АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості організації догляду за хворою дитиною та забезпечення її фізіологічних потреб в залежності від віку

Організація догляду за хворою дитиною передбачає врахування не тільки особливостей її психологічного стану під час хвороби, а й особливостей будови та функціонування всіх систем організму залежно від віку.

Вікові анатомічні і функціональні особливості шкіри, які характеризуються зниженням місцевого імунітету і недостатністю захисної функції, вимагають від медичного персоналу чіткого дотримання гігієнічних вимог. Гігієнічний догляд за шкірою і слизистими оболонками дитини надзвичайно важливий, бо вони є дуже ніжними, а роговий шар шкіри може легко злущуватися. Внаслідок цього утворюється садно, яке є вхідними воротами інфекції. Треба поступово привчати дитину з малих літ самостійно мити руки, умиватися і т.д. Теж саме необхідне враховувати медичному персоналу під час проведення процедур, пов’язаних з доглядом або лікувальним процесом.

Медичний працівник при роботі з дітьми повинен строго дотримуватися наступних правил:

– нігті на руках повинні бути коротко підстрижені, щоб не пошкодити шкіру дитини;

– руки повинні бути ретельно вимиті. З метою профілактики інфекційних захворювань після здійснення догляду за однією дитиною потрібно знов вимити руки і, лише потім можна займатися іншим малюком;

– всі прикраси, які можуть подразнити шкіру дитини, необхідно з себе зняти.

Оскільки шкірне дихання в дитини значно інтенсивніше, ніж у дорослого, дитячий одяг, пелюшки, постільна білизна повинні бути легкими, з бавовняної тканини. Це найбільш актуально при захворюваннях органів дихання

При виконанні призначень лікаря, пов’язаних з місцевою дією лікарських засобів, необхідно враховувати підвищену проникність шкіри, особливо в дітей раннього віку. Особливості шкіри і слизистих оболонок зумовлюють необхідність спеціально підбирати склад зовнішніх лікарських засобів, їх дозування й методику застосування.

Гігієнічний догляд за шкірою і слизистими оболонками у дітей є надзвичайно важливим. Під час захворювання дитина більше потіє, сеча може бути більш концентрованою, тому при недотриманні правил догляду, в малюків легко можуть виникати попрілості, а при порушенні температурного режиму – пітниця.

Під час догляду за слизовими оболонками слід пам’ятати про їх підвищену уразливість, особливо в дітей перших місяців життя. Слизова оболонка порожнини роту в них доволі суха, і при її обробці легко може виникати подразнення.

Кісткова система дитини після народження продовжує інтенсивно розвиватися, тому кістки у дітей раннього віку м'які, легко деформуються. Протягом перших 5 років життя відбувається постійний зріст кісткової тканини. Будова довгих трубчастих кісток починає бути схожою на кістці дорослої людини лише після того, як дитина навчиться стійко ходити. Але навіть в дітей шкільного віку при використанні неправильно підібраних по висоті меблів легко виникають порушення постави у вигляді викривлення хребта, травмування, тощо. Тому, при обладнанні ігрових кімнат важливо правильно підбирати меблі для дітей різних вікових груп. Правильний розвиток кісткової системи залежить від характеру харчування, часу перебування на відкритому повітрі, інсоляції. З перших місяців життя потрібно ретельно виконувати правила догляду за дітьми, щоб уникнути травм. Наприклад, коли перевертають дитину, слід обережно брати її за руку (за плече) і стегно одночасно. Забороняється повертати дитину, взявшись тільки за руку або за ногу, не слід допускати швидких і різких рухів, щоб не спричинити вивих.

Органи дихання в дитини, особливо у перші місяці життя, характеризуються незрілістю. Ніс в дитини відносно малий, а носові ходи вузькі. Язик в дітей відносно великий, заповнює майже всю ротову порожнину (це є пристосуванням для смоктання), тому дихання через рот у дітей утруднено. Навіть невелике ускладнення носового дихання внаслідок виділень або утворення кірочок у носі, може призводити до порушення функції дихання. Це вимагає від медичного персоналу своєчасного здійснення відповідних гігієнічних заходів.

Частота дихання у дітей раннього віку значно більше, ніж у дорослих (табл.). Це пояснюється більшою потребою дітей в кисні, яка задовольняється не збільшенням глибини дихання, а його почастішанням. Це потребує від медичного персоналу стежити за чистотою повітря у палаті та службових приміщеннях, сумлінно виконувати режим провітрювання, дотримуватися необхідної вологості повітря, особливо при захворюваннях органів дихання у дітей. Для забезпечення нормального дихання в дитини грудного віку важливо дотримуватися принципу вільного сповивання.

Серцево-судинна система дітей також має вікові особливості. Розміри порожнин серця (особливо – шлуночків) відносно невеликі, їх збільшення відбувається нерівномірно протягом всього періоду дитинства, що потрібно враховувати при призначенні і виконанні режиму дня і дозуванні допустимих навантажень. Органи і тканини в дитини, що росте, вимагають достатнього кровопостачання, яке досягається більш частими скороченнями серця.

При народженні власний м'язовий шар розвинутий тільки в артеріях малого кругу кровообігу, в артеріях великого кругу кровообігу вона починає формуватися з 5 років. Саме тому в дітей до 5-7 років рідко спостерігається підвищення артеріального тиску (гіпертензія), тоді як в перші місяці життя легко розвивається гіпертензія в малому колі кровообігу внаслідок анатомо-фізіологічних особливостей легень.

