 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Регуляція шлункової секреціїВстановлено, що тривалість секреторного процесу, кількість та склад шлункового соку знаходяться в залежності від характеру їжі. У регуляції шлункової секреції беруть участь гуморальні та нервові механізми. Шлункову секрецію по- діляють на 3 фази. Перша фаза – складно-рефлекторна (мозкова, умовнорефлекторна й безумовнореф- лекторна), друга фаза – шлункова (хімічна), третя фаза – кишкова. 1. Складнорефлекторна фаза шлункової секреції. Умовно-рефлекторне виділення шлункового соку викликається запахом, виглядом їжі, звуковими збудниками, пов’язаними з приготуванням, споживанням їжі тощо. Нервові імпульси при збудженні нюхо- вих та слухових рецепторів надходять у мозковий відділ відповідних аналізаторів, далі в харчовий центр довгастого мозку та блукаючим нервом до залоз шлунка. При цьому виділяється невелика кількість соку, який І.П.Павлов назвав запальним або «апетитним». Цей сік має багато ферментів. Після того, як їжа потрапляє в ротову порожнину, починається безумовно-рефлекторне видділен- ня шлункового соку. Від рецепторів ротової порожнини нервові імпульси надходять в харчовий центр довгастого мозку та від нього еферентними нервовими волокнами до залоз шлунка, підвищуючи їх секре- торну активність. Тривалість першої фази шлункової секреції 30-40 хв. 2. Шлункова фаза секреції настає при контакті їжі зі слизовою оболонкою шлунка. Фаза триває 3-4 год. На другу фазу шлункової секреції впливають речовини, які збуджують шлункові залози. Це: екстрак- тивні речовини з м’яса, грибів, алкоголь, слабі кислоти, овочі, деякі продукти розщеплення їжі. Вони перш
за все стимулюють виділення G-клітинами антрального відділу слизової оболонки шлунка гормону прога- стрину. Прогастрин у порожнині шлунку активується соляною кислотою, перетворюється в гастрин, над- ходить у кров, з кров’ю переноситься до клітин (переважно парієтальних) залоз та збуджує їх роботу, збі- льшуючи виділення HCl. Збудником секреції шлункових залоз являється також гістамін, який знаходить- ся в харчових речовинах та слизовій оболонці шлунка. Гістамін збуджує паріетальні клітини, які секрету- ють HCl, і гальмує секрецію головних клітин. Збуджуючий вплив на секреторні клітини шлунка має ацети- лхолін, який викликає вивільнення гістаміну та гастрину. 3. Кишкова фаза шлункової секреції починається з моменту надходження їжі в кишечник. Хімус (механічно перероблена та змішана з секретами їжа) збуджує рецептори слизової оболонки 12-палої ки- шки й рефлекторно змінює інтенсивність шлункової секреції. Вплив на виділення шлункового соку в цій фазі здійснює гормон ентерогастрин. Гальмування секреції залоз шлунка відбувається під дією продуктів розщеплення жиру та гормонами – гастрогастроном й ентерогастроном, які виробляються слизовою оболонкою шлунка та верхнім відді- лом тонкої кишки. При вживанні рослинної їжі зменшується секреторна активність у другу (шлункову) й третю (кишкову) фази, але дещо збільшується в першу (мозкову). Скорочення м’язових волокон стінки шлунка забезпечує моторну або рухову функцію. Моторна фу- нкція полягає в перемішуванні вмісту шлунка та русі їжі з шлунка в кишечник. Перистальтичні рухи здійснюються за рахунок скорочення циркуляторних м’зів шлунка. Пропульсивні скорочення зумовлені м’язами пілоричного відділу. Тонічні скорочення, зумовлені зміною тонусу м’язів шлунка, сприяють переміщенню вмісту. При пустому шлунку виникають періодичні його скорочення (голодна моторика). Цей вид скорочення м’язів шлунка пов’язаний з відчуттям голоду. Періодичні скорочення шлунка припиняються з початком травлення. Регуляція мотороної функції шлунка здійснюється за рахунок нейрогуморальних механізмів. Блукаючі нерви збуджують моторну активність шлунка, а симпатичні, в більшості випадків, пригнічують. Гуморальні фактори, інсулін, гастрин, гістамін, йони К+ збуджують, а ентерогастрон, адреналін, нора- дреналін, холецистокінін гальмують моторику. Акт вживання їжі та збудження рецепторів шлунка їжею – стимулює моторику (табл. 9.10). Таблиця 9.10 Регуляція шлункової секреції
Примітка: Е – ефект стосовно ферменту, НСl – стосовно соляної кислоти
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 638 | Нарушение авторских прав |