1. Порушення функції серцево-судинної системи є головною ланкою патогенезу, оскільки відбувається перерозподіл крові в судинному руслі і, переважно, супроводжується збільшенням кровонаповнення органів черевної порожнини і зменшення кровонаповнення інших органів (шкіра, м’язи, головний мозок). Характерним є: зниження ударного і серцевого викиду крові, значне зниження артеріального тиску, венозна гіперемія, перерозподіл крові (депонування крові у ємнісних судинах черевної порожнини, легенях, селезінці), порушення мікроциркуляції крові та лімфи, підвищення проникності кровоносних судин, розвиток капіляротрофічної недостатності. Недостатнє кровонаповнення тканин і органів призводить до розвитку циркуляторної гіпоксії.
2. Розлади функції нервової системи залежно від причини розвитку колапсу можуть проявлятися: загальмованістю, апатією, запамороченням, шумом чи дзвіном у вухах, погіршенням зору, тремором пальців рук, інколи нудота, судоми.
3. Розлади функції легень (газообмін) виявляються частим і поверхневим диханням, і ведуть до зменшення вмісту кисню (гіпоксемія) і збільшення вмісту вуглекислого газу (гіперкапнія) у крові, яка тече від легень до серця.
4. Розлади системи крові і гемостазу проявляються розвитком: гіповолемії, збільшенням в’язкості крові, посиленням агрегації тромбоцитів і еритроцитів, утворенням тромбів, розвитком феномену сладжа.
5. Порушення екскреторної функції нирок виникає як наслідок недостатнього їх кровопостачання і проявляється: олігурією, гіперстенурією (збільшена питома вага сечі), гіперазотемією.