| ІХ. ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ СЕЧОВИДІЛЬНОЇ СИСТЕМИВизначте симптом Пастернацького.   Алгоритм виконання практичного навику «ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ДИХАННЯ»   1. ОПИТУВАННЯ: 1. Скарги - кашель, кровохаркання, біль у грудях, задишка, приступи ядухи. 2. Анамнез захворювання: а) тривалість захворювання б) причини та умови його виникнення, характер початку. в) умови та результати лікування 3. Анамнез життя: а) матеріально - побутові умови б) шкідливі умови праці (вдихання пилу,хімічних речовин тощо) в) шкідливі звички (паління)   2. ОГЛЯД: 1. Загальний огляд: положення в ліжку, колір шкіри та слизових оболонок, висипи, симптом «барабанних паличок» та ін. 2. Огляд грудної клітини: форма, симетричність, кіфоз, лордоз, сколіоз, одно-часність при диханні, стан міжреберних проміжків, тип дихання, наявністьпатологічних типів дихання, рухомість грудної клітини.
   3. ПАЛЬПАЦІЯ: Визначення резистентності грудної клітини, стану ребер, голосового тремтіння.   4. ПЕРКУСІЯ: 1. Топографічна - а) висота стояння верхівок б) визначення нижніх країв легень, їх рухомості 2. Порівняльна - характеристика перкуторного звуку над симетричними ділянками легень   5. АУСКУЛЬТАЦІЯ: 1. Характеристика дихання, його якісні та кількісні зміни 2. Наявність додаткових дихальних шумів (хрипи, крепітація, шум тертя плеври)   6. ДОДАТКОВІ ОБСТЕЖЕННЯ: 1. Рентгенологічні. 2. Лабораторні (крім обов'язкових, аналізи харкотиння загальний, бактеріо-логічний, на БК, на атипові клітини, аналіз плевральної рідини) 3. Інструментальні: спірометрія, спірографія, бронхоскопія, УЗД та ін. 4. Бактеріологічні. 5. Біопсія. 6. Інші методи при необхідності     Алгоритм виконання практичного навику «П А Л Ь П А Ц І Я Г Р У Д Н О Ї К Л І Т К И»   | 1. | Положення пацієнта. | Стоячи або сидячи з оголеним до пояса тулубом |   | 2. | Виявлення дихальних рухів, резистентності і болючості | Покласти долонні поверхні пальців рук почергово спереду і ззаду, в пахвинну ділянку правої і лівої половини грудної клітини.
 Пальпувати і
 - прослідкувати за дихальною екскурсією легень,
 - визначити резистентність грудної клітини при пальпації,
 - встановити локалізацію болю, його розповсюдженість. |   | 3. | Визначення ширини
 епігастрального кута | Притиснути долонні поверхні великих пальців до реберної дуги, а кінці їх втерти в мечеподібний відросток.
 Визначити ширину епігастрального кута. |   | 4. | Визначення голосового тремтіння | Покласти долоні рук одночасно на симетричні ділянки грудної клітини. Попросити пацієнта сказати голосно слова зі звуком «р» (тридцять три), визначити силу голосового тремтіння в симетричних ділянках і оцінити одержані дані (посилення спостерігається при синдромі ущільнення легеневої тканини, синдромі порожнини в легені, ослаблення - при синдромі рідини чи повітря в плевральній порожнині, ателектазі легені, великій поверхнево розташованій пухлині). |      Алгоритм виконання практичного навику "П Е Р К У С І Я Л Е Г Е Н Ь"   1. Перкусія проводиться у теплому приміщенні теплими руками з коротко обстриженими нігтями при умові повного оглення грудної клітки. Перкуторний удар наноситься перпендикулярно досліджуваній поверхні з однаковою силою, відривчасто, палець - плесиметр щільно прикладається до грудної клітки.   2. Порівняльна перкусія. Метою перкусії є порівняння перкуторного звуку над симетричними ділянками легень, який в нормі повинен бути однаковим. Послідовність перкусії: а/ на передній поверхні грудної клітини перкутуємо, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально над верхівками легень, потім - на ключицях, тоді по І і II міжребер’ї як далі, в зв'язку з тим, що зліва розташоване серце, праву легеню перкутуємо до УІ ребра, порівнюючи одержаний звук із звуком із вище розташованих ділянок; б/ на заданій поверхні грудної клітини перкутувати слід над верхівками, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально чи похило, і в підлопа-точній зоні, розташовуючи палець - плесиметр горизонтально. в/ на бокових поверхнях перкутуємо по міжреберцях зверху донизу.   3. Топографічна перкусія Метою перкусії є визначення верхівок і нижнього краю легень. а/ визначення висоти стояння верхівок. Палець - плесиметр поміщаємо паралельно ключиці у надключній ямці і перкутуючи піднімаємо догори. У нормі висота стояння верхівок легень 4 см. Ширину полів Керніга визначаємо перкусією вліво і вправо від середньо ключичної лінії в надключичних ямках. б/ визначення нижнього краю легень проводиться шляхом перкусії згори донизу по відповідних топографічних лініях: - по парастернальній лінії нижня межа визначається тільки справа у V між ребер'ї; - по середньо ключичній - теж справа по VI ребру; - по середньопідпаховій - по VIII ребру; - по передньопідпаховій - з обох боків по VII ребру; - по задньопідпаховій - по X ребру; - по паравертебральній лінії - відповідає остистому відсотку XI грудного хребця.     АЛГО РИТМ 
 Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 660 | Нарушение авторских прав 
 
 
 
 
 |