АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Променева діагностика захворювань стравоходу

Розширення просвітку стравоходу спостерігається при кардіоспазмі, рубцевих змінах, пухлинах та інших процесах, супроводжуваних зміною прохідності.

Кардіоспазм відносять до функціональних порушень.

Діагноз можна встановити на підставі клінічних ознак. Іноді захворювання розвивається поступово, іноді мас раптовий початок. Хворі відчувають важкість за грудиною, дискомфорт після приймання їжі, утруднене просування твердої їжі, зригування, втрату маси.

Рентгенологічне дослідження - основний метод при постановці діагнозу. Характерні такі рентгенологічні симптоми: розширення серединної тіні, переважно вправо, наявність у стравоході натщесерце вмісту, що утворює горизонтальний рівень, конусоподібне звуження дистального відділу стравоходу.

У тяжких випадках кардіоспазму настають фіброзно-рубцеві зміни стінок, стравоходу, езофагіт, і навіть малігнізація.

Варикозне розширення вен стравоходу виникає при атрофічному та гіпертрофічному цирозі печінки, здавленні воротної вени пухлинами, захворюваннях, супроводжуваних збільшенням селезінки, пухлинах печінки та інших.

Клінічними ознаками вади є криваве блювання, кровотеча, запаморочення, загальна слабкість, блідість шкіри, спрага та інше.

Найтиповіша локалізація - дистальний відділ стравоходу.

Типовою рентгенологічною картиною варикозно розширених вен стравоходу є зміна напрямку складок слизової оболонки (покручені, замість строго поздовжніх). Контури органа нерівні, дрібно волокнисті. Крупніші варикозно розширені вени мають вигляд дефектів наповнення, що нагадують картину поліпозу. Характерною ознакою, яка відрізняє захворювання від ракового ураження, є швидка зміна рентгенологічної картини. Стінка стравоходу з незмінним просвітком зберігає еластичність.

Опіки стравоходу можуть бути хімічними та термічними. Хімічні опіки виникають внаслідок приймання їдкого лугу та кислот, а також хлороформу, нашатирного спирту, настойки йоду, негашеного вапна та іншого, і найчастіше трапляються у дітей.

Ступінь ураження тканин стравоходу залежить від кількості, концентрації та температури прийнятої речовини.

Наслідком дії іонізуючої радіації є радіаційні ураження. Зміни, що виникають при всіх видах опіків, носять назву езофагіта і найчастіше виражені у місцях фізіологічних звужень, особливо біля входу у стравохід та ділянці стравохідно-шлункового переходу.

У діагностиці змін, котрі виникають внаслідок прийняття хімічних речовин, рентгенологічне дослідження відіграє важливу роль. У гострий період виявляється згладженість рельєфу, велика кількість слизу, розширення просвітку стравоходу внаслідок зниження його тонусу.

Коли запальний процес вражає глибокі шари, виникає звуження стравоходу, різне за довжиною та контурами. Вище такого звуження стравохід розширюється. Звужених ділянок може бути кілька, тоді орган має вигляд чоток чи піщаного годинника.

Іноді буває складно виявити дистальну межу ураження стравоходу. Для діагностики викликають шлунково-стравохідний рефлюкс (підвищенням внутрішньошлункового та внутрішньочеревного тиску завдяки зміні положення тіла хворого).

Проводячи рентгенологічне дослідження, необхідно виявити не тільки зміни у стравоході, але й ускладнення, що розвинулися – медіастиніт, пневмонію, абсцес та інші.

Хворі потребують динамічного рентгенологічного дослідження, оскільки ускладнення можуть розвинутися через місяці та роки після опіку стравоходу. При розвитку стриктури останнього вдаються до операції заміщення частини стравоходу відрізком кишечника.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 423 | Нарушение авторских прав