ІХ. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ
Визначте симптом Пастернацького.
Алгоритм
виконання практичного навику
«ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ДИХАННЯ»
1. ОПИТУВАННЯ:
1. Скарги - кашель, кровохаркання, біль у грудях, задишка, приступи ядухи.
2. Анамнез захворювання: а) тривалість захворювання
б) причини та умови його виникнення, характер початку.
в) умови та результати лікування
3. Анамнез життя: а) матеріально - побутові умови
б) шкідливі умови праці (вдихання пилу,хімічних речовин тощо)
в) шкідливі звички (паління)
2. ОГЛЯД:
1. Загальний огляд: положення в ліжку, колір шкіри та слизових оболонок, висипи, симптом «барабанних паличок» та ін.
2. Огляд грудної клітини: форма, симетричність, кіфоз, лордоз, сколіоз, одно-часність при диханні, стан міжреберних проміжків, тип дихання, наявність патологічних типів дихання, рухомість грудної клітини.
3. ПАЛЬПАЦІЯ: Визначення резистентності грудної клітини, стану ребер, голосового тремтіння.
4. ПЕРКУСІЯ:
1. Топографічна - а) висота стояння верхівок
б) визначення нижніх країв легень, їх рухомості
2. Порівняльна - характеристика перкуторного звуку над симетричними ділянками легень
5. АУСКУЛЬТАЦІЯ:
1. Характеристика дихання, його якісні та кількісні зміни
2. Наявність додаткових дихальних шумів (хрипи, крепітація, шум тертя плеври)
6. ДОДАТКОВІ ОБСТЕЖЕННЯ:
1. Рентгенологічні.
2. Лабораторні (крім обов'язкових, аналізи харкотиння загальний, бактеріо-логічний, на БК, на атипові клітини, аналіз плевральної рідини)
3. Інструментальні: спірометрія, спірографія, бронхоскопія, УЗД та ін.
4. Бактеріологічні.
5. Біопсія.
6. Інші методи при необхідності
Алгоритм
виконання практичного навику
«П А Л Ь П А Ц І Я Г Р У Д Н О Ї К Л І Т К И»
1.
|
Положення пацієнта.
|
Стоячи або сидячи з оголеним до пояса тулубом
|
2.
|
Виявлення дихальних рухів, резистентності і болючості
|
Покласти долонні поверхні пальців рук почергово спереду і ззаду, в пахвинну ділянку правої і лівої половини грудної клітини.
Пальпувати і
- прослідкувати за дихальною екскурсією легень,
- визначити резистентність грудної клітини при пальпації,
- встановити локалізацію болю, його розповсюдженість.
| 3.
| Визначення ширини
епігастрального кута
| Притиснути долонні поверхні великих пальців до реберної дуги, а кінці їх втерти в мечеподібний відросток.
Визначити ширину епігастрального кута.
|
4.
|
Визначення голосового тремтіння
|
Покласти долоні рук одночасно на симетричні ділянки грудної клітини. Попросити пацієнта сказати голосно слова зі звуком «р» (тридцять три), визначити силу голосового тремтіння в симетричних ділянках і оцінити одержані дані (посилення спостерігається при синдромі ущільнення легеневої тканини, синдромі порожнини в легені, ослаблення - при синдромі рідини чи повітря в плевральній порожнині, ателектазі легені, великій поверхнево розташованій пухлині).
|
Алгоритм
виконання практичного навику
"П Е Р К У С І Я Л Е Г Е Н Ь"
1. Перкусія проводиться у теплому приміщенні теплими руками з коротко обстриженими нігтями при умові повного оглення грудної клітки. Перкуторний удар наноситься перпендикулярно досліджуваній поверхні з однаковою силою, відривчасто, палець - плесиметр щільно прикладається до грудної клітки.
2. Порівняльна перкусія.
Метою перкусії є порівняння перкуторного звуку над симетричними ділянками легень, який в нормі повинен бути однаковим.
Послідовність перкусії:
а/ на передній поверхні грудної клітини перкутуємо, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально над верхівками легень, потім - на ключицях, тоді по І і II міжребер’ї як далі, в зв'язку з тим, що зліва розташоване серце, праву легеню перкутуємо до УІ ребра, порівнюючи одержаний звук із звуком із вище розташованих ділянок;
б/ на заданій поверхні грудної клітини перкутувати слід над верхівками, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально чи похило, і в підлопа-точній зоні, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально.
в/ на бокових поверхнях перкутуємо по міжреберцях зверху донизу.
3. Топографічна перкусія
Метою перкусії є визначення верхівок і нижнього краю легень.
а/ визначення висоти стояння верхівок. Палець - плесиметр поміщаємо паралельно ключиці у надключній ямці і перкутуючи піднімаємо догори. У нормі висота стояння верхівок легень 4 см. Ширину полів Керніга визначаємо перкусією вліво і вправо від середньо ключичної лінії в надключичних ямках.
б/ визначення нижнього краю легень проводиться шляхом перкусії згори донизу по відповідних топографічних лініях:
- по парастернальній лінії нижня межа визначається тільки справа у V між ребер'ї;
- по середньо ключичній - теж справа по VI ребру;
- по середньопідпаховій - по VIII ребру;
- по передньопідпаховій - з обох боків по VII ребру;
- по задньопідпаховій - по X ребру;
- по паравертебральній лінії - відповідає остистому відсотку XI грудного хребця.
АЛГО РИТМ
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 600 | Нарушение авторских прав
|