Захворювання серця часто супроводжуються розвитком задишки, ціанозу, збільшенням частоти серцевих скорочень. Діти раннього віку у здоровому стані надто рухливі, тому, якщо дитина швидко стомлюється, періодично зупиняється і сідає (відпочиває), слід негайно проінформувати про це лікаря, бо це може свідчити про захворювання серця, або ускладнення з боку серцево-судинної системи. Нагляд за такими дітьми повинен бути надто обережним, щоб не викликати надмірного навантаження.

Травна система в дитини, особливо у періоді новонародженості, недосконала. Порожнина роту мала, слизова оболонка ніжна, має добре кровопостачання. Слиновиділення до 3 міс незначне, а надалі стає рясним й дитина не завжди спроможна заковтувати всю слину, що утворюється. При захворюваннях порожнини роту слиновиділення стає ще більш рясним тому, щоб не виникало подразнень шкіри, треба здійснювати за нею ретельний догляд. В перші місяці життя (крім процедур, призначених лікарем) неприпустимо протирання порожнини рота, так як можна пошкодити ніжну слизисту оболонку.

Просвіт стравоходу с віком збільшується, тому довжина і діаметр зондів що використовуються для досліджень й медичних маніпуляцій (промивання шлунку) повинні бути відповідного розміру. Шлунок в дітей при народженні маленький (30-35 мл). Його фізіологічний об’єм після початку годування швидко збільшується і до кінця першого року життя дитини складає 200-250 мл. Це необхідно враховувати при годуванні дитини і визначенні кількості їжі, яку слід давати на одне годування. У дітей перших місяців життя має місце функціональна і анатомічна недостатність кардіального сфінктеру шлунку. Пілорична частина шлунку, навпаки, функціонально добре розвинута вже при народженні. Це призводить до того, що діти перших місяців життя схильні до зригування й легкого виникнення блювоти. Тому, після годування декілька хвилин дитину тримають вертикально або кладуть в ліжко піднявши його головний кінець (під кутом 60°).

Довжина тонкого кишечнику відносно довжини тіла в дітей більше, ніж в дорослої людини. Це є компенсаторним пристосуванням, оскільки внаслідок низької активності шлункових ферментів провідну роль в процесі травлення виконує тонка кишка. Всі ці особливості враховують при приготуванні їжі, яка використовується для годування дітей.

Товстий кишечник в дітей першого року життя недорозвинений, відносно короткий, що й обумовлює більш часту, в порівнянні з дорослими і дітьми старшого віку, дефекацію. В той же час, підслизовий шар прямої кишки слабо фіксує слизову оболонку, що може бути причиною її випадіння при проносі або закрепі у дітей раннього віку. Це також треба враховувати при догляді за дитиною, зокрема, під час постановки клізми.

Функції печінки в дитини ще недосконалі, особливо – детоксикаційна, чим пояснюється частий розвиток токсикозу при різних захворюваннях. Функціональну недосконалість печінці слід також враховувати при призначенні лікування і проведенні окремих діагностичних досліджень.

Нирки дитини після народження ще не повністю розвинуті, тому, в дітей перших 2-3 років життя процеси фільтрації знижені. Це слід враховувати при забезпеченні водного режиму. При отриманні зайвої кількості води у дітей раннього віку, легко виникає затримка рідини в організмі. В той же час, нирки погано виводять з організму іони натрію, що вимагає обмеження кількості солі в раціоні дитини, особливо до 2-річного віку. Основні показники, що характеризують функціональний стан нирок, починають наближатися до таких дорослої людини після двох років. Число сечовипускань в дітей першого року життя складає 10-20 разів на добу, в дітей 2-3 років – 8-10 разів на добу, у дітей шкільного віку – 5-7 разів на добу.

Сечові шляхи при народженні дитини сформовані повністю, але при дефектах догляду і потраплянні патогенних мікроорганізмів, слизова оболонка легко інфікується. Для попередження розвитку інфекції сечовивідних шляхів необхідно ретельно виконувати правила догляду, особливо в дівчаток.

Обмін речовин в дітей має особливості, що вимагають уваги до побудування режиму харчування дитини й водного режиму.

Високий рівень позаклітинної рідини, а також недосконалі механізми фіксації рідини в клітин і міжклітинних структурах обумовлюють розвиток зневоднення організму при різних інфекційних захворюваннях, порушеннях температурного режиму, недостатньому надходженні води з їжею. Дегідратація (втрата води) супроводжується важкими порушеннями загального стану дитини.

Потреба дітей в рідині, значно вище, ніж у дорослих, (табл. 8.1).

Таблиця № 8.1.

Щоденна потреба дітей у рідині (Мазурін А.В., 1998)

Діти повинні отримувати необхідну кількість води з питтям. Новонароджена дитина звичайно не потребує додаткового прийому води. На першому році життя, якщо дитина знаходиться на грудному вигодуванні, то додаткова кількість води звичайно призначається в разі необхідності і приблизно дорівнює об'єму одного годування. Кількість необхідної рідини залежить від температури зовнішнього середовища, а також при захворюваннях, що супроводжуються підйомом температури тіла, проносом, блювотою. Діти старше за 1 рік, як правило, просять пити самі, але при захворюваннях можуть відмовлятися як від їжі, так й від води, тому важливо проводити розрахунок рідини, що випила і виділила дитина, особливо при великих втратах рідини з проносом або блювотою. Це дозволить уникнути розвитку ексикозу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 662 | Нарушение авторских прав