбувається збільшення кровонаповнення артерій і відповідне розтягування судинної стінки. В результаті можна відчути розтягнення (поштовх) стінки артерії у тих місцях, де ця судина проходять близько до поверхні шкіри (наприклад, сонна артерія в області шиї, ліктьова або променева артерія на зап'ястку руки та ін.). Під час діастоли серця стінки артерій спадають і повертаються до висхідного положення.

Коливання стінок артерій у такт серцевих скорочень називається пульсом, а виміряна кількість таких коливань за певний час, (наприклад, за 1 хвилину) називається частотою пульсу. Пульс адекватно відображає частоту серцевих скорочень і є доступно зручним для експрес-контролю за роботою серця, наприклад, при визначенні реакції організму на фізичне навантаження в спорті, при дослідженнях фізичної працездатності, емоційних напруженнях та ін. Тренерам спортивних секцій, у тому числі дитячих, а також викладачам фізкультури необхідно знати нормативи частоти пульсу для дітей різного віку, а також вміти користуватись цими показниками для оцінки фізіологічних реакцій організму на фізичні навантаження. Вікові нормативи частоти пульсу (477), а також систолічного об'єму крові (тобто об'єму крові, який виштовхується у кров'яне русло лівим або правим шлуночком за одне скорочення серця), наведені у табл. 12. При нормальному розвитку дітей систолічний об'єм крові з віком поступово зростає, а частота серцевих скорочень зменшується. Систолічний об'єм серця (СО, мл) розраховується за формулою Старра:

Помірні фізичні навантаження сприяють підвищенню сили м'язів серця, зростанню його систолічного об'єму та оптимізації (зменшенню) частотних показників серцевої діяльності. Найважливішим для тренувань серця є рівномірність і поступовість зростання навантажень, недопустимість перенавантажень і медичний контроль за станом показників роботи серця та кров'яного тиску, особливо у підлітковому віці. об'єм крові (табл. 12), який підраховується шляхом перемноження систолічного об'єму крові на ЧП за 1 хвилину. Відомо, що у фізично тренованих людей збільшення хвилинного об'єму крові (ХОК) відбувається за рахунок збільшення систолічного об'єму (тобто за рахунок зростання потужності роботи серця), тоді як частота пульсу (ЧП) при цьому мало змінюється. У мало тренованих людей при навантаженнях, навпаки, збільшення ХОК відбувається в основному за рахунок зростання частоти серцевих скорочень.

В табл. 13 наведені критерії, за якими можна прогнозувати рівень фізичного навантаження для дітей (в тому числі спортсменів) на підставі визначення приросту частоти пульсу відносно його показників у стані спокою.

Рух крові по кровоносним судинам характеризується показниками гемодинамики, з числа яких виділяють три найважливіші: кров'яний тиск, опір судин, швидкість руху крові.

Кров'яний тиск — це тиск крові на стінки судин. Рівень тиску крові залежить від:*

показників роботи серця;*

кількості крові у кровоносному руслі;*

інтенсивності відтоку крові на периферію;*

опору стінок судин та еластичності судин;*

в'язкості крові.

Кров'яний тиск у артеріях змінюється разом із зміною роботи серця: у період систоли серця він досягає максимуму (AT, або АТс) і називається максимальним, або систолічним тиском. У фазі діастоли серця тиск зменшується до певного початкового рівня і називається діастолічним, або мінімальним (AT, або АТХ Як систолічний так і діастолічний кров'яний тиск поступово зменшується в залежності від віддаленості судин від серця (в зв'язку з опором судин). Вимірюється артеріальний кров'яний тиск у міліметрах ртутного стовпчика (мм рт. ст.) і реєструється записом цифрових значень тиску у вигляді дробу: у чисельнику А Т; у знаменнику А Т- наприклад, 120/80 мм рт. ст.

Різниця між систолічним і діастолічним тиском має назву пульсовий тиск (ПТ)У який також вимірюється у мм рт. ст. У нашому, вище наведеному, прикладі пульсовий тиск становить 120 - 80 = 40 мм рт. ст.

