АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Догляд за хворими з колостомами та двоствольним анусом

Насамперед, необхідно надійно ізолювати колостому від черевної рани (заклеїти черевну рану не тільки чистою марлевою серветкою, але і целофановою плівкою). При підвісній колостомі на її область у післяопераційний період накладають пов'язку із синтоміциновою або якою-небудь іншою маззю. Краї шкіри при почервонінні змазують міцним розчином перманганату калію. Надалі догляд зводиться до накладення серветок з вазеліном і заміні їх у міру необхідності. Носіння калоприймача згодом вважається не тільки необов'язковим, але і небажаним, тому що це веде до присмоктування і випадання слизової оболонки виведеної кишки. Переважніше носити пасок у виді начеревника з клейончастою ділянкою ліворуч, куди вставляють пластмасове кільце відповідно колостомі, а поверх кільця підшивають гумовий клапан, що пристібається до пояса ремінцями. Під цей клапан кладуть невелику марлеву пов'язку, що прикриває колостому. Пов'язка придавлюється клапаном шляхом застібання ремінців. При потребі ремінці відстібають, виконують туалет і змінюють пов'язку. Двоствольний анус лікар звичайно розкриває на 2-й день після операції. Кровотечу, що виникає, зупиняють шляхом обробки 3 % розчином перекису водню. При неефективності цього методу перев'язують судину, що кровоточить. Надалі здійснюють ті ж заходи щодо догляду, що і при підвісній колостомі. Велике значення має догляд за хворими з двоствольним анусом, накладеним для вимикання дистальної ділянки кишки. У цих випадках промивають дистальну ділянку кишки для звільнення її від застояних калових мас. Для цього під хворого підкладають гумове надувне судно, у дистальний кінець кишки вводять гумову трубку, попередньо змазану вазеліновою олією, на невелику глибину і промивають його слабким розчином перманганату калію до чистої води. Обробка післяопераційної рани зводиться до щоденного змазування 3—5 % спиртовим розчином йоду. У післяопераційному періоді післяопераційна рана може загноїтися (з'являються ознаки запалення, інфільтрація тканин навколо рани, болю, підвищується температура тіла). Робиться діагностичне зондування рани гудзиковим зондом. З появою гною прилеглі шви знімають, рану промивають антисептичним розчином. Надалі щодня виконують перев'язки з накладенням на рану стерильних серветок, змочених гіпертонічним (10 %) розчином хлориду натрію з антибіотиками. У ряді випадків під час операції в черевній порожнині залишають дренажі. Потрібно стежити за їхньою прохідністю і систематично промивати. При відсутності ексудату лікар видаляє дренажі на 3-4-й день після операції.

З появою ускладнень у післяопераційний період (неспроможність анастомозу, утворення тонкокишкових нориць) на шкіру може попадати кишковий вміст, що викликає мацерацію й ушкодження шкіри. Для запобігання цього навколишні ділянки шкіри захищають товстим шаром пасти Лассара.

При тривалому перебуванні хворого в змушеному положенні можуть розвитися пролежні, піодермії. Для їхньої профілактики шкіру задньої поверхні тіла систематично протирають камфорним спиртом.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 507 | Нарушение авторских прав