АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Склад та властивості шлункового соку

Прочитайте:
  1. D. Визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону на підставі статистичної обробки меню-розкладок
  2. D. Це спосіб, при якому передню черевну стінку беруть двома руками в повздовжню складку, після чого просять роділлю потужитись
  3. E. Продукт, натуральні властивості якого змінені з метою обману споживача
  4. II. Cтруктура та склад служби страхових експертів
  5. Акт за якою формою складається при обліку нещасних випадків, під час виробничого травматизму?
  6. Білковий склад плазми крові.
  7. Будова, класифікація і хімічний склад кісток.
  8. В - продольные складки
  9. Варiанти клiнiчного перебiгу й ускладнення.
  10. Варiанти клiнiчного перебiгу та ускладнення.

Шлунковий сік представляє собою безбарвну прозору рідину. Протягом доби утворюється близько 2,5 л соку. У його склад входять ферменти (протеази, ліпаза), слиз, хлористо-воднева кислота (HCl), мінера- льні речовини, вода. Натщесерце рН соку близький до нейтрального або слабо лужний, а після прийому


 

їжі - кислий (0,9-1,8). У примукозному шарі рН складає 1-1,5, у порожнині шлунка – 3-5.

У теперішній час офіційно визнано 4 шлункових протеолітичних ферменти: пепсин, гастриксин, пеп- син В і ренін. Шлунковими залозами пепсиногени виділяються в неактивному стані. Під дією HCl неактив- ний пепсиноген перетворюється в активний протеолітичний фермент – пепсин. Оптимум його дії при рН 1,5-2,5. Активація пепсиногенів полягає в тому, що від них відщеплюється поліпептид, в якому знаходить- ся аргінін, який являється інгібітором пепсину. Гастриксин володіє максимальною протеолітичною актив- ністю при рН 3,2-3,5. Пепсин В (парапепсин І і ІІ) діє на гемоглобін і желатин. Хімозин – шлунковий ен- зим, що спричинює зсідання молока (тобто перехід розчинного білка казеїногену в нерозчинний казеїн), відомий також як ренін, сичужний фермент - міститься в шлунку молодих тварин, інколи його немає у людей, діє при рН 6,0-6,5. Фермент желатиназа розщеплює желатин (білок сполучної тканини).

Соляна кислота шлункового соку утворюється в парієтальних клітинах, створює оптимальну рН для дії ферментів шлункового соку (у новонароджених кисла реакція шлункового соку підтримується молоч- ною кислотою), перетворює пепсиногени в пепсини; викликає денатурацію та набрякання білків, сприяє їх ферментативному розщепленню; сприяє зсіданню молока; має бактерициднi властивості; є регулятором евакуацiї вмiсту шлунка в 12-палу кишку (табл. 9.9).

Таблиця 9.9

· Денатурація білків · Активація переходу пепсиногенів у пепсини · Створення оптимуму рН для проявлення ферментативних властивостей пепсинів · Захисна функція · Регуляція моторики шлунка та 12-палої кишки · Стимуляція секреції ентерокінази
Функції соляної кислоти


лока.


Механізм утворення HCl: Cl- активно транспор- тується в просвіт канальця, а Na+ - з канальця в цитоплазму; Н+ активно виділяється в канадець в обмін на К+. У цьому процесі бере участь Н+-K+-АТФ-

аза.

У дорослих шлункова ліпаза малоефективна, оскільки перетравлює лише емульговані жири (сві- жого молока та жовтка яйця). У немовлят шлункова ліпаза розщеплює до 25% жирів материнського мо-


Слиз утворюється в клітинах покривного епітелію, слизових клітинах шийки залоз (мукоцитах), у карді- альних та пілоричних залозах. Слиз складається з глюкопротеїдів, має лужну реакцію і частково нейтра- лізує HCl. Слиз також гальмує видiлення шлункового соку, є носієм групових властивостей, регулятором еритропоезу, забезпечує протипухлинний захист. Захищає слизову шлунка від пошкоджень, у т.ч. і від самоперетравлення. Самоперетравленню запобігають також: клітини епітелію завдяки зворотній

дифузії Н+ з порожнини шлунка в глиб слизової; залужуюча дiя кровi на слизову оболонку; залужуюча та розбавляюча дiя їжi; нормальний тонус кровоносних судин.

Сік, який виділяється різними ділянками слизової оболонки шлунка, має неоднакову перетравлюючу силу та кислотність.


Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 662 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)