АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості м’язів птахів

М'язова система складається з окремих м’язів, які прикріплюються до кісток скелету при скороченні переміщують ці кістки, а в цілому забезпечують рух птиці.

Скелетні м’язи птиці мають характерні морфофізіологічні особливості. Порівняно з м’язами ссавців у м’язах птиці менше сполучної тканини, тонші й темніші м’язові волокна. Колір скелетних м’язів залежить від кількості в них білка міоглобіну. Чим більше в м’язі міоглобіну, тим темніший його колір. Завдяки міоглобіну в м’язових волокнах утворюється запас кисню і тим самим підвищується здатність м’яза до тривалої роботи. Після варіння колір м’яса в птиці змінюється, це пов’язано з вмістом у м’язових волокнах міоглобіну. Грудні м’язи мають великі м’язові волокна, у них мало міоглобіну, тому після варіння вони набувають білого кольору. М’язи кінцівок містять багато міоглобіну і після варіння стають червоними.

Для оцінки м’ясних якостей птиці, яку вирощують на м’ясо, визначають загальну масу скелетних м’язів порівняно з масою тушки і масою кістяка. У курей маса м’язів становить 42-45% маси тушки, в індиків – 52-54, качок – 40-43, гусей – 48-50%. Відношення маси м’язів до маси скелета у птиці становить 2,2 –2,4: 1. Кількість і якість м’язової тканини залежать від виду, віку, породи птиці, рівня її годівлі та умов утримання. У курей м’ясних порід м’язової тканини більше, ніж у несучих.

За розміщенням на тілі птиці м’язи поділяють на такі групи: м’язи голови, шиї, тулуба і хвоста, кінцівок.

М’язи голови у птиці розвинені слабо, крім тих, що діють на верхню і нижню частину дзьоба через квадратні кістки, а також м’язів язика, гортані, ока та під’язикової кістки.

М’язи шиї розвинені добре і диференційовані у зв’язку з великою рухливістю шиї на розгиначі і згиначі.

М’язи тулуба поділяють на м’язи спини, грудної клітки, черевної стінки і розвинені вони значно слабше, ніж у ссавців. Це зумовлено тим, що рухливість птиці у цій частині тіла обмежена. Діафрагма також слабо розвинена і має вигляд тонкої сухожильної плівки, що не повністю розділяє грудну та черевну порожнини. Добре розвинені м’язи, що прикріплюються до грудної кістки, вони становлять 45-50% усіх м’язів птиці. М’язи хвоста розвинені добре, за їх допомогою птиця здійснює різні рухи рульовим пір’ям.

М’язи кінцівок у птиці розвинені добре і становлять основну масу м’язової тканини. На грудній кінцівці розрізняють м’язи плечового поясу та крила. Ці м’язи здійснюють основні рухи крила. Особливо добре розвинені грудні м’язи, піднімачі, розгиначі та згиначі крила.

На тазовій кінцівці розрізняють м’язи тазового поясу, тазу, стегна, гомілки і пальців. Найбільш розвинені м’язи, які розміщені на стегні, гомілці. У ділянці заплесна, плесна і пальців проходять тільки сухожилки м’язів, розміщених на гомілці.

Багато видів птиці, крім водоплавної, мають спеціальне пристосування із сухожилок, за допомогою якого вони, не стомлюючись, утримуються під час сну на сідалі або гілці.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 739 | Нарушение авторских прав