АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальні відомості про цукровий діабет.

Цукровий діабет - це захворювання на все життя. Хворому доводиться постійно виявляти завзятість і самодисципліну, а це може психологічно надломити будь-кого. При лікуванні та догляді за хворими на цукровий діабет необхідні також наполегливість, людяність, обережний оптимізм; інакше не вдасться допомогти хворим подолати всі перешкоди на їхньому життєвому шляху.
Цукровий діабет – ендокринне захворювання, що розвиваються внаслідок абсолютної або відносної (порушення взаємодії з клітинами-мішенями) недостатності гормону інсуліну, в результаті чого розвивається стійке підвищення рівня глюкози в крові — гіперглікемія.

У II столітті н.е. Аретеус описував це захворювання як "витікання плоті і органів в сечу". Коли виявили, що сеча хворих діабетом має солодкий смак, до назви було додано латинське слово mellitus – медово-солодкий. За визначенням Комітету експертів ВОЗ (1985), цукровий діабет – стан, що розвивається внаслідок відносної або абсолютної недостатності інсуліну, що приводить до порушення утилізації вуглеводів, жирового і білкового обміну, виявляється хронічною гіперглікемією і ураженням судин.

Частота цукрового діабету в популяції досягає 2-5% і в останні десятиліття збільшується. У дітей до 14 років у наший країні захворюваність 28: 100 000 (від 5,5 до 68,0 у різних регіонах), в Києві – 51 на 100 000 дитячого населення. Цукровий діабет частіше виявляють у дітей від 6 до 14 років, переважно в осінньо-зимовий період.

Розрізняють два основні типи цукрового діабету – інсулінозалежний (ІЗЦД, тип I) та інсулінонезалежний (ІНЗЦД, тип II). ІЗЦД – це захворювання, яке клінічно виявляється при руйнуванні приблизно 80% бета-клітин підшлункової залози. Хворі ІЗЦД складають близько 12-15% всіх хворих цукровим діабетом і майже 100% хворих у дитинстві. Частота ІНЗЦД у дітей невідома.

Цукровий діабет виникає або при дефіциті, або при порушенні дії інсуліну. В обох випадках в крові підвищується концентрація глюкози, що поєднується з багатьма іншими метаболічними порушеннями: наприклад, при вираженому дефіциті інсуліну в крові зростає концентрація кетонових тіл.
Цукровий діабет у всіх випадках діагностують лише за результатами визначення концентрації глюкози в крові в сертифікованої лабораторії.
Пробу на толерантність до глюкози (тест на визначення концентрації) у звичайній клінічній практиці, як правило, не використовують, а проводять тільки при сумнівному діагнозі у молодих пацієнтів або для верифікації діагнозу у вагітних. Для отримання достовірних результатів пробу на толерантність до глюкози слід проводити вранці натщесерце; пацієнтові слід під час збору крові спокійно сидіти, йому забороняється курити; протягом 3 днів перед проведенням проби він повинен дотримуватися звичайну дієту. У період реконвалесценції (період одужання після хвороби будь якого типу) після захворювань і при тривалому постільному режимі результати проби можуть виявитися помилковими. Пробу проводять наступним чином: натщесерце вимірюють рівень глюкози в крові, дають обстежуваній всередину 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води (для дітей - по 1,75 г на 1 кг ваги, але не більше 75 г; для більш приємного смаку можна додати, наприклад, натуральний лимонний сік), і повторюють вимірювання рівня глюкози в крові через 1 або 2 ч. Аналізи сечі збирають тричі - перед прийомом розчину глюкози, через 1годину і через 2 години після прийому.

Результати тесту на толерантність до глюкози:
Нормальна реакція: вважається, що, якщо двогодинний рівень глюкози менше 140 мг / дл, то тоді у людини спостерігається нормальна реакція, і все, що в межах від 0-2 годин менше ніж 200 мг/дл - це норма. Діабет: при проведенні двох тестів в різні дні з високими показниками рівня,глюкози,в,крові.
Необхідність лікування при порушенні толерантності до глюкози лікар визначає індивідуально. Зазвичай літнім хворим лікування не проводять, а молодшим рекомендують дієту, фізичні вправи та зниження маси тіла. Майже в половині випадків порушення толерантності до глюкози протягом 10 років призводить до цукрового діабету, у чверті - зберігається без погіршення, у чверті - зникає. Вагітним при порушенні толерантності до глюкози проводять лікування, аналогічне терапії цукрового діабету.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 525 | Нарушение авторских прав