АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Карбоксиметил-9-акриданон

Особливий інтерес як індуктор складає 10-карбоксиметил-9-акриданон (20, X = O; R¹ = CH₂COONa – КМА) завдяки таким високим титрам індукованого інтерферону (до 400000 од./мл) як in vitro, так і in vivo, що це похідне акридину отримало неофіційну назву “суперіндуктор”, причому максимум індукціїї спостерігається вже через 2 години після введення препарату мишам. У всіх випадках продукція ІФН залежала від дози КМА [[105], [106]]. КМА проявляв помітний захисний ефект при широкому спектрі інфекцій, викликаних ДНК- і РНК-вмісними вірусами (вірусами лісу Семлікі, Коксакі, герпесу та ін.) [[107]]. Ефективність препарату обумовлена продукцією високих титрів ІФН, що виявляється не тільки в сироватці, але і в клітинах лімфовузлів, селезінки і перитонеального екссудату мишей [[108]]. Була отримана значна кількість похідних КМА. Модифікація вихідної структури при цьому включала варіації алкілкарбоксильних груп за допомогою подовження та ізомеризації вуглецевих ланцюгів, а також перетворення їх на карбоксиамідні та карбоксиетильні групи [[109], [110]]. Індукція “раннього” інтерферону та висока залежність титрів від замісників у акридоновому кільці дали підставу для “рецепторної” моделі індукції інтерферону цим класом сполук [105, 106, 109, 110].

Якщо для більшості раніше розглянутих класів індукторів (біс-основних аналогів тилорону, аміноакридинів, антрахінонів) спостерігається дуже високий збіг у темпах, титрах та типах індукованого інтерферону, то КМА та його похідні значно відстоять від них як за часом максимуму індукції, так і за титрами. Слід зазначити, при цьому, що КМА та його похідні є єдиним класом низькомолекулярних індукторів, що мають негативний заряд молекули у фізіологічних умовах. Усе це є підставою вважати, що механізми інтерфероніндукуючої дії КМА та більшості поліциклічних індукторів є різними. На користь цього висновку свідчить і те, що для тилорона показана тенденція концентруватися в клітинному ядрі [[111]] та в лізосомах [[112]], у той час як для КМА взаємодія його з рецепторами на поверхні клітин продемонстрована у роботах [109, 110] і підтверджується високою швидкістю відповіді на препарат індукцією. Пізніші дослідження [[113]], у яких показані внутришньоклітинна локалізація КМА та його здатність стимулювати продукцію інтерферона деякими клітинними лініями, ставлять, однак, під сумнів цей висновок

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 481 | Нарушение авторских прав