Прийнято вимірювати кров'яний тиск за методикою Короткова (за допомогою сфігмоманометра та стетофонендоскопа на плечовій артерії людини. Сучасна апаратура дозволяє вимірювати кров'яний тиск на артеріях зап'ястка та інших артеріях. Кров'яний тиск може значно змінюватись в залежності від стану здоров'я людини, а також від рівня навантаження і віку людини. Перевищення показників фактичного тиску крові над відповідними віковими нормативами на 20 % і більше називається гіпертонією, а недостатній рівень тиску (80 % і менше від вікової норми) — гіпотонією.

У дітей до 10 років кров'яний тиск в нормі в стані спокою становить приблизно: АТс 90-105 мм рт. ст.; AT 50-65 мм рт. ст. У дітей з 11 до 14 років може спостерігатися функціональна юнацька гіпертонія, пов'язана з гормональними перебудовами у пубертатний період розвитку організму з підвищенням кровяного тиску в середньому: AT — 130-145 мм рт. ст.; АТ„— 75-90 мм рт. ст. У дорослих людей кров'яний тиск в нормі може коливатись в межах: — 110-J Ъ5АТД— 60-85 мм рт. ст. Значення нормативів тиску крові не має суттєвої диференціації в залежності від статі людини, а вікова динаміка цих показників приведена в табл. 14.

Опір судин обумовлюється наявністю тертя крові о стінки судин і залежить від в'язкості крові, діаметру та довжини судин. У нормі опір руху крові у великому колі кровообігу коливається від 1400 до 2800 дін. сек./см2, а у малому колі кровообігу від 140 до 280 дін. сек./см2.

Таблиця 14

Вікові зміни середніх показників артеріального тиску, мм рт. ст. (С И. Гальперин, 1965; А. Г. Хрипкова, Ў962)

Вік, роки | Хлопчики (чоловіки) | Дівчата(жінки)

АТс | АТд | ПТ | АТс | АТд | ПТ

немовля | 70 | 34 | 36 | 70 | 34 | 36

1 | 90 | 39 | 51 | 90 | 40 | 50

3-5 | 96 | 58 | 38 | 98 | 61 | 37

6 | 90 | 48 | 42 | 91 | 50 | 41

7 | 98 | 53 | 45 | 94 | 51 | 43

8 | 102 | 60 | 42 | 100 | 55 | 45

9 | 104 | 61 | 43 | 103 | 60 | 43

10 | 106 | 62 | 44 | 108 | 61 | 47

11 | 104 | 61 | 43 | 110 | 61 | 49

12 | 108 | 66 | 42 | 113 | 66 | 47

13 | 112 | 65 | 47 | 112 | 66 | 46

14 | 116 | 66 | 50 | 114 | 67 | 47

15 | 120 | 69 | 51 | 115 | 67 | 48

16 | 125 | 73 | 52 | 120 | 70 | 50

17 | 126 | 73 | 53 | 121 | 70 | 51

18 і більше | 110-135 | 60-85 | 50-60 | 110-135 | 60-85 | 55-60

Швидкість руху крові обумовлена роботою серця і станом судин. Найбільша швидкість руху крові в аорті (до 500 мм /сек.), а найменша— у капілярах (0,5 мм /сек.), що обумовлено тим, що загальний діаметр усіх капілярів у 800-1000 разів більший ніж діаметр аорти. З віком дітей швидкість руху крові зменшується, що пов'язано із зростанням довжини судин разом із зростанням довжини тіла. У новонароджених кров здійснює повний кругообіг (тобто проходить велике і мале коло кровообігу) приблизно за 12 сек.; у 3-х річних дітей — за 15 сек.; у 14 річних — за 18,5 сек.; у дорослих — за 22-25 сек.

