АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Тема 2. Загальні методи лікування захворювання.

2.1 Загальні принципи
Основними завданнями лікаря при лікуванні цукрового діабету є:

- Компенсація вуглеводного обміну.

- Профілактика та лікування ускладнень.

- Нормалізація маси тіла.

- Навчання пацієнта.
Компенсація вуглеводного обміну досягається двома шляхами: шляхом забезпечення клітин інсуліном, різними способами в залежності від типу діабету, і шляхом забезпечення рівномірного однакового надходження вуглеводів, що досягається дотриманням дієти.
Дуже важливу роль у компенсації цукрового діабету відіграє навчання пацієнта. Хворий повинен представляти, що таке цукровий діабет, чим він небезпечний, що йому слід зробити у разі епізодів гіпо-і гіперглікемії, як їх уникати, вміти самостійно контролювати рівень глюкози в крові і мати чітке уявлення про характер допустимого для нього харчування.
Висновок: В даний час лікування цукрового діабету в переважній більшості випадків є симптоматичним і спрямоване на усунення наявних симптомів без усунення причини захворювання, тому що ефективного лікування діабету ще не розроблено.

2.2Дієтотерапія
Дієта при цукровому діабеті є необхідною складовою частиною лікування, також як і вживання цукрознижувальних препаратів або інсулінів. Без дотримання дієти неможлива компенсація вуглеводного обміну. Слід зазначити, що в деяких випадках при діабеті 2-го типу для компенсації вуглеводного обміну досить тільки дієти, особливо на ранніх термінах захворювання. При 1-м типі діабету дотримання дієти життєво важливо для хворого, порушення дієти може привести до гіпо - або гіперглікемічної коми. Завданням дієтотерапії при цукровому діабеті є забезпечення рівномірного і адекватного фізичного навантаження надходження вуглеводів в організм хворого. Дієта повинна бути збалансована по білках, жирах і калорійності. Слід повністю виключити легкозасвоювані вуглеводи з раціону харчування, за винятком випадків гіпоглікемії. При діабеті 2-го типу часто виникає необхідність в корекції маси тіла.

