АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Формені елементи крові

Еритроцити.

Мають форму двоввігнутого диску, без’ядерні. Вміст у крові: у чоловіків - 4,5-5,5 млн. в 1 мм3 або 4,5- 5,0х1012/л; у жінок – 3,8-4,5 мпн. в 1 мм3 або 3,8-4,5 х1012/л. Утворюються в червоному кістковому мозку, руйнуються в печінці й селезінці. Тривальсть життя - 120 діб. Для утворення еритроцитів необхідні «буді- вельні матеріали» і стимулятори цього процесу. Для синтезу гема на добу необхідно 20-25 мг заліза, над-

ходження вітамінів В12, С, В2, В6, фолієвої кислоти.

Збільшення кількості еритроцитів крові - еритроцитоз, зменшення - еритропенія.

Функції еритроцитів:

1) дихальна;

2) живильна;

3) захисна;

4) ферментативна;

5) регуляція рН крові.

До складу еритроцитів входить гемоглобін, який являється гемпротеідом, Нв приймає участь у транс- порті О2 і СО2. Складається гемоглобін із білкової та небілкової частин: глобіна й гема. Гем утримує атом

Fе2+. Вміст Нв у чоловіків: 14-16 г/% або 140-160 г/л; у жінок: 12-14 г/% або 120-140 г/л.

У крові гемоглобін може бути у вигляді декількох сполук:

1. Оксигемоглобін – Нв+О2 (в артеріальній крові), легко дисоціююче з’єднання. 1 г гемоглобіну при- єднує 1,34 мл О2.

2. Карбгемоглобін Нв+СО2 (у венозній крові), легко дисоціює.

3. Карбоксигемоглобін Нв+СО (чадний газ), дуже міцне з’єднання. Нв втрачає спорідненність до

О2.

4. Метгемоглобін, утворюється у випадку попадання в організм сильних окислювачів. У результаті в

гемі Fе2+ перетворюється в Fе3+. Накопичення великої кількості такого гемоглобіну робить транспорт О2 неможливим й організм гине.

Гемоліз

Гемоліз – це руйнування оболонки еритроцитів і вихід Нв в плазму крові.

Зменшення осмотичного тиску викликає набрякання еритроцитів, а потім їх руйнування (осмотичний гемоліз). Мірою осмотичної стійкості (резистентності) еритроцитів є концентрація NаСІ, при якій почина- ється гемоліз. У людини це відбувається в 0,45-0,52% розчині (мінімальна осмотична резистент- ність), в 0,28-0,32% розчині руйнуються всі еритроцити (максимальна осмотична резистентність).

Хімічний гемоліз – проходить під впливом речовин, які руйнують оболонку еритроцитів (ефір, хлоро- форм, алкоголь, бензол).

Механічний гемоліз – виникає при сильних механічних впливах на кров.

Термічний гемоліз – заморожування з подальшим нагріванням.

Біологічний – переливання несумісної крові, укуси змій.

Колірний показник - характеризує співвідношення кількості гемоглобіну та числа еритроцитів у крові і, тим самим, міру насиченості кожного еритроцита гемоглобіном. У нормі становить 0,85-1,0. Визначають колірний показник за формулою: 3хHb(у г/л) / три перші цифри кількості еритроцитів у мкл.

ШОЕ (швидкість осідання еритроцитів). У чоловіків ШОЕ – 2-10 мм/годину, у жінок ШОЕ – 1-15 мм/годину. Залежить від властивості плазми й, перш за все, від вмісту в плазмі білків глобулінів і фібри- ногена. Кількість глобулінів збільшується при запальних процесах. Кількість фібриногена збільшується у вагітних жінок у 2 рази й ШОЕ при цьому досягає 40-50 мм/годину.

Лейкоцити

Лейкоцити – білі клітини крові, більші еритроцитів, але їх набагато менше 4,8-9х109/л (4-9 тис. в 1

мм3). Процентне співвідношення різних форм лейкоцитів - лейкоцитарна формула.

Збільшення кількості лейкоцитів – лейкоцитоз, зменшення – лейкопенія. Лейкоцитоз може бути фізі- ологічним і реактивним. Фізіологічний лейкоцитоз (перерозподільчий, незначне збільшення кількості

лейкоцитів, не змінюється лейкоцитарна формула): а) харчовий, б) міогенний, в) емоційний, г) больовий. Кількість лейкоцитів у новонароджених більша, ніж у дорослих – 10-20х109/л.