Кровообіг регулюється на двох рівнях: на рівні серця і на рівні судин. Центральна регуляція роботи серця здійснюється від центрів парасимпатичного (гальмуюча дія) і симпатичного (дія прискорення) відділів вегетативної нервової системи. У дітей до 6-7 років переважає тонічний вплив симпатичних іннервацій, про що свідчить підвищена частота пульсу у дітей.

Рефлекторна регуляція роботи серця можлива від барорецепторів і хеморецепторів, розташованих в основному у стінках судин. Барорецептори сприймають тиск крові, а хеморецептори сприймають зміни наявності у крові кисню (О.) і вуглекислого газу (С02). Імпульси від рецепторів спрямовуються у проміжний мозок а від нього поступають в центр регуляції роботи серця (довгастий мозок) і визивають відповідні зміни у його роботі (наприклад, підвищений вміст у крові С01 свідчить про недостатність кровообігу і, таким чином, серце починає працювати інтенсивніше). Рефлекторна регуляція можлива і за шляхом умовних рефлексів, тобто від кори головного мозку (наприклад, передстартове хвилювання спортсменів може значно прискорювати роботу серця та ін.).

На показники роботи серця можуть впливати і гормони, особливо адреналін, дія якого подібна дії симпатичних іннервацій вегетативної нервової системи, тобто він прискорює частоту і збільшує силу серцевих скорочень.

Стан судин також регулюється центральною нервовою системою (від судинорухового центру), рефлекторно і гуморально. Впливати на гемодинамику можуть лише судини, які містять у своїх стінках м'язи, а це перш за все артерії різного рівня. Парасимпатичні імпульси визивають розширення просвіту судин (вазаделятацію), а симпатичні імпульси — звуження судин (вазаконстрікцію). Коли судини розширюються — швидкість руху крові зменшується, кровопостачання падає і, навпаки.

Рефлекторні зміни кровопостачання також забезпечуються від рецепторів тиску і хеморецепторів на 02 і Сс72. Крім того існують хеморецептори на вміст у крові продуктів перетравлення їжі (амінокислот, моноцукрів і так далі): при зростанні в крові продуктів перетравлення, судини навколо травного тракту розширюються (парасимпатичний вплив) і відбувається перерозподіл крові. Є механорецептори і у м'язах, які визивають перерозподіл крові у працюючих м'язів.

Гуморальна регуляція кровообігу забезпечується гормонами адреналіном і вазопресіном (визивають звуження просвіту судин навколо внутрішніх органів і їх розширення у м'язах) і, іноді, в області обличчя (ефект почервоніння від стресу). Гормони ацетілхолін та гістамін визивають розширення діаметру судин.

15. Серце — порожнистий м’язовий орган. Складаєть­ся із чотирьох камер: двох пе­редсердь і двох шлуночків. Лі­ва і права частини серця розді­лені суцільною перетинкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться передсердно-шлуночкові отвори (клапани): двостулковий — в лівій поло­вині і тристулковий — в правій половині серця, півмісяцеві клапани — на виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня обо­лонка називається ендокардом, середня м’язова — міокардом і зовнішня — епікардом.

Зовні серце оточене еластичним міш­ком — перикардом, який оберігає серце від перерозтягування при заповненні його кров’ю. За величиною серце кожної людини приблизно відповідає її кулакові, а за формою нагадує конус. Верхівка серця направлена вниз вліво і вперед. Основа серця направлена вверх і назад до хребта. Його довга вісь від верхівки до основи дорівнює 12-13 см. Поперечний розмір — 9-10 см, а розмір в сагітальному, передньо-задньому на­прямку — 6-7 см./Маса серця у дорослих чоловіків близько 300, у жінок — 220 г. Загальний об’єм серця у чоловіків дорівнює 700-900, у жінок — 500-600 мл. Кровопостачання серця здійснюється через вінцеві артерії, які починаються біля виходу аорти.

