АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Нереспіраторні функції легень.

Крім основної функції легень - газообміну, здавна відомі їх "нереспіраторні" функції.
Захисна функція. В дихальних шляхах затримуються механічні частинки, мікроорганізми, що потрапляють із повітря і в подальшому видаляються мукоциліарним апаратом. Деякі токсичні речовини (у т. ч. тютюн) можуть паралізувати роботу війчастого епітелію. Частинки, що досягають альвеол, поглинають альвеолярн і макрофаги, поліморфноядерні нейтрофіли, моноцити. Макрофаги, взаємодіючи з різними антигенами, активно беруть участь у формуванні імунних реакцій при пневмоніях, саркоїдозі, туберкульозі тощо. Захисним механізмом проти інфекцій є також продукція в легенях JgA.
Екскреторна функція. Через легені можуть виводитися деякі екзогенно введені речовини (бензол, алкоголь) або тканинні метаболіти (наприклад, аміак).
Всмоктувальна функція. Багато жиро- або водорозчинних речовин при їх інгаляційному введенні здатні всмоктуватися у легенях. На цій властивості грунтується аерозольне введення медикаментів.
Фільтраційна функція. При проходженні крові через легені в них можуть затримуватися дрібні тромби, деякі бактерії, краплі жиру, де вони зазнають перетворень.
Терморегулююча функція. При низькій температурі повітря знижується капілярний кровообіг у малому колі, що призводить до зменшення тепловіддачі через легені. Водночас активуються процеси біологічного окислення, збільшуючи теплопродукцію.
Підтримання водного балансу пов'язане із видаленням разом із видихуваним повітрям водяних парів.
Метаболічна функція. Легені відіграють певну роль в обміні білків, жирів і вуглеводів. У легенях синтезуються жирові кислоти і фосфоліпіди, що входять до складу сурфактанту. Затримуються і включаються в метаболізм частини хіломікронів, які надходять із кишок по лімфатични х судинах. Таким чином регулюється надходження ліпідів у артеріальну кров. Процеси синтезу та розпаду білків у легенях відіграють велику роль для розвитку пневмосклерозу та емфіземи. Зокрема, еластаза макрофагів і гранулоцитів має руйнівний вплив на структури легень і сприяє розвиткові емфіземи, особливо в осіб із дефіцитом альфа-антитрип сину. В легенях синтезуються речовини вуглеводної природи, що входять до складу бронхіального слизу.
Легенева тканина здатна регулювати рівень деяких біологічно активних речовин, що циркулюють у крові. Зокрема, в легенях захоплюється і депонується сертонін, на 80% втрачає активність брадикінін, частково захоплюються норадреналін і гістамін. Ферменти легень інактивують простагландини Е₁, Е₂ та F₂. У легенях під дією конвертуючого ферменту ангіотензин I перетворюється в ангіотензин II.
Легені відіграють значну роль у підтриманні рівноваги згортальної, протизгорт альної і фібринолітичної властивостей крові.
При патологічних процесах у легенях (запальних, деструктив них, пухлинних) порушується як основна функція легень - газообмін, так і тісно пов'язані з нею нереспіраторні функції. Їх вивчення може сприяти уточненню патогенетичних особливос тей різних захворювань легень, пошуку можливих шляхів їх корекції.

13. Особливості трахеї:

· Вузький просвіт;

· Лійкоподібна форма;

· Ніжна слизова оболонка;

· Багата васкуляризація;

· Слабкий розвиток слизистих залоз.

· Верхній кінець трахеї у новонароджених дітей розташований на рівні IV шийного хребця і з віком поступово опускається до рівня VII шийного хребця (як у дорослих);

· У новонароджених дітей трахея складається з 12-20 хрящових півкілець, кількість яких є сталою на протязі життя;

· Хрящові півкільця м’які та податливі;

· В хрящових півкільцях недостатньо розвинені еластичні волокна;

· Перетинчаста частина у дітей раннього віку досить значна і становить 1/3 від її параметра; у дітей старшого віку – 1/5.

