Цей патологічний стан зумовлений значним просочуванням рідкої частини крові в інтерстиціальну тканину легень, а потім - в альвеоли, що клінічно проявляється тяжкою задишкою, ціанозом і клекітливим диханням. Причиною набряку легень найчастіше є лівошлуночкова серцева недостатність при ішемічній хворобі серця, артеріальній гіпертензії, клапанних вадах, кардіоміопатіях. Крім того, він розвивається при тромбоемболії легеневої артерії, алергічних станах, екзогенних і ендогенних інтоксикаціях, після парентерального введення рідини в надмірній кількості. Структурною основою набряку легень є підвищена проникність аерогематичного бар’єра, а саме: пошкодження білково-полісахаридного комплексу базальних мембран і клітинно-волокнистих елементів альвеолярних стінок.
12. З анатомо-функціональної точки зору органи дихання можна поділити на такі структурні елементи:
· розгалужені повітроносні шляхи, альвеоли;
· кровоносні судини малого та великого кола кровообігу;
· лімфатична система;
· грудна клітка з її м'язовим апаратом, діафрагма, плевра;
· нервово-регуляторна система. Вказані системи повинні забезпечити регулярний обмін повітря в альвеолах, адекватний до вентиляційного об'єму кровообіг у капілярах малого кола, створюючи умови для постійного газообміну між кров'ю легеневих капілярів і повітрям альвеол. Функціонування органів дихання повинно пристосовуватися до потреб організму в кисні та видалення вуглекислого газу в різних умовах фізичної активності та при захворюваннях.