Особливістю кровопостачання серця є те, що кров в його судинах пульсує. При скороченні серцевого м’яза артерії, які знаходяться в його товщі, стискуються. До того ж надходженню артеріальної крові у вінцеві (серцеві) артерії заважають півмісяцеві клапани, які прикривають вхідні отвори артерій. Таким чином, в товщу серцевого м’яза кров надходить тільки під час розслаблення серця. У спокійному стані у вінцеві артерії надходить близько 250 мл крові за 1 хв. При фі­зичній роботі кровопостачання серця може зростати до 1000 мл за 1 хв.

Серце́вий цикл — поняття, що відображає послідовність процесів, що відбуваються за одне скорочення серця і його подальше розслаблення. Кожен цикл включає три великі стадії: систолапередсердя, систола шлуночків і діастола. Термін систола означаєскорочення м'яза. Виділяють електричну систолу — електричну активність, яка стимулює міокард і викликає механічну систолу, — скорочення сердечного м'яза і зменшення сердечних камер в об'ємі. Термін діастола означає розслаблення м'яза. Під час сердечного циклу відбувається підвищення і зниження тиску крові, відповідно високий тиск у момент систоли шлуночків називається систолою, а низьке під час їх діастоли — діастолою.

Фа́зи серце́вого ци́клу — фази асинхронного скорочення, ізометричного скорочення (період напруження шлуночка), швидкого і повільного вигнання крові (період вигнання крові), протодіастолічний інтервал, фаза ізометричного розслаблення, період розслаблення і період наповнення кров'ю (фази швидкого, повільного і активного наповнення шлуночка).

Кров рухається судинами завдяки скороченням серця, які чергуються з його розслабленням. Скорочення серцевого м'яза називається систолою, а розслаблення — діастолою. Систола і діастола разом складають серцевий цикл. У серцевому циклі три фази: систола передсердя(0,1с), систола шлуночків(0,3с) і спільна пауза — діастола(0,4с). Один цикл триває 0,8 секунди (за частоти серцевих скорочень 75 уд./хв.).

Регуляція серцевої деятельности.

Будь-яка діяльність органу, тканини, клітини регулюється нервово- гуморальными шляхами. Діяльність серця перестав бути исключением.

Докладніше кожного з цих шляхів я розповім ниже.

5.1. Нервова регуляція діяльності серця. Вплив нервової системи на діяльність серця здійснюється з допомогою блукаючих і симпатичних нервів. Ці нерви ставляться до вегетативної нервовій системі. Блукаючі нерви йдуть до серця від ядер, розміщених у довгастому мозку на дне

IV желудочка. Симпатичні нерви підходять до серця від ядер, локалізованих в бічних рогах спинного мозку (I—V грудні сегменты).

Блукаючі і симпатичні нерви закінчуються в синоаурикулярном і атриовентрикулярном вузлах, й у мускулатуру серця. Через війну при порушенні цих нервів відбувається зміна в автоматии синоаурикулярного вузла, швидкості проведення порушення по проводить системі серця, в інтенсивності серцевих сокращений.

Слабкі роздратування блукаючих нервів призводять до уповільнення ритму серця, сильні - зумовлюють зупинку серцевих скорочень. Після припинення роздратування блукаючих нервів діяльність серця може знову восстановиться.

При роздратування симпатичних нервів відбувається почастішання ритму серця й збільшується сила серцевих скорочень, підвищується збуджуваність і тонус серцевого м'яза, і навіть швидкість проведення возбуждения.

Тонус центрів серцевих нервів. Центри серцевої діяльності, представлені ядрами блукаючих і симпатичних нервів, завжди нині напівживі тонусу, що може бути посилено чи ослаблений залежно та умовами існування организма.

Тонус центрів серцевих нервів залежить від афферентных впливів, що йдуть механо- і хеморецепторов серця й судин, внутрішніх органів, рецепторів шкіри слизових оболонок. На тонус центрів серцевих нервів надають поєднання гуморальные факторы.

