АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Коротка історія розвитку фармакології

Інформація про лікування людей і тварин дійшла до нас з глибокої давнини. Ще з ІІ – ІІІ століття до нашої ери збереглися глиняні таблички з даними про лікувальні властивості окремих лікарських рослин і правила їх використання. Спочатку був безсистемний пошук ліків з усього, що оточувало людину для полегшення її страждання через хвороби. Древня медицина Тибету говорила, що немає в природі такої речовини, яка б не була придатна в якості ліків.

Гіппократ був першим, хто висунув протест проти теургічної медицини (відношення людини до богів) та методів її лікування. Він пов’язав здоров’я з балансом в організмі чотирьох рідин: крові, слизу, жовтої та чорної жовчі.

Римський лікар Клавдій Гален (131 – 201 рр. н.е.) вперше запропонував метод одержання ліків із рослин, очищенням їх від баластних речовин. В 980 – 1037роках – таджицький філософ Авіценна видав п’ятитомний “Канон медицини”, який протягом п’яти століть був посібником для лікарів (він утримував 764 лікарські засоби) і не втратив свого значення до тепер.

Парацельс (1493 – 1541) – вважав хімію основою знань лікаря, ввів поняття про дози. У Стародавній Русі дочка Ярослава Мудрого видала трактат про мазі “Трактат Євпраксії”. 1530 – 1584р. Іван Грозний заснував “Аптекарську палату”, яку в 1707р. Петро І реорганізував у “Медичну канцелярію” по керівництву госпіталями, медичними школами, аптеками.

І.П.Павлов займався вивченням дії лікарських препаратів на вищу нервову діяльність і кровоносну систему. Ним було виконано близько 80 фармакологічних робіт. Серед його учнів 18 професорів, в тому числі засновник радянської ветеринарної фармакології М. О. Сошественський (1878 – 1941). Він вивчив особливості дії на тварин багатьох ліків, в тому числі ефективність застосування протимікробних (препарати хлору, сірки) і протипаразитарних засобів.

С.П.Боткін видав близько 100 оригінальних робіт по вивченню дії нових лікарських речовин, в тому числі алкалоїдів, камфори, солей важких металів.

Поняття про ветеринарну фітотерапію, її значення, застосування

Ветеринарна фітотерапія базується на лікуванні тварин лікарськими рослинами (трави, коріння, насіння, плоди, кора). Вона відіграє важливу роль в ветеринарній медицині, оскільки є досить ефективним методом лікування, не шкодить здоров’ю хімічними речовинами та є економічно доцільним методом, через що і набула широкого застосування.

Лікувальна дія рослин обумовлена їх біологічною активністю, комплексом органічних і неорганічних речовин в них, і залежить від вмісту в них діючих початків.

Діючими початками лікарських рослин є:

- алкалоїди – органічні азотовмісні сполуки, що мають лужні властивості і відносяться до сильнодіючих лікарських засобів;

- глікозиди – органічні сполуки, які також є сильнодіючими, потрапляючи в шлунок і кишечник під впливом ферментів вони розпадаються на цукристу недіючу частину та глюкон – діючу частину.

- ефірні олії – безбарвні або ледь забарвлені пахучі, сильно леткі розчини, які зовнішньо нагадують рослинні олії.

- таніди – речовини дубильного походження, що володіють в’яжучими властивостями.

- вітаміни, слизі, дубильні і пектинові речовини також є діючими початками.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 574 | Нарушение авторских прав