АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування та профілактика набряку мозку

Найбільш тяжко протікає інсульт при розвитку набряку головного мозку, що може спричиняти підвищення ВЧТ. Він звичайно розвивається в перші 24-48 годин від початку розвитку судинної катастрофи, досягає свого максимуму на 3-5 добу і починає повільно регресувати на 7-8 добу. У деяких хворих з інфарктом в басейні середньої мозкової артерії набряк мозку і внутрішньочерепна гіпертензія можуть призвести до грижового вип'ячування та дислокації найбільш рухомих ділянок мозку, що спричиняє компресію стовбурових структур. Близько 80% хворих з прогресуючою ішемією мозку помирає внаслідок вираженого набряку мозку, що призводить до компресії життєво важливих центрів стовбура мозку і супроводжується наростаючим пригніченням свідомості, порушенням функції дихальної та серцево-судинної систем. Хоча значимість набряку мозку як основної причини підвищення ВЧТ (поряд з мас-ефектом при внутрішньочерепному крововиливі) не викликає сумнівів, його діагностика має значні труднощі. Більшість симптомів, які об’єднують під назвою «груба неврологічна симптоматика», зумовлені первинним ураженням мозку або наростанням внутрішньочерепної гіпертензії. З іншого боку, величина ВЧТ може бути точно визначена інвазивним шляхом або з певною похибкою за допомогою сучасного ультразвукового обладнання. Саме величина ВЧТ визначає ризик грижового вип'ячування та вклинення нестабільних ділянок мозку, а також зниження перфузії мозку. Тому більшість діагностичних та лікувальних заходів спрямовують на усунення внутрішньочерепної гіпертензії, а не набряку мозку. У хворих, що перебувають у тяжкому стані, діагностику внутрішньочерепної гіпертензії слід по можливості проводити шляхом визначення тиску в шлуночках мозку, паренхімі мозку (інвазивний моніторинг) чи тиску ЦСР при проведенні люмбальної пункції.

Для запобігання розвитку набряку мозку необхідно:

• голову пацієнта і верхню частину тулуба підняти на 20-30°;

• розмістити хворого так, щоб уникнути стиску яремних вен;

• нормалізувати температуру тіла;

• контролювати AT;

• усунути больовий синдром;

• прагнути до нормоволемії;

• уникати внутрішньовенного введення розчинів, що містять глюкозу, та гіпотонічних розчинів.

Основними методами, з яких починається лікування набряку мозку, є осмотерапія і гіпервентиляція ШВЛ у режимі помірної гіпервентиляції протягом перших 6-12 годин з наступним переходом на режим нормовентиляції.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 578 | Нарушение авторских прав