АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості шкіри у птахів

Шкірний покрив птахів складається з тих самих шарів, що й шкірний покрив ссавців, тобто з епідермісу, основи шкіри і підшкірної клітковини. Але вона тонша, еластичніша й рухливіша, ніж у ссавців, зовні вкрита пір’ям, не має потових і сальних залоз. У птахів є тільки одна шкірна залоза – куприкова, або надхвостова. Вона розміщена над хвостом і виділяє жироподібний секрет, яким птахи змащують пір’я. У водоплавної птиці ця залоза добре розвинена і значно більшого розміру.

В основі шкіри є колагенові й еластичні волокна, густа сітка кровоносних судин, нервові закінчення. Тут же розміщені пір’яні сумки з сосочками, які з’єднані з пір’ям, а також пучки підшкірних м’язів, що зумовлюють рух пір’я в окремих ділянках шкіри. У підшкірній клітковині багато пухкої сполучної тканини, в якій можуть бути різної товщини жирові відкладення. Завдяки пухкій структурі цього шару, шкіра птиці досить рухлива.

До похідних шкірного покрову птиці належать пір’я, роговий покрив дзьоба, кінцівок, шпор і нігтів, а також гребінь, сережки, мочки, а в індиків корали.

Пір’яний покрив рівномірно розподілений на тілі птиці і надійно захищає її організм від коливань температури навколишнього середовища, сприяє підтриманню сталої температури тіла. Тільки у деяких видів птахів пір’яні ділянки шкіри чергуються з ділянками, на яких пір’я немає.

Після вилуплення курчати з яйця ембріональне пухове пір’я поступово замінюється постійним – відбувається так зване ювенальне линяння в процесі росту молодняка, яке закінчується до настання статевої зрілості птиці. У дорослої птиці щороку змінюється все оперення, тобто відбувається періодичне линяння.

Повністю сформоване перо складається із стовбура і опахала. Стовбур має стрижень, який несе опахало, та колодочку – оголену частину стовбура. Нижня частина колодочки міститься в шкірі в пір’яній сумці і з’єднана з пір’яним сосочком. Через сосочок пір’їна живиться, під час линяння зв’язок пір’їни з сосочком втрачається і вона випадає.

Залежно від структури опахала розрізняють такі види пір’я: покривне (контурне), махове, рульове і пухове. Покривне пір’я становить основну масу оперення і вкриває всі ділянки тіла птиці. Під ним розміщене пухове пір’я, яке захищає тіло від холоду. Махове пір’я прикріплюється до передпліччя і кисті крила. За кількістю махового пір’я, що вже змінилося, видно, як протікає процес линяння у курей, качок і гусей. Рульове пір’я розміщене на хвості птиці і прикріплюється до хвостових хребців та пігостилю. Воно виконує значну роль при польоті птиці.

Забарвлення оперення у птиці зумовлене наявністю пігментних клітин у пір’яних сосочках, які виробляють пігменти меланін та каротиноїди.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. З яких шарів побудована шкіра тварини?

2. З якої тканини складається епідерміс?

3. Які залози розміщені в дермі?

4. Що відноситься до похідних шкіри?

5. З якої тканини побудоване вим’я корови?

6. Які частини розрізняють на копиті коня?

7. Які види волосся є на шкірі?

8. Як відбувається процес молоко утворення?

9. Який склад молока у корів?

10. Які фактори впливають на молоко утворення?

11. Яка особливість шкіри у птахів?

12. Які похідні шкіри є у птахів?

13. Як використовується шкіра та її похідні в м’ясопереробній промисловості?

СИСТЕМА ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

План теми

1. Загальна характеристика і значення органів травлення.

2. Будова ротової порожнини та її органів.

губ;

ясен;

твердого і м’якого піднебіння;

язика;

слинних залоз;

мигдаликів;

зубів.

3. Травлення в ротовій порожнині.

4. Будова і топографія глотки. Акт ковтання.

5. Будова і значення стравоходу.

6. Черевна порожнина, та її поділ на відділи і ділянки.

7. Будова, топографія та фізіологія травлення в однокамерному шлунку.

8. Будова, топографія і фізіологія травлення в багатокамерному шлунку.

9. Будова і топографія тонкого кишечника.

10. Будова, топографія і значення печінки.

11. Будова, топографія і значення підшлункової залози.

12. Травлення і всмоктування в тонкому кишечнику.

13. Будова, топографія і значення товстого кишечника.

14. Використання органів травлення в м’ясопереробній промисловості.

Рекомендована література

1. В.І. Бойко, М.В. Лисенко “Анатомія і фізіологія сільськогоспо-

дарських тварин” ст. 67- 174

2. И.М. Фокин «Анатомия мясопромышленных животных» ст. 63-83

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 837 | Нарушение авторских прав