Є й певні особливості у роботі серцевих нервів. Один із низ в тому, що за підвищення збуджуваності нейронів блукаючих нервів знижується збуджуваність ядер симпатичних нервів. Такі функціонально взаємозалежні відносини між центрами серцевих нервів сприяють кращому пристосуванню діяльності серця до місцевих умов існування организма.

Рефлекторні впливу діяльність серця. Ці впливи я умовно розділила на: що здійснюються з самого серця; здійснювані через вегетативну нервову систему. Тепер докладніше про каждых:

Рефлекторні впливу діяльність серця здійснюються від серця. Внутрисердечные рефлекторні впливу виявляється у змінах сили серцевих скорочень. Так, встановлено, що розтягнення міокарда однієї з відділів серця призводить до зміни сили скорочення міокарда іншого його відділу, гемодинамически з нею роз'єднаного. Наприклад, при розтягненні міокарда правого передсердя спостерігається посилення роботи лівого желудочка. Цей то може бути результатом лише рефлекторних внутрисердечных влияний.

Великі зв'язку серця з різними відділеннями нервової системи створюють умови різноманітних рефлекторних впливів на діяльність серця, здійснюваних через вегетативну нервову систему.

У стінках судин розташовуються численні рецептори, що мають здатність збуджуватиметься за зміни величини кров'яного тиску та хімічного складу крові. Як багато рецепторів є у області дуги аорти і каротидных синусів (невеличке розширення, випинання стінки судини внутрішній сонної артерії). Їх ще називають судинні рефлексогенні зоны.

За зменшення артеріального тиску відбувається порушення цих рецепторів, і імпульси від нього вступають у довгастий мозок до ядрам блукаючих нервів. Під упливом нервових імпульсів знижується збуджуваність нейронів ядер блукаючих нервів, що посилює вплив симпатичних нервів на серце (про цю особливості вже говорила вище). Через війну впливу симпатичних нервів ритм серця й сила серцевих скорочень збільшуються, судини звужуються, що одній з причин нормалізації артеріального давления.

При збільшенні артеріального тиску нервові імпульси, які виникли у рецепторах області дуги аорти і каротидных синусів, посилюють активність нейронів ядер блукаючих нервів. Можна Знайти вплив блукаючих нервів на серце, сповільнюється ритм серця, послаблюються серцеві скорочення, судини розширюються, що є також одній з причин відновлення вихідного рівня артеріального давления.

Отже, рефлекторні впливу діяльність серця, що здійснюються з рецепторів області дуги аорти і каротидных синусів, слід зарахувати до механізмам саморегуляції, що виявляється у відповідь зміна величини артеріального давления.

Порушення рецепторів внутрішніх органів, коли вона досить сильний, може змінитися діяльність сердца.

Природно слід зазначити вплив кори мозку працювати серця. Вплив кори мозку на діяльність серця. Кора мозку регулює і коригує діяльність серця через блукаючі і симпатичні нерви. Доказом впливу кори мозку на діяльність серця є можливість освіти умовних рефлексів. Умовні рефлекси на серце досить легко утворюються в людини, і навіть у животных.

Можна навести приклад досвіду з собакою. У собаки утворювали умовний рефлекс на серце, використовуючи як умовного сигналу спалах світла чи звукове роздратування. Безумовним подразником були фармакологічні речовини (наприклад, морфін), типово які змінюють діяльність серця. Зрушення у роботі серця контролювали шляхом реєстрації ЕКГ. Виявилося, що тепер після 20—30 ін'єкцій морфіну комплекс роздратування, пов'язаних із впровадженням його (спалах світла, лабораторна обстановка тощо. буд.), приводив до умовно-рефлекторної брадикардии. Уповільнення ритму серця можна було тоді, коли тварині замість морфіну вводили ізотонічний розчин хлориду натрия.

Людина різні емоційні стану (хвилювання, страх, гнів, злість, радість) супроводжуються відповідними змінами у діяльності серця. І це свідчить про який вплив кори мозку працювати сердца.

