Нормалізація водно-електролітного балансу
Дуже важливим напрямом загальної терапії гострого інсульту є нормалізація водно-електролітного балансу, який необхідно контролювати щодня, щоб уникнути зменшення об'єму циркулюючої крові, підвищення гематокриту, зниження реологічніих властивостей крові. Групу ризику в цьому плані складають хворі похилого віку, у яких відзначається схильність до дегідратації, а також хворі з САК, у яких спостерігається так зване мозкове вимивання солей.
Разом з тим надлишкова інфузія підвищує ризик розвитку набряку мозку і набряку легень. Пацієнтам, у яких уже розвинувся набряк мозку, рекомендується підтримувати негативний водяний баланс на 300-350 мл. Додаткове введення рідини може бути потрібно хворим з температурою тіла > 37,5°С, з діареєю, блюванням, вираженим гіпергідрозом. При цьому протипоказані розчини глюкози та гіпотонічні розчини (NaCl 0,45%), оскільки їх застосування підвищує ризик розвитку набряку мозку.
Вибір об'єму інфузійної терапії у першу чергу залежить:
• від рівня гематокриту та волемічного стану хворого (ЦВТ, AT та ЧСС);
• величина добового балансу рідини (самостійно) не може бути вирішальним фактором у визначенні об'єму інфузійної терапії;
• від величини фізіологічних та патологічних втрат рідини;
• від об'єму ентерального харчування;
• від можливостей моніторингу (наявність центрального венозного катетера, інвазивного та неінвазивного автоматичного вимірювання AT) та лабораторного контролю (визначення концентрації електролітів);
• від можливостей попередження та компенсації ускладнень, пов'язаних з інтенсивною інфузійною терапією (компенсація субклінічного набряку легень за рахунок інгаляції кисню та допоміжної вентиляції).
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 587 | Нарушение авторских прав
|