Клінічне значення: Особливості будови трахеї у дітей приводять при запальних процесах до легкого виникненнястенотических явищ, визначають часті ізольовані (трахеїти), комбіновані з ураженням гортані (ларинготрахеїти) або бронхів (трахеобронхіти). Крім того, у зв'язку з рухливістю трахеї може відбуватися її зсув при односторонньому процесі (ексудат, пухлина).

Особливості бронхів у дітей:

· До моменту народження у дітей бронхіальне дерево сформоване і в процесі кількість розгалужень не змінюється;

· Біфуркація у новонароджених знаходиться вище, ніж у дорослих (на рівні ІІІ грудного хребця у порівнянні з Vгрудним хребцем);

· Правий бронх безпосереднім продовженням трахеї і проходить майже вертикально.

Клінічне значення:

У 90 % випадків інородні тіла, які потрапляють у дихальні шляхи дитини, попадають саме у правий бронх.

· Лівий бронх відходить під кутом 90 ⁰;

· Хрящі бронхів дуже еластичні, м’які, пружні, легко зміщуються;

· У стінці бронхів новонароджених і дітей перших місяців життя переважає внутрішній шар;

· Слизова оболонка пухка, добре васкуляризована;

· У слизовій оболонці бронхів недостатньо розвинуті слизові залози (клінічне значення – відносна сухість, недостатнє зволоження повітря, що проходить через бронхи);

· М’язова та еластична тканина бронхів розвинена слабо;

· Слабкий розвиток м’язів і знижена рухливість миготливого епітелію.

·

Клінічне значення – знижена моторика бронхів, призводить до недостатньої дренажної та очисної функції бронхіального дерева. Закупорки просвіту дрібних бронхів інфікованим слизом сприяють спаданню (ателектазу) легеневої тканини та її інфікуванню);

· Незакінчена міелінізація п.vagus, та недорозвиток дихальної мускулатури.

Особливості легень у дітей:

· ліва легеня має дві (верхнє і нижнє), а права – три частини (верхня, середня, нижня), як і у дорослих;

Сегментарна будова легенів вже добре виражена у новонароджених. У правій легені розрізняються 10 сегментів, в лівій - 9. Верхні ліва і права долі діляться а три сегменти - 1, 2 і 3-ою, середня права частка - на два сегменти - 4-ою і 5-ою. У лівій легені середній частці відповідає язичкова, така, що також складається з двох сегментів - 4-го і 5-го. Нижня частка правої легені ділиться на п'ять сегментів - 6, 7, 8, 9 і 10-ою, лівої легені - на чотири сегменти - 6, 8, 9 і 10-ою. У дітей пневмонічний процес найчастіше локалізується в певних сегментах (6, 2, 10, 4, 5-м), що пов'язане з особливостями аерації, дренажною функцією бронхів, евакуацією з них секрету і можливого попадання інфекції.

- окремі частини легень у дітей розвиваються нерівномірно;

- у дітей 1-го року життя недорозвинена верхня частка лівої легені;

- верхня і середня частки правої легені мають майже однакові розміри;

- у двохрічному віці співвідношення окремих часток легенів відповідають дорослим;

· термінальні бронхи легенів у новонароджених дітей закінчуються не альвеолами, а мішечками, з країв формуються нові альвеоли;

· у новонароджених дітей кількість ацинусів в 3 рази менша, ніж у дорослих;

· міжчасткові щілини у дітей раннього віку не виражені

Клінічне значення:

1) дифузний поширений характер патології; 2) відсутність міжчасткових плевритів.

· сегментарна структура легень у дітей така ж як у дорослих (по 10- сегментів у кожній легені);

· корені легенів у дітей мають багато кровоносних і лімфатичних судин, лімфатичних вузлів

Клінічне значення - часте виникання бронхоаденітів туберкульозного генезу;

· корінь правої легені розміщений вище, ніж зліва;

· альвеоли у дітей однокамерні; широкі, мають в 4 рази менші розміри, ніж у дорослих; загальна кількість альвеол у 10-12 разів менша, ніж у дорослих. Кількість альвеол у новонароджених (24 млн.) в 10-12 разів, а їх діаметр (0,05 мм) - в 3-4 рази менше, ніж у дорослих (0,2-0,25 мм).

