АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Черевна порожнина та її поділ на відділи та ділянки

Прочитайте:
  1. C. поділом ядра
  2. А потім перемістився до правої здухвинної ділянки живота. При пальпації відмічається
  3. Антигістамінні засоби поділяють на такі групи.
  4. Блок 7. Топографія (ділянки, борозни, канали, ямки, отвори, трикутники) спини, грудної клітки, живота, шиї, голови, верхньої та нижньої кінцівок.
  5. Відділи верхніх кінцівок. Кістки, які утворюють верхню кінцівку та способи їх сполучень.
  6. Відділи травного тракту, особливості їх будови та функції.
  7. Вкажіть, в яких анатомічних структурах НС знаходяться центральні відділи парасимпатичної нервової системи
  8. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу
  9. Гіпоталамічної ділянки, що сигналізують мозок про накопичення вуглеводів у
  10. Грудна порожнина

Черевна порожнина являє собою простір між діафрагмою і тазом. Стінка її утворена зверху останніми грудними й поперековими хребцями та прилеглими до них м’язами, збоку та знизу – черевними м’язами та мечовидним хрящем грудної кістки. Черевну порожнину умовно поділяють на відділи і ділянки. Двома умовними сегментальними площинами (передня – за останньою парою ребер, а задня – по передньому краю маклака) черевну порожнину поділяють на передній, середній і задній відділи.

П е р е д н і й ч е р е в н и й в і д д і л простягається від діафрагми до передньої сегментальної площини. Площиною, проведеною відносно реберної дуги, цей відділ, у свою чергу, поділяється ще на два відділи – верхній і нижній. Нижній підвідділ лежить між згаданою площиною та черевною стінкою і називається ділянкою мечовидного хряща. Верхній відділ поділяється сагітальною площиною на дві рівні ділянки – праве і ліве підребер’я.

С е р е д н і й ч е р е в н и й в і д д і л поділяється двома паралельними сагітальними площинами, які дотикаються до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців, на три підвідділи: середній і два бокових. Бокові підвідділи називаються правою і лівою здухвинними ділянками. Середній підвідділ, поділяється умовною фронтальною площиною, проведеною на рівні середини плечового суглоба, на верхню – поперекову, або ниркову, і нижню – пупкову ділянки.

З а д н і й ч е р е в н и й в і д д і л також поділяється на три ділянки: середню – лобкову і праву та ліву пахові. Пахові ділянки є продовженням здухвинних ділянок, а лобкова – пупкової ділянки.

Шлунок – мішкоподібне розширення травної трубки, в який з одного боку входить стравохід, а з другого – виходить 12-пала кишка. Є одно- (свині, коні) і багатокамерні шлунки (ВРХ, ДРХ)

О д н о к а м е р н и й ш л у н о к являє собою зігнутий мішок, який розміщений у передньому черевному відділі, прилягаючи до діафрагми і мечевидного хряща. У ньому є дві поверхні: одна з них прилягає до діафрагми – діафрагмальна поверхня, друга до кишок – кишкова, або вісцеральна. Місце впадання стравоходу в шлунок називається кардіа, а переходу шлунка в кишечник – пілорусом. Між кардіальною і пілоричною частинами шлунка розміщена донна, (є велика і мала кривизна), або фундальна частина шлунка. Стінка шлунка складається з 3-х оболонок: внутрішньої – слизової з підслизовим шаром, середньої – м’язової, м’язи розташовані в трьох напрямках і зовнішньої – серозної, яка є продовженням брюшини і утворює зв’язки – великий і малий сальники. У товщі слизової оболонки розміщені шлункові залози, які виробляють шлунковий сік. За місцем розміщення залози поділяються на – карідальні, фундальні, пілоричні. В шлунку частково всмоктуються вода і прості цукри.

Шлунок коня має залозисту і беззалозисту частину. М’язова оболонка має петлеподібний сфінктер, тому блювання неможливе.

Шлунок свиней у лівій дорсальній частині має сліпе вип’ячування – дивертикул.

Травлення в однокамерному шлунку. Пережований і зволожений слиною корм внаслідок акту ковтання надходить у шлунок, де він під дією ферментів шлункового соку зазнає істотних хімічних змін.

Шлунковий сік – продукт діяльності шлункових залоз і покривного епітелію слизової оболонки шлунка, це безбарвна, мутнувата рідина без запаху, з кислою реакцією. До його складу, крім хлористоводневої кислоти, входять ферменти, мінеральні речовини, вода, слиз і особливі фізіологічно-активні речовини.

Основні ферменти шлункового соку – пепсин, ренін, катепсин – розщеплюють білки корму до поліпептидів; амілаза розщеплює крохмаль, а ліпаза – жири; хімозин – сприяє коагуляції білка молока казеїногену в казеїн. В шлунку є речовини, які сприяють всмоктуванню віт. В12.

Утворення і виділення шлункового соку регулюється складними нейрогуморальними механізмами. Перша фаза його секреції зумовлена видом, запахом і смаковими якостями корму, а друга механічними й хімічними подразниками слизової оболонки шлунка. За добу виділяється шлункового соку: у коня – до 30 літрів, у свині – 5-6, у собак – до 3 літрів.


Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 704 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)