АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості лікування гнійних ран

Нагноєння рани має місцеві ознаки та загальні ознаки інтоксикації. Як правило, на 2-3 добу з’являється набряк в ділянці рани, почервоніння, посилюється біль, підвищується місцева температура, розм’якшення в ділянці рани, що свідчить про накопичення гною. Разом з тим спостерігається загальна інтоксикація організму, яка в залежності від поширення нагноєння проявляється підвищенням температури тіла, дрижаками, загальною слабкістю. Є зміни зі сторони загального аналізу крові – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів, підвищується ШОЕ тощо.

Часто нагноєння ран обумовлене несвоєчасним та неправильним наданням першої допомоги, самолікуванням, недотриманням рекомендацій лікаря.

Місцеве лікування гнійних ран полягає в створенні умов для достатнього відтоку гною, розкритті «сліпих» кишень та гнійних запливів. При необхідності роблять додаткові розрізи (контрактури) з обов’язковим дренуванням гнійних порожнин.

В залежності від фази ранового процесу проводять лікування гнійних ран.

В першій фазі протікання ранового процесу, коли проходить процес очищення рани застосовують хімічне очищення рани протеолітичними ферментами (трипсин, хімотрипсин, мазь «Іруксол»). Серед інших речовин набули широкого застосування діоксидин, димексид, етоній. Використовують препарати з осмотичною дією, що забезпечує покращення відтоку гнійного вмісту з рани: 10 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин борної кислоти та ін.

До біологічного способу лікування ран належить парентеральне застосування антибіотиків, а також використання бактеріофагів, вакцин, сироваток (протиправцевої, протигангренозної та ін.).

В другій фазі ранового процесу, коли рана вкривається грануляціями, для швидкого загоєння накладають вторинні шви.

Для покращення регенерації широко застосовують ультрафіолетове, лазерне опромінення, УВЧ, електрофорез та загальноукріплювальна терапія з призначенням препаратів імунотерапії (імунал, метилурацил), особливо при загрозі розвитку генералізованих форм ранової інфекції та попередження сепсису.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1224 | Нарушение авторских прав