АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Медикаментозне лікування хворих із геморагічними мозковими інсультами

Прочитайте:
  1. А 3.5. Діагностика і лікування рефрактерної АГ
  2. Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
  3. Альтернативні методи лікування хворих зі стійким вазо спазмом
  4. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  5. АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХВОРИХ
  6. Вибір стратегії лікування
  7. Використовувати орально таблетовані токолітики для підтримуючої терапії після успішного лікування передчасних пологів не рекомендується
  8. ВИМОГИ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ
  9. Вкажіть клінічний діагноз. Яке призначите лікування (вкажіть медикаменти)? (Фолікулярний мієлоз, В12-фолієва кислота, вітамін В)
  10. Гігієна хірургічних стаціонарів, прибирання, санітарно-епідемічний стан, гігієна тіла, одягу медперсоналу, гігієна білизни і одягу хворих.

Специфічне лікування геморагічних інсультів (ГІ) в основному полягає у проведенні хірургічних втручань (усунення причини крововиливу – виключення з кровообігу аневризм, видалення артеріовенозної мальформації, видалення гематоми, дренування шлуночків, декомпресійна краніоектомія та ін. Хоча ефективність специфічного медикаментозного лікування ГІ поки що не доведена, у проведенні консервативного лікування у таких хворих є певні особливості. Геморагічні інсульти характеризуються тяжчим перебігом порівняно з ішемічними ГПМК, тому більшість таких хворих потребують інтенсивної терапії.

Іншою особливістю є те, що статистично доведена безперспективність проведення оперативних втручань хворим із внутрішньочерепними гематомами з проривом у шлуночкову систему, які перебувають у глибокій комі. Таким хворим проводять симптоматичне лікування, спрямоване на підтримку функцій органів та систем.

Серед хворих, яким виконані оперативні втручання, певна частина може тривалий час перебувати у коматозному стані. Прогноз у таких хворих тривалий час може залишатися невизначеним і залежить не тільки від перебігу самого ГПМК, а від того, чи розвинеться у цього хворого поліорганна недостатність. Провідними ланками в розвитку поліорганної недостатності є легеневі ускладнення та порушення функції ШКТ. Досвід (в основному закордонний) показує, що коли протягом кількох тижнів вдавалось підтримати стабільний рівень мозкового кровотоку і нормальну чи дещо підвищену оксигенацію крові, то хворі, прогноз щодо яких був песимістичним, видужували з мінімальною залишковою інвалідизацією. Проте необхідне подальше вдосконалення надання допомоги таким хворим за напрямами.

• Запровадження моніторингу ВЧТ у всіх хворих з оцінкою за ШКГ <8 балів. Моніторинг ВЧТ також необхідний у хворих з оцінкою за ШКГ > 8 балів з внутрішньомозковими гематомами, в яких вирішується питання про оперативне втручання.

• Впровадження інвазивного моніторингу AT, оскільки ці хворі упродовж тривалого часу потребують штучної підтримки діяльності ССС (інтенсивна інфузійна терапія, вазопресори), що потребує моніторингу показників системної гемодинаміки.

• 3 урахуванням того, що хворі з ГІ можуть перебувати на ШВЛ протягом тижнів, необхідно використовувати «легенево-протективну вентиляцію», яка дозволяє запобігати розвитку вентиляторно-індукованого гострого пошкодження легень.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 501 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)