Мета дієтотерапії — щадіння інсулінового апарату підшлункової залози, нормалізація функції органів травлення, підвищення захисних сил організму.
Кількість білків і жирів повинна відповідати фізіологічній нормі: білків — 90-100 г (55% тваринних), жирів — 75-80 г (30% рослинних), вуглеводів — 200 г. Виключають цукор і солодощі. Для солодких страв і напоїв використовують ксиліт або сорбіт. Помірно обмежують вміст солі, екстрактивних речовин. Загальна калорійність — не більше 2000 ккал.
РЕЖИМ ХАРЧУВАННЯ: 5-6 разів на добу з рівномірним розподіленням вуглеводів. Температура страв — звичайна.
СПОСІБ ПРИГОТУВАННЯ ЇЖІ: варіння на воді, в овочевому відварі і в інших рідинах; варіння над парою, варіння з наступним обсмажуванням в духовці. Рідше використовуються тушковані страви.
Ні при якому іншому захворюванні не обов'язково так точно враховувати продукти (особливо вуглеводи), які входять в добовий раціон. Тому недопустимо готувати їжу «на око», необхідно користуватися вагами, мірною посудиною і спеціальними таблицями складу хар­чових продуктів.
Умовно харчові продукти можна розділити натри групи, в залежності від вмісту в них вуглеводів.
Перша група — продукти, які практично не містять вуглеводів: м'ясо, риба, яйця, жири, капуста, помідори, огірки, салат, шпинат.
Друга група — продукти, які містять вуглеводи (до 10%): молочні продукти, буряк, морква, стручкові; яблука і інші фрукти.
Третя група— продукти, багаті вуглеводами: цукор, кондитерські вироби (вміст в 100 г виробів від 69 до 80% цукру), хліб, крупи, мука, макаронні вироби, картопля, виноград, банани, сушені фрукти.
При складанні добового раціону обов'язково треба враховувати масу тіла. Тому потрібно наближатися до «ідеальної маси», яку можна вирахувати. При нормальній масі призначається дієта з нормальним вмістом жирів, багата білками і бідна вуглеводами.
При розрахунку вмісту харчових речовин в їжі слід виходити із маси сирих продуктів.
Дуже важливо обмежити раціон не тільки якісно, але і кількісно, харчуватися 5-6 разів на день, вживаючи приблизно однакову кількість їжі. НЕ РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ: вироби із здобного і листового тіста, міцні, жирні бульйони, молочні супи з манною крупою, рисом, макаронами; м'ясо, буженина; жирні сорти риби; солона риба, консерви в олії, ікра; солоні сири, солодкі творожні сирки; рис, манна крупа, ма­каронні вироби; солені і мариновані овочі, жирні, гострі і солені со­уси, всі м'ясні і кулінарні жири; солодкі плоди, страви, солодощі (виноград, ізюм, банани, інжир, фініки, цукор, варення, цукерки, морози­во), виноградні і інші солодкі соки, лимонад на цукрі. РЕКОМЕНДУЮТЬСЯ:
• хліб і мучні вироби: житній, білково-вівсяний, білково-пшеничний із муки другого сорту — 300 г на добу; нездобні, несолодкі мучні вироби за рахунок зменшення кількості хліба;
• супи: із різних овочів (щі, борщі, бурячники, окрошка); слабі нежирні рибні, грибні бульйони з овочами, дозволеною крупою (гречана, ячмінна, пшоняна, перлова, вівсяна), картоплею, фрикадельками. Для людей, які страждають діабетом і ожирінням, супи і борщі із щавлю незамінні. Дуже корисні гречана і вівсяна крупи, оскільки вони містять велику кількість натуральних харчових волокон, крім того, вони в меншій мірі перетворюються в жири;
• риба: нежирні сорти (судак, тріска, лящ, окунь, навага, сріблястий хек) в відварному, запеченому, іноді смаженому вигляді; рибні консерви у власному соку і в томаті;
• молоко і молочні продукти: молоко і кисломолочні напої, сир нежирний і напівжирний і страви із нього (запіканки, суфле, ліниві вареники, гомбовці). Сметану слід обмежити. Можна несолоний, нежирний сир;
• яйця: до 1-1,5 яйця на добу (м'які), білкові омлети. Жовтки слід обмежити;
• крупи: в межах норми вуглеводів. Рекомендуються каші із гречаної, ячмінної, пшоняної, перлової, вівсяної круп;
• жири: несолене, топлене вершкове масло; рослинні олії (оливкова, кукурудзяна, соняшникова) — в страви (не менше 40 г на добу, в тому числі і для приготування їжі);
• овочі: картопля з врахуванням норми вуглеводів. Вуглеводи слід враховувати також в моркві, буряку, зеленому горошку. Краще вживати овочі, які містять малу кількість вуглеводів, — капуста, кабачки, шпинат, диня, салат, огірки, помідори, баклажани; овочі сирі, варені, запечені, тушковані, рідше — смажені;
Дуже корисний салат як продукт, який містить мінімальну кількість вуглеводів, але багатий мінеральними солями і вітамінами, в тому числі нікотиновою кислотою, яку вважають активатором інсуліну. Солі цинку, які містяться в салаті, також потрібні для нормальної діяльності підшлункової залози.
• закуски: вінегрети, салати із свіжих овочів; ікра овочева, кабачкова; вимочений оселедець, риба заливна, салат із морепродуктів; сир несолоний.
• солодкі страви і солодощі: свіжі фрукти і ягоди кисло-солодких сортів у будь-якому вигляді; желе, муси, компоти; конфети на ксиліті, сорбіті або сахарині.
• соуси і прянощі: нежирні соуси із слабих рибних, грибних бульйонів, на овочевому відварі, томатний; перець, хрін, гірчиця — об­межено; кориця, гвоздика, майоран, петрушка, кріп;
• напої: чай, кава з молоком, соки овочеві; напої малокислих фруктів і ягід, відвари і настої шипшини, які необхідно вживати круглий рік.
Для забезпечення організму вітамінами корисно вживати такі напої: вітамінний напій з шипшини, настій плодів шипшини, чай із плодів шипшини і ягід чорної смородини, чай із плодів шипшини і ізюму, чай із плодів шипшини і ягід горобини.
Дієта при цукровому діабеті є необхідною складовою частиною лікування, також як і вживання цукрознижувальних препаратів або інсулінів. Без дотримання дієти неможлива компенсація вуглеводного обміну. Слід зазначити, що в деяких випадках при діабеті 2-го типу для компенсації вуглеводного обміну досить тільки дієти, особливо на ранніх термінах захворювання. При 1-м типі діабету дотримання дієти життєво важливо для хворого, порушення дієти може привести до гіпо - або гіперглікемічної коми. Завданням дієтотерапії при цукровому діабеті є забезпечення рівномірного і адекватного фізичного навантаження надходження вуглеводів в організм хворого. Дієта повинна бути збалансована по білках, жирах і калорійності. Слід повністю виключити легкозасвоювані вуглеводи з раціону харчування, за винятком випадків гіпоглікемії. При діабеті 2-го типу часто виникає необхідність в корекції маси тіла.
Основним поняттям при дієтотерапії цукрового діабету є хлібна одиниця. Хлібна одиниця являє собою умовну міру, рівну 10-12 г вуглеводів або 20-25 г хліба. Існують таблиці, в яких вказано кількість хлібних одиниць в різних продуктах харчування. Протягом доби кількість хлібних одиниць, що вживаються хворим, повинна залишатися постійним; в середньому на добу вживається 12-25 хлібних одиниць, в залежності від маси тіла і фізичного навантаження. За один прийом їжі не рекомендується вживати більше 7 хлібних одиниць, бажано організувати прийом їжі так, щоб кількість хлібних одиниць в різних прийомах їжі було приблизно однаковим. Слід також зазначити, що вживання алкоголю може призвести до віддаленої гіпоглікемії, в тому числі і гіпоглікемічної коми.
Важливою умовою успішності дієтотерапії є ведення хворим щоденника харчування, в нього вноситься вся їжа, з'їдена протягом дня, і розраховується кількість хлібних одиниць, вжитих у кожний прийом їжі і в цілому за добу.
Ведення такого харчового щоденника дозволяє в більшості випадків виявити причину епізодів гіпо-і гіперглікемії, сприяє навчанню пацієнта, допомагає лікарю підібрати адекватну дозу цукрознижувальних препаратів або інсуліна.

