АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика. Первинна профілактика.Заходи з первинної профілактики ХП планують індивідуально для кожного пацієнта після вивчення чинників ризику

Первинна профілактика. Заходи з первинної профілактики ХП планують індивідуально для кожного пацієнта після вивчення чинників ризику, їх аналізу з урахуванням ролі кожного у виникненні захворювання. З метою нівелювання впливу аліментарного чинника слід рекомендувати їсти в один і той самий час 3—4 рази на добу малими порціями, не приймати алкоголю, уникати спецій та жирів тваринного походження. Не можна переїдати, регулярно споживати у великій кількості смажені, гострі страви та одноманітно харчуватися.

У раціоні осіб, що мають чинники ризику щодо ХП, повинно бути достатньо вітамінів, особливо групи В, ретинолу, вітамінів С, О тощо.

Опрацювання та реалізація заходів з нормалізації функцій центральної нервової системи повинні проводити з урахуванням умов праці, відпочинку й побуту конкретної людини, її адаптаційних можливостей та типу нервової системи.

Своєчасне і систематичне лікування захворювань органів систем травлення, кровообігу, алергічних захворювань і санація хронічних осередків інфекції набувають важливого значення у первинній профілактиці ХП.

Вторинна профілактика. Заходи з вторинної профілактики повинні бути багатоплановими й спрямовуватися на запобігання прогресуванню захворювання його загостренням та ускладненням. Важливе значення мають нормалізація режиму праці, відпочинку, харчування і дотримання дієтичних рекомендацій, уникнення фізичного й психоемоційного перенапруження, поліпшення функцій травної системи, підвищення реактивності організму, своєчасне і ефективне лікування гострих інфекційних захворювань, санація хронічних осередків інфекції.

Хворим на ХП заборонено їсти свіжий житній хліб, м'ясні, рибні та грибні відвари, жирні м'ясо та рибу, консерви та копчення, молочні продукти з підвищеною жирністю, яйця, бобові, розсипчасті каші (обмежено перлову, ячмінну, кукурудзяну), соління, маринади, гострі приправи, білоголовкову капусту, цибулю, часник, гриби, огірки, сиру моркву, щавель, шпинат, солодкий перець, редиску, виноград (крім зелених сортів), фініки, інжир, банани, кондитерські вироби, шоколад, варення, пити каву, квас, алкогольні напої. Не рекомендують їсти гарячі та дуже холодні страви.

Натомість у меню вводять черствий хліб, несолодке сухе печиво, вегетаріанські супи, молочні та фруктові супи. Дозволяють нежирні сорти м'яса, птицю та рибу; з овочів — картоплю, варені або тушковані моркву, кабачки, зелений горошок; нежирні молочні продукти, особливо свіжий сир та страви з нього; із фруктів і ягід — черешні, абрикоси, сливу, малину, запечені яблука, із напоїв — слабкий чай, відвар шипшини, солодкі фруктові соки.

Мінеральну води хворим на ХП призначають залежно від стану зовнішньосекреторної функції підшлункової залози. За недостатності її рекомендують середньомінералізовані гідрокарбонатні або слабколужні хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві води (єсентуки № 4 і № 17; боржомі, поляна квасо-ва, лужанська, кримський нарзан).

Хворим на ХП з підвищеною кислотністю або збереженою зовнішньосекреторною функцією підшлункової залози рекомендують маломінералізовані слабковуглєкислі води, що не містять вуглекислоти, мають нейтральну або слабкокислу реакції (нафтуся, смирновська, слав'янська, березівська) — по 100 мл 3 рази на день теплими залежно від кислоутворю-вальної функції шлунка.

За недостатності функції підшлункової залози хворим на ХП у стадію ремісії рекомендують настої трав:

1. Суміш із 2 столових ложок кори барбарису звичайного та 1 столової ложки кореня солодки голої заливають 0,5 л води, настоюють ніч. Уранці кип'ятять 5—7 хв, проціджують і п'ють по півсклянки 2—3 рази на добу.

2. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку цмину піскового та настоюють 15 хв. П'ють по 1 склянці вранці та ввечері за 15 хв до їди протягом 2 тиж.

У фазу ремісії призначають замісну терапію ферментними препаратами (панкреатин, фестал, панзинорм, креон, солізим тощо), а також жовчогінні препарати та ліпотропні речовини.

Ефективність профілактичних заходів щодо пацієнтів з факторами ризику визначають за показниками захворюваності на ХП протягом року.

Про ефективність вторинної профілактики свідчать зменшення частоти рецидивів ХП або їх. відсутність, зниження показників тимчасової непрацездатності з причини ХП і первинного виходу хворих на інвалідність.

Хронічний холецистит

Хронічний холецистит - хронічний запальний процес у жовчному міхурі, який поєднується із дискінезією жовчного міхура та сфінктерного апарату жовчовивідних шляхів та порушенням біохімічних і фізикохімічних властивостей жовчі.

ЖКХ становить 50 - 65 % захворювань жовчовивідної системи. Частіше хворіють жінки віком 30 - 40 років. Виділяють стадії захворювання:

I - фізико-хімічна;

II - латентна (камененосійство);

III - клінічна (напади печінкової кольки) (див. алгоритм дій сімейної медсестри при печінковій кольці).

ЧИННИКИ:

- дискоординація нейрогуморальної регуляції біліарної системи;

- природжені вади розвитку жовчного міхура та жовчовивідних шляхів;

- аліментарні відхилення (нечасте приймання їжі, зловживання жирними та смаженими стравами);

- психоемоційне перенапруження;

- гострі чи хронічні інфекції (виявляється у 20-30%);

- алергія;

- зниження імунної реактивності організму (дисбактеріоз кишечника, тривала нераціональна антибіотикотерапія, лікування глюкокортикоїдни-ми препаратами).

Діагностика:

І стадія — дослідження фізико-хімічного складу жовчі при дуоденальному зондуванні.

На II і III стадіях — найбільшу інформацію дає УЗД жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, комп'ютерна томографія

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 537 | Нарушение авторских прав