Незалежно від причини, яка викликала шок і важкості його клінічних проявів виділяють дві стадії шоку: еректильну або збудження (адаптивна, компенсаторна, непрогресуюча, рання) і торпідну або гальмування (деадаптивна, декомпенсована).
Еректильна стадія короткотривала у часі, характеризується активацією специфічних і неспецифічних адаптивних реакцій, підвищеною больовою чутливістю.
Основні патогенетичні ланки:
1. Нейроендокринна ланка – характеризується вираженою активацією симпатичної, симпато-адреналової і гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової систем, викидом у кров гормонів щитовидної, підшлункової та інших ендокринних залоз. Прояви: загальне психічне, мовне і рухове збудженням, ейфорія, часто неадекватна поведінка, свідомість не втрачається, часте і глибоке дихання, підвищення артеріального тиску, тахікардія, перерозподіл крові в організмі, викид крові з депо.
2. Гемодинамічна ланка – є результатом розладів діяльності серця, зміни тонусу судин, зменшення ОЦК, зміни в’язкості крові, активації факторів згортання крові. Прояви: виражена тахікардія, зниження ударного і серцевого викиду, порушення ритму серця, порушення мікроциркуляції, застій венозної крові.
3. Гіпоксична ланка – спочатку є циркуляторна гіпоксія, а потім змішана. Прояви: зниження ефективності біологічного окиснення, порушення обміну речовин в тканинах і органах, пригнічення активності антиоксидантних ферментів і активація пероксидного окиснення ліпідів.
4. Токсемічна ланка – усугубляє гіпоксію, порушення гемодинаміки, функції органів і тканин. Розвивається в результаті:
· безпосередньої дії екстремального фактора (при інфекційно-токсичному, опіковому, анафілактичному чи інших шоках);
· вивільнення з пошкоджених клітин БАР (кініни, біогенні аміни, ферменти та ін.), продуктів нормального і порушеного метаболізму, іонів, денатурованих сполук;
· порушення деякими органами (печінка, нирки) інактивації і екскреції токсичних сполук.
5. Метаболічна ланка – характеризується переважанням катаболічних процесів: у тканинах зменшується вміст білка і глікогену, активується ліполіз, знижується в тканинах вміст АТФ, зростає вміст іонів К+, Са2+, Na+.
Торпідна стадія – розвивається коли недостатні процеси адаптації, внаслідок дії екстремального фактора, і як результат прогресування недостатності функції органів і систем.
Основні патогенетичні ланки:
1. Нейроендокринна ланка – свідомість не втрачається, одночасно спостерігається загальмованість і затьмарення свідомості, постраждалий з затримкою і часто невпопад відповідає на запитання, погано орієнтується в оточенні, ефекти від нервових і гормональних впливів різко знижені чи навіть відсутні.
2. Гемодинамічна ланка – є ведучою в цій стадії. Характеризується тотальною гіпоперфузією органів і тканин, значні розлади мікроциркуляції, сповільнення швидкості кровотоку, дисбаланс між системою згортання, протизгортання і фібринолітичною. Прояви: ДВЗ-синдром, ішемія тканин, дистрофічні зміни в органах («шокова легеня», «шокова нирка») і тканинах, крововиливи і некроз тканин.
3. Гіпоксична ланка – розвиток вираженої гіпоксії змішаного типу з розвитком негазового ацидозу, що ще більше порушує обмін речовин і пригнічує функцію органів і тканин.
4. Токсемічна ланка – характеризується збільшенням вмісту в крові та інших біологічних рідинах продуктів порушеного метаболізму (молочна і піровиноградна кислоти, жирні кислоти та ін.) і БАР (біогенні аміни, поліпептиди та ін.); накопиченням у крові сполук, які утворюються через порушену функцію печінки і нирок (індол, фенол, скатол, сечовина, сечова кислота та ін.).
5. Метаболічна ланка – характеризується домінуванням процесів катаболізму білків ліпідів, вуглеводів і їх сполук; обмін речовин і пластичні процеси мінімальні; клітини набряклі; у біологічних рідинах накопичуються недоокиснені продукти.
6. Клітинна ланка – характеризується прогресуючим пригніченням активності ферментів і життєдіяльності клітин, пошкодженням і руйнуванням клітинних мембран і загибеллю клітин.