АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості застосування осмотично активних речовин для корекції ВЧТ

Метою осмотерапії є підвищення осмолярності плазми до 300-320 мосм/л. Серед осмотично активних речовин використовують манітол та гіпертонічний розчин NaCl. При симптомах підвищення ВЧТ застосовують осмотично активні розчини: манітол (25-50 г кожні 3-6 годин), гіпертонічні розчини NaCl (10% по 50-100 мл). При внутрішньочерепній гіпертензії більш ефективним є повторне застосування невеликих доз манітолу (0,25-0,5 г/кг) струменево чи болюсно, ніж постійна крапельна інфузія сумарної дози.

Розглядається кілька механізмів зниження манітолом ВЧТ.

• Зниження об'єму тканини мозку за рахунок переміщення рідини в судинне русло за осмотичним градієнтом.

• Манітол, сприяючи входу в судинне русло інтерстиціальної рідини, значною мірою знижує в'язкість крові. При зниженні в'язкості знижується опір кровотоку і кровоток мозку підвищується. Мозкові судини на зниження в'язкості і підвищення кровотоку реагують вазоконстрикцією, і об'єм крові головного мозку зменшується.

• Манітол знижує продукцію ЦСР, проте точний механізм цього ефекту не до кінця вивчений.

Побічні ефекти манітолу. Через 3-4 години після введення манітолу на фоні масивного діурезу відмічається зниження ОЦК, а також зниження осмолярності плазми. Зниження осмолярності крові після значної втрати гіперосмолярної сечі виникає за рахунок як виведення з організму самого манітолу, так і порушення реабсорбції натрію (викликаної манітолом гіпонатріємії). Зниження осмолярності крові призводить до виходу рідини у внутрішньоклітинний простір, у тому числі й у мозкові клітини, що проявляється розвитком набряку мозку. Зниження ОЦК на фоні масивного діурезу супроводжується зниженням артеріального тиску і згущенням крові. На згущення крові й зниження артеріального тиску мозкові судини реагують компенсаторним розширенням і збільшенням об'єму крові головного мозку. Таким чином, при некомпенсованій поліурії, викликаній манітолом, ВЧТ може збільшуватися за рахунок двох механізмів – набряку мозку та підвищення об'єму крові головного мозку. Повторне підвищення ВЧТ через 3-4 години після введення манітолу отримало назву «феномен рикошету». Вираженість цього ефекту залежить, в основному, від величини гіповолемії та гіпонатріємії, до яких призводить стимульований манітолом діурез. Розповсюджена думка про те, що манітол знижує ВЧТ за рахунок діуретичного ефекту, не відповідає дійсності.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав