Харчування і призначення рідини новонародженій дитині з дихальними розладами
· Наявність дихальних розладів у новонародженої дитини є протипоказанням для його годування грудьми.
· У випадках легких дихальних розладів (1-3 бали) доцільно розпочати годування зцідженим грудним молоком, а за його відсутності – адаптованою молочною сумішшю, за допомогою альтернативних методів (чашка або шлунковий зонд) відповідно до вікової потреби дитини (табл. 2).
Таблиця 2
Фізіологічні потреби у рідині протягом першого місяця життя дитини*
Маса при народженні
(грами)
| Невідчутні втрати рідини (мл/кг/добу)
| Потреба у рідині
| 1-2 доба
| 3-7 доби
| 8-30 доби
| < 750
750 - 1000
1001 - 1500
> 1500
| 100 - 200
60 - 70
30 - 65
15 - 30
| 100 - 200+
80 - 150
60 - 100
60 - 80
| 150 - 200+
100 - 150
80 - 100
100 - 150
| 120 - 180
120 - 180
120 - 180
120 - 180
| * - зазначено показники мінімальної і максимальної потреби.
· У разі наявності дихальних розладів середньої важкості (4 - 6 балів) або важких (7 і більше балів):
1) якомога скоріше забезпечити судинний венозний доступ і розпочати інфузію 10% розчину глюкози відповідно до вікової потреби дитини щонайменше протягом перших 12 годин (табл. 2). За наявності захворювання, яке супроводжується додатковими втратами рідини, розрахунки добової потреби слід проводити індивідуально;
2) увести зонд у шлунок, щоби звільнити його від вмісту (п. 7.6.3 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні);
3) після стабілізації стану новонародженої дитини і появи ознак поліпшення на фоні лікування незалежно віку дитини (зменшення важкості дихальних розладів, зменшення кисневої залежності, збільшення діурезу, зростання рухової активності тощо) доцільно розпочати ентеральне харчування, призначивши зціджене грудне молоко, а за його відсутності – адаптовану суміш через зонд;
4) годування новонародженої дитини через зонд слід проводити з дотриманням основних вимог п. 7.6.4 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні;
5) якщо розпочате ентеральне годування, щоденно розраховувати необхідну кількість молока (суміші);
6) залежно від стану новонародженої дитини поступово збільшувати об’єм ентерального харчування і паралельно зменшувати об’єм інфузії, щоб забезпечити споживання добового об’єму рідини відповідно до вікової потреби новонародженої дитини;
7) під час ентерального годування слід ретельно спостерігати за загальним станом новонародженої дитини: частотою дихання, кольором шкіри і слизових оболонок, руховою активністю;
8) у разі погіршення стану новонародженої дитини під час годування останнє слід припинити, оцінити стан дитини, перевірити місцезнаходження кінчика шлункового зонда, призначений об’єм харчування, а також можливу наявність інших проблем; скоригувати виявлені проблеми.
· Після відміни кисневої терапії у новонародженої дитини зі скоригованим віком > 33-34 тижнів слід оцінити здатність дитини до смоктання (п. 7.4 Протоколу медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні, затверджений наказом МОЗ України від 29.08.2006 № 584) і спробувати прикласти її до грудей. Якщо цього не можна зробити з будь-яких причин, потрібно продовжити годувати дитину зцідженим грудним молоком за допомогою альтернативного методу.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 431 | Нарушение авторских прав
|