АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аліфатичні індуктори

Прочитайте:
  1. Індуктори ІФН ІІ типу
  2. Індуктори ІФН полінуклеотидної природи.
  3. Пурини та піримідини як індуктори інтерферону

Велику увагу приділяють і досить віддаленому похідному цієї групи сполук, яка містить у своїй структурі атом германію - сексіоксіду 2-карбоксіетилгерманію (Ge-132). Виявилося, що вказаній органогерманієвій сполуці, окрім інтерфероногенної та противірусної дії, притаманні унікальні імуномоделюючі властивості, а саме, викликати iмуносупресивний ефект, індукуючи контрасупресорні Т клітини в організмі мишей [[129], [130]]. При цьому виявилося, що CD4+ антисупресорні Т клітини, які індукуються за допомогою Ge-132, відрізняються від інших субпопуляцій CD4+ Т клітин.

Здатність до індукції ІФН-a¤b притаманна похідним амінотіолу та аміносечовини (33). Деякі радіопротекторні тіоли індукують утворення ІФН в нелімфоїдних клітинах людини та мишей, і мають противірусну активність [[131]].

 

S-2-Аміноетилтиосечовина в організмі мишей пригнічувала репродукцію вірусу лісів Семлікі й ВПГ. При збільшенні метиленових ланок інтерфероногенна активність зменшується. В умовах in vitro на клітинах мишей більш активним виявилося похідне з пропіленовим ланцюжком. Противірусну дію вказаних препаратів відносно вірусів Синдбіс вивчали на мишах і клітинах людини. Встановлено, що при обробці активними похідними тіосечовини за 24 год. до внесення вірусу інфекційність знижується в 18 разів, а при одночасному додаванні препаратів - в 60 разів [[132]].

Індукторні та противірусні властивості виявили деякі похідні діамінів [[133], [134]]. Так похідні пропандіаміну – N,N-диоктадецил-N’,N’-біс(2-гідроксиетил)-про­пан­діамін (34, СР-20,961) і ксілендіаміну - N,N-дигексадецил-m-ксілендіамін (35, СР-28,888) індукували досить високі рівні ІФН в організмі людини, і проявляли захисний ефект проти ріновірусної інфекції [133]. При цьому відмічено досить незначний рівень токсичності згаданих сполук [[135]].

   

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 430 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)