Висновок: При даному захворюванні дієтотерапія відіграє важливу роль, вона може бути єдиним лікувальним фактором при легкому перебігу захворювання, значною складовою частиною комплексного лікування, як ми бачимо при приготуванні їжі слід користуватися вагами, мірною посудиною і спеціальними таблицями складу хар­чових продуктів. Також при складанні добового раціону обов'язково треба враховувати масу тіла. Надлишкова маса тіла є дуже несприятливим фактором, який поглиблює порушення обміну речовин і викликає ускладнення. Спростити лікування діабету може щоденник що дозволяє виявити причину епізодів гіпо-і гіперглікемії, сприяє навчанню пацієнта, допомагає лікарю підібрати адекватну дозу цукрознижувальних препаратів або інсуліна. Можна з впевненістю сказати що дієтотерапія включає в себе дуже численні обмеження яким важко слідкувати, не кожна людина зможе виключити всі шкідливі продукти з раціону при захворюванні. Суворе дотримання режиму харчування дозволить на довгі роки зберегти здоров'я, працездатність, хороше самопочуття.

2.3 Інсулінотерапія
Лікування інсуліном переслідує завдання максимально можливої ​​компенсації вуглеводного обміну, запобігання гіпо-та гіперглікемії та профілактики таким чином ускладнень цукрового діабету. Лікування інсуліном є життєво необхідним особам з діабетом 1-го типу і може застосовуватися в ряді ситуацій для осіб з діабетом 2-го типу.

Показання для призначення інсулінотерапії:

Цукрового діабету 1-го типу

Кетоацидоз, діабетична гиперосмолярная, гіперлакцідеміческая коми.

Значна декомпенсація цукрового діабету 2-го типу.

Відсутність ефекту від лікування іншими способами цукрового діабету 2-го типу.
Значне зниження маси тіла при цукровому діабеті.
В даний час існує велика кількість препаратів інсуліну, що розрізняються за тривалістю дії (ультракороткі, короткі, середні, продовжені), за ступенем очищення (монопіковие, монокомпонентні), видовий специфічності (людські, свинячі, бичачі, генно-інженерні і пр.)
В Україні інсуліни, отримані з великої рогатої худоби, виведені з ужитку, це пов'язано з великою кількістю побічних ефектів при їх застосуванні. Досить часто при їх введенні виникають алергічні реакції, ліподистрофії, розвивається інсулінорезистентність.