5.2. Гуморальные впливу діяльність серця. Гуморальные впливу діяльність серця реалізуються гормонами, деякими электролитами та інші високоактивними речовинами, які надходять до крові та є продуктами життєдіяльності багатьох органів прокуратури та тканин организма.

Цих речовин дуже багато, я розгляну що з них:

Ацетилхолин і норадреналін — медіатори нервової системи — надають виражене впливом геть роботу серця. Дія ацетилхоліну невіддільне від функцій парасимпатических нервів, оскільки він синтезується у тому кінчиках. Ацетилхолин зменшує збуджуваність серцевого м'яза і сила її скорочень.

Важливе значення для регуляції діяльності серця мають катехоламіни, до яких належать норадреналін (медіатор) і адреналін (гормон).

Катехоламіни надають на серце вплив, аналогічне впливу симпатичних нервів. Катехоламіни стимулюють обмінні процеси у серце, підвищують витрата енергії і тим самим збільшують потреба міокарда в кисні. Адреналін одночасно викликає розширення коронарних судин, що сприяє поліпшенню харчування сердца.

У регуляції діяльності серця особливо важливе значення мають гормони кори надниркових залоз і щитовидної залози. Гормони кори надниркових залоз — минералокортикоиды — збільшують силу серцевих скорочень миокарда.

Гормон щитовидної залози — тироксин — підвищує обмінні процеси у серці та збільшує її чутливість до впливу симпатичних нервов.

Вище я відзначала, що систему кровобращения складається з серця й кровоносних судин. Будова, функції і реВікові особливості в пренатальном етапі. Формування серця ембріона починається з 2-ой тижня пренатального розвитку, яке розвиток загалом закінчується у кінцю 3-ей недели.

Кровообіг плоду має свої особливості, пов'язані, насамперед із тим, щодо народження кисень вступає у організм плід через плаценту й дуже звану пупочную вену. Пупкова вена розгалужується на два судини, один живить печінку, інший сполучається з нижньої порожнистої веною. У результаті нижньої порожнистої вені відбувається змішання крові, багатою киснем, з кров'ю, минулої через печінка та що містить продукти обміну. Через нижню порожнисту вену кров потрапляє у праве предсердие.

Далі кров відбувається на правий шлуночок і далі виштовхується в легеневу артерію; менша частина крові тече до легкі, а більшість через боталлов проток потрапляє у аорту. Наявність боталлова протока, поєднує артерію з аортою, є другий специфічної особливістю в кровообігу плоду. У результаті поєднання легеневої артерії і аорти обидва желудочка серця нагнітають кров у великих коло кровобращения. Кров з продуктами обміну повертається у материнський організм через пупочные артерії і плаценту.

Отже, циркуляція в організмі плоду змішаної крові, його зв'язок через плаценту і системи кровообігу матері та наявність боталлова протока є основними особливостями кровобращения плода.

Вікові особливості в постнатальном етапі. У новонародженої дитини зв'язку з материнським організмом припиняється та її власна система кровообігу перебирає всі необхідні функції. Боталлов проток втрачає своє функціональне значення і заростає сполучної тканиною. Діти відносна маса серця й загальний просвіток судин більше, ніж в дорослих, що у значною мірою полегшує процеси кровообращения.

Чи є закономірності у кар'єрному зростанні серця? Можна відзначити, зростання серця перебуває у тісного зв'язку з загальним зростанням тіла. Найбільш інтенсивний ріст серця зокрема у роки розвитку й у кінці підліткового периода.

Також змінюється форма і становище серця у грудній клітині. У новонароджених серце кулястої форми лежить значно вища, ніж в дорослого. Ці розбіжності ліквідуються лише у 10-річному возрасту.

Функціональні розбіжності у серцево-судинної системі дітей і підлітків зберігаються до 12 років. Частота серцевого ритму в дітей віком більше, ніж в дорослих. ЧСС в дітей віком більш схильна до впливу зовнішніх впливів: фізичних вправ, емоційної напруги та т.д.

