АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глава 25. ЕКСТРЕМАЛЬНІ СТАНИ

Екстремальні стани це важлива проблема не лише економічно і соціально розвинутих країн, але і країн мало розвинутих і тих, що розвиваються, оскільки будь-яка людина протягом життя може попасти під вплив різних екстремальних факторів. Екстремальні фактори – це надмірні за силою, тривалістю і незвичні за характером фактори, які володіють високою патогенністю, екзогенного чи ендогенного походження. Дія екстремальних факторів на організм спричинює розвиток або екстреної адаптації до цього фактору, екстремального стану.

Екстремальні стани (ЕС) – це важкі, небезпечні для життя патологічні процеси, стани і захворювання організму, які розвиваються під впливом різних за видом і природі, частіше екзогенного походження екстремальних (абсолютно патогенних) факторів (Черешнев В.А., Давыдов В.В., 2006). Як правило, екстремальні стани проявляються максимально напруженою активацією адаптаційних механізмів з наступним їх виснаженням, розладами функцій органів і систем, часто несумісних з життям і потребують невідкладної лікарської допомоги. Від екстремальних станів необхідно відрізняти термінальні стани – пограничні стани між життям і смертю, які є кінцевими етапами життя організму.

Найчастіше в клінічній практиці зустрічаються шок, колапс і кома.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 649 | Нарушение авторских прав