АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІІ. Патогенетична терапія.

Скерована на розрив основних ланок механізму розвитку шоку, а також на стимуляцію адаптивних реакцій і процесів (саногенетична терапія).

1. Усунення розладів центральної, органно-тканинної і мікрогемоциркуляції:

· переливання крові, плазми і/або плазмозамінників (останні включають високомолекулярні колоїди, які перешкоджають виходу рідини у позасудинне русло);

· одночасно (чи з вказаними вище рідинами) використовують так звані буферні розчини (гідрокарбонат натрію та ін.), хлорид калію для нормалізації кислотно-основної рівноваги, а також рідини, які містять різні іони для усунення їх дисбалансу;

· використовують вазоактивні і кардіотропні препарати, які дозволяють нормалізувати скоротливу функцію міокарда, тонус судин і усунути серцеву недостатність;

· засоби, які зменшують проникність судинної стінки (препарати кальцію і кортикостероїди).

2. Ліквідація або зменшення ступеня розладів кровопостачання органів і тканин. Як правило, це дозволяє знизити прояви недостатності функцій більшості органів і тканин.

3. Усунення (або зменшення ступеня) недостатності зовнішнього дихання. Реалізується за допомогою ШВЛ, дихання газовими сумішами з підвищеним вмістом кисню, використання дихальних аналептиків.

4. Покращення кровопостачання нирок, а у важких випадках – використання апарату «штучна нирка» (за наявності ознак ниркової недостатності і розвитку уремії).

5. Усунення гіпоксії, відхилень КОР та іонного дисбалансу. Досягається, як правило, у результаті нормалізації кровообігу, дихання, функцій нирок та інших органів. Проте одночасно проводять і особливі заходи: дихання газовими сумішами з підвищеним вмістом кисню, гіпербарична оксигенація, введення антиоксидантів.

6. Зменшення ступеня токсемії. З цією метою проводять спеціальні медичні дії: гемосорбція і плазмаферез; введення антидотів та антитоксинів; вливання колоїдних розчинів (адсорбуючих токсичні речовини), крові, плазми, плазмозамінників, сегогінних.

Ліквідація токсемії значно сприяє нормалізації функції нирок, печінки, ШКТ.

ІІІ. Симптоматична терапія.

Симптоматичне лікування скероване на зменшення важких і неприємних відчуттів, відчуття страху, тривоги і неспокою, які переважно супроводжують шокові стани. Для цього використовують кардіотропні і вазоактивні речовини, дихальні аналептики, різноманітні психотропні засоби (антипсихопатичні, транквілізатори, антидепресанти, седативні, психостимулятори і ін.).

25.4. Кома – це патологічний стан, що характеризується глибоким пригніченням функцій центральної нервової системи і проявляється втратою свідомості, відсутністю рефлексів на зовнішні подразники і розладами регуляції життєво важливих функцій організму.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 476 | Нарушение авторских прав