Кров'яний тиск в дітей віком нижче, ніж в дорослих. Ударний обсяг в дітей віком значно менше, ніж в дорослих. З яким віком збільшується хвилинний обсяг крові, що забезпечує серцю адаптаційні можливості фізичних нагрузкам.

У періоди статевого дозрівання, які у організмі бурхливі процеси росту та розвитку впливають, на внутрішніх органів і, особливо, на сердечно-сосудитстую систему. У відзначається невідповідність розміру серця діаметру кровоносних судин. При швидке зростання серця кровоносні судини ростуть повільніше, просвіток їх недостатньо широкий, й у з цим серце підлітка несе додаткове навантаження, проштовхуючи кров по вузьким судинах. З цієї причини у підлітка то, можливо тимчасове порушення харчування серцевого м'яза, підвищена стомлюваність, легка отдышка, неприємні відчуття у сфері сердца.

Інший особливістю серцево-судинної системи підлітка і те, що серце в підлітка дуже зростає, а розвиток нервового апарату, регулюючого роботу серця, не встигає його. У результаті підлітків іноді спостерігаються серцебиття, неправильний ритм серця й т.п. Усі перелічені зміни тимчасові і творяться у зв'язки Польщі з особливістю зростання і розвитку, а чи не внаслідок болезни.

16. Кров складається з плазми крові і формених елементів (клітин), яких у хребетних тварин і людини є 3 групи:

· Червоні кров'яні тільця (еритроцити) — найчисленніші з формених елементів. Зрілі еритроцити не містять ядра і мають форму двоввігнутих дисків. Циркулюють 120 днів і руйнуються впечінці й селезінці. В еритроцитах міститься білок із іонамизаліза — гемоглобін, який забезпечує головну функцію еритроцитів — транспорт газів, у першу чергу — кисню. Самегемоглобін надає крові червоне забарвлення. У легенях гемоглобін зв'язує кисень, перетворюючись на оксигемоглобін, він має світло-червоний колір. У тканинах кисень звільняється із зв'язку, знову утворюється гемоглобін, і кров темніє. Крім кисню, гемоглобін у формі карбогемоглобіну переносить з тканин у легені і невелику кількість вуглекислого газу.

· Кров'яні пластинки (тромбоцити) є обмежені клітинною мембраною фрагменти цитоплазми гігантських клітин кісткового мозку мегакаріоцитів. Спільно з білками плазми крові (наприклад, фібриногеном) вони забезпечують згортання крові, яка витікає з пошкодженої судини, приводячи до зупинкикровотечі, і тим самим захищають організм від небезпечної для життя крововтрати.

· Білі клітини крові (лейкоцити) є частиною імунної системиорганізму. Всі вони здатні до виходу за межі кров'яного русла в тканини. Головна функція лейкоцитів — захист. Вони беруть участь в імунних реакціях, виділяючи при цьому Т-клітини, які розпізнають віруси та різноманітні шкідливі речовини, В-клітини, що виробляють антитіла, макрофаги, які знищують ці речовини. За норми лейкоцитів у крові набагато менше, ніж інших формених елементів.

Еритроцити в кровяному руслі є носіями групових властивостей. Формені елементи звичайно становлять 40-45% об'єму крові, плазма — 55-60%. Відносна сталість кількості формених елементів крові регулюється нейрогуморальними механізмами. До складу крові входять білки, вуглеводи, ліпіди, мінеральні речовини, вода.

Хімічний склад, реакція середовища (pH) та інші хіміко-фізичні параметри крові відносно сталі. Це забезпечується механізмамигомеостазу. Кількість крові у безхребетних тварин у відношенні до маси тіла коливається від 20 до 60 %, у хребетних — від 1,7 до 10 %, у людини — близько 7 %. При різних патологічних станах організму можуть виникати зміни в крові, дослідження яких має велике діагностичне значення. Вивченням крові займаєтьсягематологія.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2415 | Нарушение авторских прав