· еластичний каркас розвинений слабо, переважає пухка сполучна тканина

Клінічне значення: схильність дітей раннього віку до виникнення ателектазів, розвитку емфіземи), чому сприяють також недостатня екскурсія грудної клітки, вузькість бронхів. Цьому ж сприяє недостатня продукція сурфактанту, перш за все у недоношених дітей.

У новонароджених легенева тканина менш повітря, з рясним розвитком кровоносних судин і сполучної тканини в перегородках ацинусов і недостатньої кількістю еластичної тканини. Остання обставина пояснює відносно легке виникнення емфіземи при різних легеневих захворюваннях. Слабким розвитком еластичної тканини частково пояснюється схильність дітей раннього віку до ателектазів, чому сприяють також недостатня екскурсія грудної клітки, вузькість бронхів. Цьому ж сприяє недостатня продукція сурфактанту, перш за все у недоношених дітей. Кількість альвеол у новонароджених (24 млн.) в 10-12 разів, а їх діаметр (0,05 мм) - в 3-4 рази менше, ніж у дорослих (0,2-0,25 мм). Кількість крові, що протікає через легені в одиницю часу, у дітей більше, ніж у дорослих, що створює у них найбільш сприятливі умови для газообміну.

Зовнішнє дихання (вентиляція легень) — надходження повітря в повітроносні шляхи і газообмін між альвеолами та зовнішнім середовищем. До цього процесу належать дихальні рухи — вдих і видих, спрямовані на надхождення повітря в дихальні шляхи, а з них — до легенів і в зворотному напрямі. Легені не мають власних м'язів, тому дихальні рухи відбуваються за допомогою міжреберних м'язів і діафрагми. Оскільки тиск у плевральній порожнині менший, ніж тиск у легенях, легені повторюють форму грудної порожнини, що змінюється внаслідок рухів діафрагми.

У спокійному стані людина робить 16-20 дихальних рухів за хвилину. В альвеоли атмосферне повітря надходить завдяки вдиху, а виходить з них із зміненим складом за допомогою видиху.

Під час глибокого вдиху водночас скорочуються міжреберні м'язи, діафрагма, а також деякі м'язи грудної клітки і плечового поясу, що піднімають ребра вище, ніж за спокійного вдиху. Під час глибокого видиху розслаблюються зовнішні міжреберні м'язи і діафрагма, скорочуються міжреберні м'язи, крім того, скорочуються м'язи черевної стінки. Завдяки цьому діафрагма ще більше випинається в бік грудної порожнини, об'єм якої зменшується.

Залежно від переважаючої участі в дихальних рухах міжреберних м'язів або діафрагми розрізняють відповідно грудний і черевний типи дихання.

Процес дихання відбувається мимовільно. Це забезпечується завдяки нервовій і гуморальній регуляції дихання (мал.2). За нервову регуляцію дихальних рухів відповідальний дихальний центр, розміщений у довгастому мозкові. Гуморальна регуляція дихальних рухів тісно поєднана з нервовою. Вона спричинюється впливом певних хімічних речовин крові. Оскільки нервові клітини дихального центру чутливі до вуглекислого газу, який є в крові, вони й регулюють частоту та глибину дихальних рухів, що сприяє вирівнюванню його концентрації. На уроках фізкультури ви виконували певні фізичні вправи і спостерігали, що частота й глибина дихання збільшуються. Це відбувається тому, що під час фізичних навантажень посилюється робота скелетних м'язів, а це прискорює процеси окиснення в їхніх клітинах, а відповідно й збільшення вуглекислого газу в крові. Кров з надлишком вуглекислого газу надходить до дихального центру і спричинює його збудження, яке передається до дихальних м'язів. Людина починає дихати глибше, і це зумовлює виведення надлишку вуглекислого газу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1506 | Нарушение авторских прав