АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова, топографія і значення товстого кишечника

Товсті кишки починаються безпосередньо за тонкою кишкою і закінчуються відвідниковим (анальним) отвором. Розрізняють сліпу, ободову і пряму товсті кишки. Слизова оболонка цих кишок не має ворсинок, а в підслизовій оболонці розміщені тільки загальнокишкові пристінні залози. Серед клітин каймистого епітелію слизової оболонки є багато бокаловидних клітин, які виділяють слиз, що покриває слизову оболонку і склеює неперетравні частинки у калові маси.

Товсті кишки коней і свиней мають поздовжні м’язові стрічки – т е н і ї. Вони менші за довжину кишки і стягують її, внаслідок чого кишкова стінка збирається в півмісяцеві складки й утворює випинання – к и ш е н ь к и. Завдяки цьому відділ товстих кишок, особливо у коней, досягає великого об’єму. На товстих кишках жуйних тварин теній і бокових кишеньок немає, оскільки у них грубий корм не перетравлюється.

С л і п а к и ш к а починається в місці впадання клубової кишки. У жуйних тварин вона циліндричної форми, з поверхні гладка, 30-70 см завдовжки, розміщена у правій паховій та здухвинній ділянках і поперековій ділянці черевної порожнини; у свиней – конусоподібна, товста, коротка, з трьома теніями на поверхні і трьома рядами кишеньок між ними, розміщена у поперековій ділянці, сліпим кінцем спрямована назад і трохи вправо. У коней сліпа кишка досить велика і має форму коми, за об’ємом удвоє більша за шлунок. У сліпій кишці коня грубий рослинний корм піддається бактеріальному бродінню і підготовляється до перетравлювання і всмоктування. На сліпій кишці коня розрізняють головку, тіло і верхівку. На її поверхні чотири тенії, між якими 4 ряди кишеньок. Головка розміщена у правій здухвинній ділянці, а верхівка повернена до мечовидного відростка.

О б о д о в а к и ш к а – це продовження сліпої кишки. У жуйних тварин вона досить довга: у ВРХ –6-9м, овець – 3,5-5 м, з поверхні гладка. На її поверхні немає теній і кишеньок. У свиней ободова кишка закручена у спіраль у вигляді конуса з концентричними й ексцентричними завитками, що мають дві тенії і два ряди кишеньок. Основа конуса розміщена під тілами поперекових хребців, вершина дотикається до межі лівого підребер’я і ділянки мечовидного хряща.

У коней ободова кишка дуже містка і займає більшу частину черевної порожнини, поділяється на велику ободову і малу ободову Велика ободова кишка утворює підковоподібну петлю, що складається з двох колін – вентрального й дорсального, вентральне коліно має 4 тенії і 4 ряди кишеньок. Мала ободова містить дві тенії і 2 ряди кишеньок, що підвішені на довгій брижі. Її петлі разом з петлями тонких кишок лежать переважно у центральній частині черевної порожнини, в тарілкоподібній заглибині, яка утворюється сліпою і великою ободовою кишками.

У собак ободова кишка тонка, на поверхні немає теній і кишеньок.

П р я м а к и ш к а – це кінцева ділянка товстих кишок. Порівняно коротка, лежить у тазовій порожнині під крижовими й першими хвостовими хребцями, закінчується – анусом. Слизова оболонка прямої кишки покрита багатошаровим епітелієм. В анусі розміщені спеціальні кільцеві м’язи, які утворюють два сфінктери: глибокий із гладеньких м’язів і зовнішній з поперечносмугастих. Від таза до кільцевих м’язів підходять з обох боків два пластинчастої форми м’язи – піднімач ануса, які після акта дефекації втягують анус в середину.

Травлення і всмоктування у відділі товстих кишок. Травлення на початку товстих кишок відбувається під впливом ферментів травних соків тонких кишок, частково кишкового соку товстих кишок, в якому міститься багато слизу. Кишковий сік тут виділяється переважно під впливом механічних подразників, здебільшого неперетравних грубих частинок корму. Крім того, у травленні тут беруть участь бактерії, під дією ферментів яких розщеплюються вуглеводи і відбувається гниття білків. Внаслідок бродіння і гниття у товстих кишках утворюються кислоти і гази (вуглекислий газ, метан, сірководень), а також отруйні речовини (фенол, скатол, крезол, індол).

Під дією ферментів бактерій клітковина грубого корму розщеплюється до дисахаридів і до виноградного цукру. Особливо інтенсивні ці процеси в товстих кишках коней.

У товстих кишках відбувається всмоктування води та розчинених у ній речовин і формування калу. Всмоктування можливе навіть в кінцевих відділах товстих кишок.

Після всмоктування поживних речовин із вмісту товстих кишок формується кал, до складу якого входять неперетравні речовини корму, продукти розпаду поживних речовин, мікробні тіла, залишки травних соків і продукти життєдіяльності епітелію органів травлення. Склад і кількість калових мас залежать від складу раціону. Чим більше в раціоні легкоперетравних речовин, тим менше утворюється калу. За добу виводиться з організму у корів – 15-35 кг, у коней – 15-20, у свиней – 1-2, в овець – 1-3 кг калу.

Видалення з організму калу називається дефекацією. Акт дефекації відбувається рефлекторно внаслідок подразнення чутливих нервових закінчень стінки товстих кишок нагромадженими каловими масами. При цьому нервовий імпульс через центр дефекації (у поперековій частині спинного мозку) розслаблює сфінктери ануса, а перистальтичні скорочення м’язової оболонки кишок сприяють викиданню калу на зовні.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 895 | Нарушение авторских прав