АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічний перебіг. Неускладнена дивертикулярна хвороба має безсимптомний перебіг

Неускладнена дивертикулярна хвороба має безсимптомний перебіг. Клінічні про яви ускладненої дивертикулярної хвороби неспецифічні і залежать від виду ускладнен ня. Для дивертикуліту характерні дискомфорт у животі, спастичний біль і періодична затримка дефекації, а також наявність в анамнезі епізодів підвищення температури тіла, пов’язаних з інтенсивним больовим синдромом у лівій клубовій ділянці. За на явності перфорації розвивається клініка перитоніту, під час кровотеч з’являються неспецифічні ознаки товстокишкових кровотеч.

Диференційний діагноз:

– коліти різної етіології;

– хвороба Крона;

– рак товстої кишки;

– ниркова коліка;

– аднексит;

– ішемічний коліт.

Лікування. Неускладнена дивертикулярна хвороба лікування не потребує. За ускладненого перебігу дивертикуліту:

– дієта з високим вмістом клітковини;

– антибіотики широкого спектра дії в комбінації з метронідазолом;

– спазмолітики (дуспаталін);

– аналгетики;

– лікувальні клізми;

– антибактеріальні препарати.

Хірургічне лікування:

Абсолютні показання до операції:

– перфорація;

– масивна кровотеча;

– неефективність консервативної терапії дивертикуліту (наростання інтоксикації, абсцедування інфільтрату);

– кишкова непрохідність;

– неможливість виключити рак.

При дивертикулярній хворобі, що супроводжується частими клінічними мані фестаціями — операція Reilly — поздовжня сероміотомія в місцях функціональних м’язів замикачів. Показаннями до неї є больовий синдром, стійкий гіпертонус, літній вік, супутня патологія, що підвищують ризик резекції. Суть операції полягає в розсіченні серозно м’язового шару по тенії сигмоподібної кишки, що сприяє змен шенню тонусу кишкової стінки та нормалізації внутрішньопросвітного тиску.

У разі перфорації дивертикулу з розвитком абсцесу або перитоніту — резекція ураженої ділянки кишки з виведенням колостоми, рідко — резекція з накладанням міжкишкового анастомозу.

У разі кровотечі з дивертикулу та неефективності консервативної терапії — резекція сегмента ободової кишки із судиною, що кровоточить (найчастіше — лівобічна геміколектомія).

Поліпи товстого кишечнику — розростання залозистого епітелію, яке підніма ється над прилеглою слизовою оболонкою у вигляді широкого грибоподібного або гіллястого утворення.

Класифікація:

Згідно з Міжнародною гістологічною класифікацією пухлин, доброякісні новоутворення товстої кишки представлено таким чином:

І. Аденома:

а) тубулярная (аденоматозний поліп);

б) ворсинчаста;

в) тубулярно ворсинчаста.

ІІ. Аденоматоз (аденоматозний поліпоз кишечнику).

ІІІ. Пухлиноподібні ураження:

1. Гамартоми:

а) поліп Пейтца — Егерса і поліпоз;

б) ювенільний поліп і поліпоз.

2. Гетеротопії:

а) гіперпластичний (метапластичний) поліп;

б) доброякісний лімфоїдний поліп і поліпоз.

3. Запальний поліп.

4. Глибокий кістозний коліт.

5. Ендометріоз.

За гістологічною будовою поліпи поділяють на:

– гіперпластичні (2%);

– залозисті (51,6%);

– залозисто ворсинчасті (21,5%);

– ворсинчасті (14,7%).

За чинником множинності епітеліальні пухлини поділяють на:

1) поодинокі (ризик малігнізації — 1–4%);

2)множинні (ризик малігнізації — до 20%):

– групові;

– розсіяні;

3) дифузний (сімейний) поліпоз (ризик малігнізації — 80–100%).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 539 | Нарушение авторских прав