Еклампсія та прееклампсія.
Артеріальна гіпертензія ускладнює перебіг вагітності приблизно у 12% жінок та є основною причиною материнської смертності у 18% випадків.
Терапія прееклампсії та еклампсії є досить складною та полягає у контролі обміну рідини, введенні cульфату магнію та нормалізації артеріального тиску.
Лікування прееклампсії/еклампсії повинно проводитись внутрішньовенно. Терапію починають з введення сульфату магнію (болюс - 4-6 грам у 5% розчині декстрози протягом 15-20 хвилин, з наступною інфузією 1-2 грами/годину), що має патогенетичне значення і дозволяє попередити виникнення судом та у деякій мірі знизити рівень АТ. Специфічну антигіпертензивну терапію слід починати при рівні систолічного АТ вище ніж 160 мм рт ст. та/ або діастолічного АТ вище ніж 105 мм рт ст.
Антигіпертензивна терапія має на меті зниження та підтримання АТ на оптимальному рівні, що дозволить з одного боку попередити розвиток внутрішньочерепної кровотечі, серцевої недостатності та інфаркту/відшарування плаценти, а з іншого - не призведе до погіршення мозкового та/чи плацентарного кровообігу.
Вважається, що такий «оптимальний» рівень систолічного АТ знаходиться у межах від 140 до 160 мм рт ст., діастолічного - від 90 до 105 мм рт ст. Такий досить вузький діапазон цільових рівнів АТ у сукупності з нестабільністю його показників, що є характерною рисою для хворих з пре еклампсією/еклампсією, обумовлює необхідність постійного моніторингу таких хворих у відділеннях інтенсивної терапії. Застосування великих доз магнію також потребує щогодинного контролю діурезу та рівня глибоких сухожильних рефлексів.
З метою зниження рівня АТ у вагітних може також використовуватися лабеталол.
Урапіділ та дігідралазін однаково ефективно знижували рівень АТ у вагітних жінок з прееклампсією. В той же час гемодинамічні ефекти урапіділу були більш передбачувані та цей препарат краще переносився.
Урапіділ рекомендован для оказання невідкладної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію під час вагітності (ESC Guidelines on the management of cardiovascular diseases during pregnancy, 2011).
Застосування інгібіторів АПФ і нітропрусіду натрію у вагітних є протипоказаним.
11. Рекомендована література:
Основна:
1. Моисеев В.С. Артериальная гипертония у лиц старших возрастных групп / В.С. Моисеев, Ж.Д. Кобалава. – М.: Универсум Паблишинг, 2006. – 448 с.
2. Верещагин Н.В. Патология головного мозга при атеросклерозе и артериальной гипертонии / Н.В. Верещагин, В.А. Моргунов, Т.С. Гулевская. – К.: Медицина, 2007. – 288 с.
3. Руководство по кардиологии. Болезни сердца и сосудов / Под ред. Е.И. Чазова. – М., 1999. – 608 с.
4. Свищенко Е.П. Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии /Е.П. Свищенко, В.Н. Коваленко. – К.: Медицина, 2008. – 504 с.
5. Шулутко Б.И. Стандарты диагностики и лечения внутренних болезней / Б.И. Шулутко, С.В. Макаренко. – Спб.: Випол, 2009. – 800 с.
Додаткова:
1. Чучалин А.Г. Руководство по рациональному использованию лекарственных средств / А.Г. Чучалин, Ю.Б. Белоусов, Р.У. Хабриев. – М., 2007. – 768 с.
2. Чазов Е.И. Рациональная фармакотерапия сердечно-сосудистых заболеваний. Руководство для практикующих врачей / Е.И. Чазов, Ю.Н. Беленков – М.: Морион, 2005. – 972 с.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 456 | Нарушение авторских прав
|