Скелет тазових кінцівок поділяється на скелет тазового поясу та скелет вільної тазової кінцівки.
Скелет тазового пояса. Спочатку розглядають лобкове зрощення і визначають безіменні кістки таза (праву й ліву). Потім вивчають будову парних тазових кісток: клубової, лобкової і сідничної.
Н а к л у б о в і й к і с т ц і знаходять найхарактерніші утворення: тіло і крило кістки. На крилі добре виражені горби (крижовий горб і маклак). На медіальній поверхні крила розглядають суглобову поверхню, якою крило клубової кістки сполучається з крилом крижової кістки.
Н а л о б к о в і й к і с т ц і знаходять лобкове зрощення, вивчають розмір і форму замкненого отвору та суглобової западини таза. На дні суглобової западини знаходять ямку, в якій закріплюється кругла зв’язка.
На с і д н и ч и х к і с т к а х оглядають сідничні горби й сідничну дугу.
На препаратах таза різних видів тварин знаходять відмінності в їх будові. Особливу увагу звертають на розмір і форму виходу з таза у корів і кобил. Вивчають топографію таза на скелеті тварини.
Скелет вільної тазової кінцівки складається з таких кісток: стегнової, гомілкової, кісток заплесни, плесни і пальців.
С т е г н о в а к і с т к а належить до типу довгих трубчастих кісток. На препараті кістки знаходять тіло і два кінці: проксимальний і дистальний. На проксимальному кінці оглядають кулясту головку з ямкою на ній. Знаходять ямку на головці стегнової кістки корови і коня, порівнюють їх глибину.
Порівнюють також будову і форму м’язових горбів (вертелів) на стегнових кістках корів і коней. Стегнова кістка великої рогатої худоби має більш розвинене тіло, ніж стегнова кістка коня. Великий вертел виражений краще, а вертлюжна ямка глибша. Головка стегнової кістки корови різко відмежована від тіла кістки. Ямка на головці лежить не на боковій поверхні, як у коня, а в центрі головки. Знаючи ці особливості будови проксимального кінця стегнової кістки великої рогатої худоби, легко можна відрізнити її від такої ж кістки коня.
На дистальному кінці стегнової кістки оглядають і вивчають будову двох стегнових блоків. По одному з них (передньому) рухається колінна чашка. З’єднують колінну чашку з її блоком. Другий блок (нижній) призначений для з’єднання з проксимальним кінцем великогомілкової кістки. Оглядають його і з’єднують з гомілковою кісткою.
Щоб навчитися визначати, з якої кінцівки (правої чи лівої) стегнова кістка, слід уважно вивчити топографію її на скелеті тварини.
К і с т к и г о м і л к и. В основі гомілки лежать дві кістки: великогомілкова і малогомілкова. Знаходять і вивчають їх будову. Великогомілкова кістка добре розвинена. Визначають її тип і форму. На проксимальному кінці великогомілкової кістки суглобова поверхня має характерну трикутну форму. По дорсальній поверхні проксимального її кінця від трикутника вниз іде кістковий гребінь, який трохи загнутий на зовні. Знаходять і досліджують його.
У корів до проксимального кінця великогомілкової кістки з латеральної поверхні приростає невеликий відросток, що являє собою рудимент малогомілкової кістки. У коней на цьому кінці є слабко виражена ямка, до якого прилягає головка малогомілкової кістки. Отже, за будовою проксимального кінця великогомілкової кістки легко визначити, якому виду тварин належить кістка (корові чи коню).
Дистальний кінець великогомілкової кістки має суглобову поверхню, розділену високими гребенями на дві ямки, по яких рухається таранна кістка заплесна. Знаходять і оглядають цей блок. З’єднують його з таранною кісткою.
Малогомілкова кістка у великих тварин (корів і коней) рудиментована. Знаходять ці рудименти у коня і корови. У корови, крім відростка малогомілкової кістки, який приростає до проксимального кінця великогомілкової кістки, у верхньому шарі кісток заплесна знаходиться зовнішня щиколотка. Знаходять цю кісточку на скелеті корови і вивчають її форму. У свиней малогомілкова кістка не рудиментована. Порівнюють її будову з великогомілковою кісткою та встановлюють взаємозв’язок між ними. Знаходять місце гомілкових кісток на скелеті тварини.
К і с т к и з а п л е с н а розміщені в три ряди. На складеному препараті заплесна (на зв’язках) розглядають окремі кістки всіх трьох рядів. Особливу увагу звертають на будову і форму кісток верхнього шару (таранної і п’яткової). На п’ятковій кістці знаходять тіло, п’ятковий відросток і горб. Кістки другого і третього шарів короткі, з’єднані між собою міжкістковими зв’язками. Знаходять місце розміщення заплесна на скелеті.
К і с т к и п л е с н а і п а л ь ц я. За будовою вони подібні до п’ясних і пальцьових кісток грудної кінцівки, але третя плеснова кістка довша за третю п’ясну і має видовжене тіло округлої форми. Вчаться відрізняти плеснові кістки від п’ясних у корів і коней. Порівнюють їх будову і форму на скелеті тварини і знаходять їх серед некомплектованих кісток.
Кістки пальця задньої кінцівки мають таку саму будову, як і кістки передньої кінцівки.
Після виконання роботи студенти повинні:
Знати: будову кісток і їх види, будову і точне місце знаходження кісток осьового скелету, кінцівок, черепа; види з’єднань кісток.
Вміти: визначати місце знаходження кісток, якій тварині належать кістки.
Робота оформляється згідно вимог і замальовується скелет.