Шприц-ручки, призначені для введення інсуліну.
Інсулін випускається у концентраціях 40 МО / мл і 100 ME / мл. В Україні в даний час найбільш поширена концентрація 100 ME / мл, інсулін поширюється у флаконах об'ємом 10 мл або в картриджах для шприц-ручок об'ємом 3 мл.
Незважаючи на те що інсуліни поділяються за тривалістю дії на короткої дії та продовженого, час дії інсуліну у різних людей індивідуально. У зв'язку з цим підбір інсулінотерапії потребує стаціонарного спостереження з контролем рівня глюкози в крові, дієті, фізичному навантаженні доз інсуліну. При підборі інсулінотерапії слід домагатися максимально можливої ​​компенсації вуглеводного обміну, ніж менш значними будуть добові коливання рівня глюкози крові, тим нижче ризик виникнення різних ускладнень цукрового діабету.
При відсутності ожиріння і сильних емоційних навантажень інсулін призначається в дозі 0,5-1 одиниця на 1 кілограм маси тіла на добу. Введення інсуліну покликане імітувати фізіологічну секрецію у зв'язку з цим висуваються наступні вимоги:
Доза інсуліну повинна бути достатня для утилізації надходу в організм глюкози.
Введені інсуліни повинні імітувати базальну секрецію підшлункової залози.
Введені інсуліни повинні імітувати постпрандіальний пік секреції інсуліну.
Важливу роль в підборі дози інсуліну короткої дії відіграє розрахунок добових коливань инсулінової потреби. У зв'язку з фізіологічними особливостями організму потреба інсуліну для засвоєння однієї хлібної одиниці змінюється протягом доби і може складати від 0,5 до 4 одиниць інсуліну на одну ХЕ. Для визначення даних показників необхідно провести вимірювання рівня глюкози крові після основних прийомів їжі, знати кількість хлібних одиниць з'їдених в цей час і дозу інсуліну короткої дії введене на цю кількість хлібних одиниць. Розраховується співвідношення кількості хлібних одиниць і кількості одиниць інсуліну. Якщо рівень глюкози крові після їжі вище норми, то на наступну добу доза інсуліну збільшується на 1-2 одиниці, і розраховується, наскільки змінився рівень глікемії на 1 одиницю інсуліну при тій же кількості вуглеводів в даний прийом їжі.
Знання індивідуальної інсулінопотребний є необхідною умовою для повноцінної компенсації вуглеводного обміну при лікуванні діабету за допомогою інтентіфіцірованной інсулінотерапії. Завдяки знанню індивідуальної потреби інсуліну на 1 хлібну одиницю, хворий може ефективно і безпечно для себе коригувати величину дози інсулінів короткої дії в залежності від прийому їжі.
Існує також метод комбінованої інсулінотерапії, коли в одній ін'єкції вводиться суміш інсулінів короткої та середньої або довгою тривалістю дії. Даний метод застосовується при лабільному перебігу цукрового діабету. Перевага його полягає в тому, що він дозволяє скоротити число ін'єкцій інсуліну до 2-3 на добу. Недоліком є ​​не можливість повноцінно імітувати фізіологічну секрецію інсуліну і, як наслідок, неможливість повноцінної компенсації вуглеводного обміну.

Інсулінова помпа, встановлена ​​в шкіру живота.
Інсулін вводиться підшкірно, за допомогою інсулінового шприца, шприц-ручки або спеціальної помпи-дозатора. В даний час в Україні найбільш поширений спосіб введення інсуліну за допомогою шприц-ручок. Це пов'язано з великою зручністю, менш вираженим дискомфортом і простотою введення в порівнянні зі звичайними інсуліновими шприцами. Шприц-ручка дозволяє швидко і практично безболісно ввести необхідну дозу інсуліну.
Метод введення інсуліну за допомогою інсулінової помпи більш поширений в США і країнах Західної Європи, але й там він доступний тільки невеликої частини хворих (в середньому 2-5%). Це пов'язано з низкою об'єктивних труднощів, які в значній мірі нівелюють гідності даного способу введення інсуліну.

Висновок: До переваг даного методу відноситься більш точна імітація фізіологічної секреції інсуліну (препарати інсуліну надходять в кров протягом усього дня), можливість більш точного контролю глікемії, відсутність необхідності самостійно вводити інсулін (кількість введеного інсуліну контролюється помпою), також значно знижується ризик виникнення гострих та віддалених ускладнень цукрового діабету. До недоліків відноситься складність пристрою, проблеми з його фіксацією на тілі, ускладнення від постійного перебування подає суміш голки в тілі. Також певну складність являє підбір індивідуального режиму роботи апарату. Даний метод введення інсуліну вважається найбільш перспективним, число людей, що використовують інсулінові помпи, поступово збільшується. Також не слід забувати що інсулін може бути не придатним для використання, наприклад за датою виготовлення, та за якістю продукту,тому лікуючи діабет, можна навпаки ускладнити захворювання впритул до інвалідизації.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 411 | Нарушение авторских прав