Субарахноїдальний крововилив.
Субарахноїдальний крововилив (САК) нетравматичного ґенезу - це доволі частий патологічний процес (до 5% всіх інсультів), який полягає у проникненні крові в субарахоїдальний простір за рахунок розриву мішкуватої аневризми або артеріо-венозної мальформації. Основний метод лікування цього захворювання – хірургічний (чи інвазивний). Задача медикаментозної терапії полягає у попередженні і лікуванні набряку мозку, повторного крововиливу та ангіоспазму. Тому контроль АТ є дуже важливою складовою медикаментозної терапії (розвиток повторної кровотечі асоціювався з рівнем систолічного АТ понад 150-160 мм рт ст.).
Задля досягнення цільових рівнів АТ використовують тривалу внутрішньовенну інфузію нікардипіну, лабетололу чи есмололу. Слід уникати використання нітропрусіду натрію у зв’язку з можливістю підвищення внутрішньочерепного тиску і токсичністю у разі тривалого використання.
На відміну - урапіділ не впливає на рівень внутрішньочерепного тиску та дозволяє надійно і безпечно контролювати АТ у цих хворих.
Після САК у 30-70% хворих спостерігається спазм артерій основи головного мозку, який призводить до суттєвого погіршення дістального мозкового кровотоку. Звичайно ознаки вазоспазму спостерігаються з 3-5 доби, сягають максимуму на 5-14 добу та минають наприкінці 2-4-го тижня.
Задля попередження і лікування мозкового вазоспазму оперативні втручання з приводу САК слід проводити янайшвидче. Вже з перших годин після розвитку САК всі хворі повинні приймати німодипін (60 мг 4 рази на добу). Дані щодо ефективності інших антагоністів кальцію на цей час відсутні.
Лікування порушень мозкового кровообігу внаслідок мозкового вазоспазму полягає у збільшенні об’єму циркулюючої крові (hypervolemia), гемодилюції (haemodilution) та підвищенні рівня АТ (hypertension) – «правило 3h».
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 464 | Нарушение авторских прав
|