АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Осмотичний тиск крові

Осмотичний тиск крові забезпечує обмін води між кров’ю і тканинами. Осмотичним тиском назива- ється сила, що забезпечує рух розчинника через напівпронимкну мембрану в бік більшої концент- рації. Для крові ця величина – 7,6 атм. або 300 мосмоль. Осмоль – осмотичний тиск розчину одномоляр- ної концентрації. Осмотичний тиск забезпечується головним чином неорганічними речовинами плазми. Частина осмотичного тиску, що створюється білками, має назву «онкотичний тиск». Забезпечується він головним чином альбумінами. Онкотичний тиск плазми крові більший, ніж міжклітинної рідини, оскільки в останній значно нижчий вміст білків. Зівдяки більшому онкотичному тиску в плазмі крові вода з міжклітин- ної рідини повертається в кров. За добу із кровоносної системи виділяється до 20 л рідини. 2-4 л її у ви- гляді лімфи повертаються лімфатичними судинами в кровоносну систему. Разом із рідиною з крові в інтерстицій потрапляють циркулюючі в плазмі білки. Частина з них розщеплюється клітинами тканин, ли- ше частина потрапляє у лімфу. Тому в лімфі білків менше, ніж у плазмі крові. Лімфа, що відтікає від різ- них органів, містить різну кількість білків: від 20 г/л у лімфі, що відтікає від м’язів до 62 г/л – від печінки (у плазмі крові білків міститься 60-80 г/л). У лімфі міститься велика кількість ліпідів, лімфоцитів, практично немає еритроцитів і не буває тромбоцитів.

При зменшенні онкотичного тиску розвиваються набряки. Це, перш за все, зумовлено тим, що вода не утримується в кров’яному руслі.

Розчини, які мають однаковий з кров’ю осмотичний тиск, називаються, ізотонічними. Таким розчином є 0,9% розчин NaCl. Він називається фізіологічним розчином. Розчини, які мають більший осмотичний тиск називаються гіпертонічними, менший - гіпотонічними. Якщо клітини крові помістити в гіпертоніч- ний розчин, із них виходить вода, вони зменшуються в об’ємі. Це явище має назву плазмоліз. Якщо ж клітини крові помістити в гіпотонічний розчин, вода в надмірній кількості надходить в них. Клітини (перш за все еритроцити) збільшуються в об’ємі й руйнуються. Це явище має назву гемоліз (осмотичний). Зда- тність еритроцитів зберігати цілісність мембрани в гіпотонічному розчині має назву осмотична резистен- тність еритроцитів. Для її визначення еритроцити вносять у ряд пробірок з 0,2-0,8% розчинами NaCl. За нормальної осмотичної резистентності гемоліз еритроцитів починається у 0,45-0,52% розчині NaCl (міні- мальна осмотична резистентність); 50% лізис відбувається у 0,40-0,42% розчині NaCl, а повний лізис – у 0,28-0,35% розчині NaCl (максимальна осмотична резистентність).

Регулювання осмотичного тиску відбувається переважно за допомогою механізмів спраги (див. моти- вації) та секреції вазопресину (АДГ). При підвищенні ефективного осмотичного тиску плазми крові збу- джуються осморецептори переднього гіпоталамусу, посилюється секреція вазопресину, який стимулює механізми виникнення спраги. Збільшується приймання рідини. Вода затримується в організмі, розбав- ляє гіпертонічну плазму крові. Провідна роль у регуляції осмотичного тиску крові належить ниркам (див.

регуляцію виділення).

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 650 | Нарушение авторских прав