Основна функція лейкоцитів – захист організму від будь-яких чужорідних речовин. Усі лейкоцити ма- ють ядро. Тривалість життя від декількох годин до декількох діб (за виключенням лімфоцитів).

Існує 2 основні групи лейкоцитів: гранулоцити (зернисті) і агранулоцити (незернисті).

Усі зернисті лейкоцити мають мультилобулярне ядро й зернисту цитоплазму, володіють здатністю до амебоідного руху.

Гранулоцити діляться на: базофіли, нейтрофіли та еозинофіли.

Нейтрофіли складають 70% і володіють здатністю проходити між клітинами капілярів і проникати в міжклітинний простір тканин і направлятися до інфікованих ділянок тіла. Нейтрофіли – активні фагоцити, вони поглинають і перетравлюють хвороботворні бактерії і токсини, при цьому самі можуть руйнуватися. Активний вихід лейкоцитів (напр. при запаленні) із кісткового мозку призводить до появи в руслі крові юних форм (палочкоядерних або навіть метамієлоцитів).

Еозинофіли складають 0,5-5% загальної кількості лейкоцитів. При алергічному стані їх кількість збі- льшується. Вони володіють антигістамінною здатністю, руйнують чужорідні білки й токсини білкового по- ходження.

Базофіли складають 0-1% від усіх лейкоцитів. Виробляють гепарин і гістамін. Гепарин затримує зсі- дання крові в осередку запалення, гістамін розширює капіляри, що сприяє заживленню.

Агранулоцити мають ядро овальної форми й незернисту протоплазму. Існує 2 їїх види: моноцити та лімфоцити.

Моноцити (макрофаги) – складають 3-11% від усіх лейкоцитів, утворюються в лімфатичних вузлах і сполучних тканинах. Активно фагоцитують бактерії і великі частини зруйнованих клітин власного тіла, приймають участь у відшаруванні трансплантанту, захисті від пухлинних клітин. Здатні переміщуватись в осередки запалення, де діють так само як нейтрофіли, ніби прийшовши їм на зміну.

Лімфоцити складають 19-37% від усіх лейкоцитів, утворюються в тимусі та лімфоїдній тканині, мають округлу форму, вміщують мало цитоплазми. Головна функція – індукція імунних реакцій або участь у них (утворення антитіл, відторгнення трансплантанта, знешкодження пухлинних клітин). Тривалість життя до 10 років і більше. У дітей у віці від 5-6 діб до 5-6 років вміст лімфоцитів більший, ніж нейтрофілів.

Усі лімфоцити поділяються на 3 групи:

Т-лімфоцити (тимусові) – забезпечують клітинний імунітет (рецептори знаходяться на цитолемі, ак- тивують лізосомальні ферменти). Розрізняють три види Т-лімфоцитів: цитотоксичні Т-клітини (супресори) (блокують надмірні реакції В-лімфоцитів і підтримують постійне співвідношення різних форм лімфоцитів), Т-клітини хелпери (взаємодіють з В-лімфоцитами, перетворюючи їх у плазматичні клітини), Т-клітини пам’яті.

В-лімфоцити (бурсазалежні) – забезпечують гуморальний імунітет шляхом вироблення антитіл.

Представники В-клітин диференціюються у плазматичні клітини та В-клитини пам’яті.

Нульові лімфоцити можуть перетворюватися в Т або В.

Тромбоцити

Безбарвні двовипуклі пластинки неправильної форми, оточені мембраною, без ядра. Вміст тромбоци- тів у крові – 250-400х109/л (в 1 мм3- 250-400 тис.). Тривалість життя – 8-12 діб. Відіграють важливу роль у

згортанні крові: судинно-тромбоцитарний гемостаз, ретракція згустка (вкорочення ниток фібрину під впливом тромбостеніну тромбоцитів). Тромбоцити вміщують набір біологічно активних речовин: адрена- лін, норадреналін, серотонін, лізоцим, скорочувальний білок тромбостенін.

Крім гемостазу тромбоцити приймають участь у транспорті речовин, які важливі для збереження стру- ктури судинної стінки. Вони прилипають до ендотелію, руйнуються, доставляючи судинній стінці макро- молекули.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 550 | Нарушение авторских прав