АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сегментарна будова легень.

У правій легені розрізняють 3 частки (верхню, середню і нижню), у лівій - 2 (верхню і нижню). Вони розділені між собою міжчастковими щілинами. Коса міжчасткова щілина проходить однаково в правій і лівій легенях: від рівня четвертого грудного хребця косо вниз і допереду до перетину з сьомим ребром. Горизон-тальна щілина (справа) йде від рівня прикріплення четвертого ребра до грудини горизонтально до перетину з косою міжчастковою щілиною.
У кожній легені виділяють 10 сегментів (рис. 30).
Із клінічної точки зору сегмент є структурно-функціональною одиницею легені. Бронхо-легеневим сегментом називають ділянку легень, що відповідає розгалуженням сегментарного бронха і сегментарної гілки легеневої артерії. За формою він нагадує піраміду, вершиною повернену до кореня легень. Від сусідніх сегментів він відмежований сполучнотканинною перегородкою, де проходять міжсегментарні вени. Кожний сегмент має свій гілюс, куди сходяться сегментарні судини та нерви. Це полегшує проведення операцій. Крім того, в різних сегментах є різні умови бронхіального дренування, кровопостачання і відтоку лімфи. Вони мають неоднакові умови аерації і рухливість, що впливає на особливості перебігу в них патологічних процесів. Різні за характером захворювання легень мають свою переважаючу локалізацію у частках і сегментах, що необхідно враховувати при проведенні диференціальної діагностики. Так, вторинний туберкульоз у дорослих частіше розвивається в 1,2 або 6 сегментах (розміщених дорсально), неспецифічні запалення - у сегментах нижньої частки, в 3-му сегменті. Особливості структури середньої частки, кут відходження і діаметр середньочасткового бронха стають іноді причинами її ателектазу з наступною фібротизацією, так званого "синдрому середньої частки" різної етіології.
Знаючи топографію бронхо-легеневих сегментів, можна встановити локалізацію патологічних тіней на рентгенограмі або припустити, у якій частці або сегменті знаходяться зміни, виявлені фізикальними методами. Так, патологічні тіні на рентгенограмі або перкуторні чи аускультативні зміни у верхніх відділах грудної клітки до рівня 4-го ребра звичайно відповідають верхній частці. Нижче розміщені на рентгенограмі тіні можуть відноситися справа до нижньої або середньої частки, зліва - до язичкових сегментів верхньої частки або до нижньої частки. Перкуторні або аускультативні зміни, виявлені на цьому ж рівні (нижче 4-го ребра) допереду, свідчать про ураження середньої частки справа або язичкових сегментів зліва, на задній поверхні грудної клітки - у нижній частці правої або лівої легені. Зони "тривоги", які пропонують у фтизіатрії для особливо уважного вислухову вання, відповідають переважній локалізації туберкульозного інфільтрату: над верхівкою спереду або дозаду - 1-й сегмент, латерально під ключицею і біля ості лопатки - 2-й сегмент, дещо нижче між лопатками - 6-й сегмент.
Точніше сегментарну локалізацію патологічних змін у легенях можна визначити на боковій рентгенограмі або при комп'ютерній томографії.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 992 | Нарушение авторских прав