ФУНКЦІОНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
М'язову працездатність визначають за допомогою спеціальних приладів -ергографів і ергометрів.
Хронаксіметрія - це визначення електрозбудливості м'язів дитини (часу від нанесення подразнення до скорочення м'язів). Абсолютні та середні показники хронаксії у дітей вищі, ніж у дорослих.
Рентгенологічні методи.
Рентологічне дослідження кісток і суглобів - важливий і досить інформативний метод.
Артрографія - метод дослідження суглобової сумки, внутрішньосуглобних утворень, а також периартикулярних тканин. Для контрастування суглоба вводять стерильний газ (повітря, кисень) або контрастні йодвміщуючі препарати. В педіатрії частіше використовують артропневмографію, бо вона викликає менше побічних реакцій.
Томографія кісток і суглобів дозволяє отримати пошарові знімки цих органів, які краще, ніж звичайні рентгенограми відображають вогнища деструкції.
Радіонуклідні дослідження кісток і суглобів.
Сканування базується на визначенні швидкості поглинання та виділення радіонуклидів із цих органів. Досліджується виділення із кісток радіоактивного кальцію або стронцію, із суглобів - міченого технецію, індію.
Сцинтіграма дає інформацію про локалізацію, розповсюдженість і динаміку патологічного процесу в кістках та суглобах, має велике диференційно - діагностичне значення.
Артроскопія.
Метод візуального дослідження порожнини суглобів, а також внутрішньосуглобних структур за допомогою артроскопа. Дослідження проводиться в стерильних умовах, під місцевою анестезією або загальним наркозом. За допомогою артроскопа можливе отримання фотознімку, а також проведення біопсії.
Пункція суглобу.
Цей метод дає можливість отримати синовіальну рідину. Нормальна синовіальна рідина прозора, світло - жовтого кольору, має слабо - лужну реакцію (рН-7,4). Кількість клітин коливається від 13 до 180 в 1 мкл. Клітинний склад синовіальної рідини в нормі: лімфоцити, моноцити, сегментоядерні лейкоцити, некласифіковані елементи, еритроцити відсутні, кількість нейтрофільних гранулоцитів не перевищує 8-10%.
Семіотика уражень кістково-суглобової системи
Зміни кісткової системи у дітей можуть бути:
Природжені
Ø вади розвитку окремих частин скелету (редукційні вади, полідактилія, вроджений вивих стегна);
Ø системні захворювання скелету (остеохондродисплазії, синдром Марфана, хвороба Осгуд-Шлатера, незавершений остеогенез);
Ø спадкові захворювання, при яких вражається кісткова система (му-кополісахаридози, тубулопатії);
Набуті
Ø рахіт (зміни кісток у вигляді остеомаляції - краніотабес, О-, Х- подібні нижні кінцівки, деформації грудної клітки і хребта; зміни кісток у вигляді остеоідної гіперплазії - лобні і тім'яні горби, рахітична вервиця, нитки перлів, рахітичні браслети).
Ø інфекційні (остеомієліт), інфекційно-алергічні (ревматоїдний артрит, ревматичний артрит), травматичні (переломи, вивихи), пухлинні (саркома Юінга), системні захворювання з ураженням кісткової тканини (колагенози, гемобластози, гістіоцитози).
Патологічні форми черепа:
1) макроцефалія - збільшення розмірів черепа (гідроцефалія, рахіт, сімейна особливість);
2) мікроцефалія - зменшення розмірів черепа (вроджена церебральна гіпоплазія, після перенесеного менінгіту);
3) баштоподібний - витягнута догори голова, високе чоло, вертикально опущені тім'яні кістки, закритий стрілоподібний шов);
4) сідницеподібний - значно збільшені лобні і тім'яні горби, стрілоподібний шов заглиблений;
5) скафоцефалія - виникає при передчасному закритті сагітального шву і характеризується вузькою формою голови;
6) сідлоподібний - значно збільшені лобні і тім'яні горби, вінцевий і стрілоподібний шви значно заглиблені, виражене вдавлення на місці великого тім'ячка;
Аномалія розвитку зубів:
1) відсутність зубів (всіх або деяких) відмічається при вродженій ектодермальній гіпоплазії, синдромі Марфана;
2) порушення утворення емалі у вигляді її впадин, тріщин, нерівностей зустрічається при рахіті, гіпопаратіреозі, хронічних захворюваннях органів травлення, сифілісі;
3) різне забарвлення зубів - при вродженій ламкості кісток, при порушеннях мінерального обміну, отруєнні солями свинцю;
4) пізнє прорізування, порушення порядку прорізування зубів спостерігається при рахіті, природженій мікседемі, хворобі Дауна;
Патологічні види грудної клітки:
1) кілеподібна- здавлена з боків, грудина виступає впреред (при рахіті, тугому пеленанні);
2) лійкоподібна - грудина глибоко западає до хребта (при рахіті, вродженому стрідорі, хворобі Марфана, природженій аномалії розвитку;
3) діжкоподібна - при бронхіальній астмі, емфіземі легень;
4) серцевий горб - обмежене випинання грудної клітки при вроджених вадах серця, ексудативному перикардиті, гіпертрофії лівого шлуночка;
5) сплощення однієї половини грудної клітки розвиваєтся внаслідок хронічного фіброзного процесу в легені, плевральних швартах, ателектазі;
6) однобічне випинання грудної клітки спостерігається при ексудативному плевриті, пневмотораксі
Зміни в кістках та суглобах:
Ø довгорукість з тонкими і довгими пальцями властива арахнодактилії (синдром Марфана)
Ø пропорційне вкорочення верхніх кінцівок по відношенню до тулуба характерне для гіпофізарного, тіреогенного нанізму; вкорочення проксимальних відділів характерне для хондродистрофії;
Ø вкорочення однієї руки можливе при синдромі Паннера (асептичний епіфізарний некроз головки плечевої кістки), а вкорочення однієї ноги при синдромі Пертеса (асептичний субхондральний некроз головки стегна), туберкульозному ураженні кульшового суглобу, вродженому вкороченні стегна;
Ø деформація кінцевих фаланг пальців у вигляді барабанних паличок і нігтів як (годинникові скельця) спостерігаються у дітей з вродженими вадами серця, хронічними бронхолегеневими захворюваннями;
Ø викривлення нижніх кінцівок О-, Х-подібне спостерігається при рахіті;
Ø викривлення гомілок опуклістю вперед (шаблеподібні гомілки) спостерігається у дітей з природженим сифілісом;
Ø для вродженого вивиху кульшового суглобу характерними симптомами є: асиметрія складок на стегнах, додаткові складки шкіри на одному стегні, обмеження кута відведення до 60 градусів, качина хода, кульгання при ході
Ø при гострому запаленні суглобів характерно:
-дифузне припухання в ділянці суглоба;
-гіперемія шкіри над ураженим суглобом;
-болючість;
-місцеве підвищення температури;
-порушення функції (обмеження рухів);
-випіт в порожнину суглоба (діагностується методом флюктуації та за позитивним симптомом (плаваючого надколінника)
Деформації стопи
При паралічі мязів можливі різні деформації стопи:
-плоска стопа (pes planus);
-pes valgus (стопа та гомілка утворюють кут відкритий назовні, а стопа знаходиться в положенні пронації);
-pes varus (стопа і гомілка утворюють кут відкритий всередину, стопа в положенні супінації);
-pes equines (стопа в положенні постійного підошовного згинання);
-pes calcaneus(стопа в положенні постійного тильного згинання).
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 599 | Нарушение авторских прав
|