АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова осьового скелету

Скелетом голови є череп, де розміщений головний мозок, органи чуттів, носова порожнина, органи ротової порожнини. У черепі розрізняють мозковий і лицьовий відділи, межею між якими є умовна лінія, проведена через задній край очних ямок.

До складу черепа входять 13 парних і 7 непарних кісток. Деякі кістки черепа (лобна, верхньощелепна, клиновидна) мають пазухи – порожнини, заповнені повітрям.

До мозкового відділу черепа належать 4 непарні (потилична, клиноподібна (основна), міжтім’яна, решітчаста і 3 парні кістки (тім’яна, вискова, лобна).

До лицьового відділу черепа належать непарні кістки – під’язикова, леміш і хоботна (у свиней) та парні кістки – верхньо- і нижньощелепна, різцева, носова, слізна, піднебінна, вилична, крилоподібна, носові раковини (верхня і нижня).

Мозковий відділ черепа. П о т и л и ч н а к і с т к а утворює задню стінку черепної коробки і з’єднує череп з хребтом. У центрі її є великий потиличний отвір, по боках якого розміщені потиличні вирости, зчленовані з першим шийним хребцем (атлантом), і 2 яремних відростки, до яких прикріплюються м’язи шиї і жувальна мускулатура.

К л и н о п о д і б н а к і с т к а (основна) має тіло і дві пари крил: очноямкові та вискові. До тіла клиноподібної кістки прикріплюються крилоподібні м’язи.

Ви с к о в а к і с т к а обмежовує бокові стінки черепної коробки і разом з тім’яною кісткою утворює вискову ямку. На нижній поверхні цієї кістки є суглобовий валик, з яким зчленовується суглобовий відросток нижньої щелепи. До складу цієї кістки входить кам’яниста кістка, в якій розміщений орган слуху.

Т і м ’я н а к і с т к а формує частину верхньої стінки черепної коробки.

Л о б н а к і с т к а утворює верхню стінку черепної коробки. У рогатої худоби ці кістки мають рогові відростки, що становлять основу рогів. У лобній кістці є пазухи.

Р е ш і т ч а с т а к і с т к а утворює передню стінку черепної коробки і задню стінку носової порожнини; має горизонтальну та перпендикулярну пластинки і лабіринт.

Лицьовий відділ черепа. Н и ж н я щ е л е п а утворює нижню кісткову основу ротової порожнини, має тіло і щелепні гілки. На тілі є луночки для зубів: різцевих, іклів і корінних. Верхні кінці гілок закінчуються двома відростками: передній – вінцевий для прикріплення вискового м’яза і задній – суглобовий для зчленування нижньої щелепи з висковою кісткою і утворення щелепного суглоба. Латеральна поверхня гілки має яму великого жувального м’яза. На межі між тілом і гілкою нижньої щелепи є судинна вирізка, де проходить лицьова артерія.

В е р х н я щ е л е п а утворює бокову стінку носової і верхню стінку ротової порожнини; складається з тіла, піднебінного відростка і носової пластинки. На тілі є луночки для корінних зубів, а всередині – верхньощелепна пазуха, або гайморова порожнина.

Р і з ц е в а, або м і ж щ е л е п н а, к і с т к а формує передню частину лицьового черепа, має тіло і 2 відростки: носовий і піднебінний. На тілі є луночки для різцевих зубів. У рогатої худоби на цій кістці зубів немає, замість них зубна пластинка.

Н о с о в а к і с т к а утворює кісткову основу спинки носа.

С л і з н а к і с т к а бере участь у формуванні нижньої стінки очної орбіти, має ямку слізного мішка, звідки починається слізноносовий канал.

В и л и ч н а к і с т к а бере участь у формуванні очної орбіти та виличної дуги.

П і д н е б і н н а к і с т к а формує тверде піднебіння і утворює вихід з носової порожнини – хоани.

Л е м і ш (сошник) – жолобоподібна кістка, яка лежить на дні носової порожнини і є опорою носової хрящової перегородки.

П і д ’я з и к о в а к і с т к а - кісткова основа для язика та глотки. Має тіло з язиковим відростком, який заходить у товщу язика, та парні гілки, що складаються з великих і малих рогів. Великі роги з ’єднані з щитовидним хрящем гортані.

Н о с о в і р а к о в и н и (верхня і нижня) – згорнуті спіралеподібно кісткові пластинки¸ які прикріплюються до бокових стінок носової порожнини, утворюючи носові ходи.

Череп свині видовжений, нагадує конус і має додаткову хоботкову кістку, яка розміщена в п’ятачку між носовою та різцевою кістками.

Продовженням осьового скелета після черепа є хребет, який складається з непарних кісток – х р е б ц і в. У кожному хребці розрізняють тіло, дужку, хребетний отвір і відростки. З усіх хребетних отворів, що йдуть один за одним на протязі всього хребта, складається хребетний канал, в якому розміщений спинний мозок. Хребет є опорою для всього тіла і бере участь у русі тварини. Він має шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий відділи.

Шийний відділ хребта у всіх свійських тварин налічує сім шийних хребців, з яких 4 (1, 2, 6, 7) нетипові, а три (3, 4, 5,) – типові.

П е р ш и й ш и й н и й х р е б е ц ь (атлант) – на відміну від типових хребців не має тіла, являє собою кільце, складене з двох дужок – верхньої і нижньої. З’єднуючись між собою, ці дужки утворюють крила атланта. Краніально й каудально на дужках атланта знаходяться суглобові поверхні для зчленування з потиличною кісткою черепа і другим шийним хребцем.

Д р у г и й ш и й н и й х р е б е ц ь (епістрофей або аксис) характеризується значною довжиною, наявністю на тілі замість головки зубоподібного відростка, а на дужці замість остистого відростка – дорсального гребеня, до якого прикріплюються м’язи та вийна зв’язка..

Атлант з’єднується з епістрофеєм суглобом, що забезпечує велику рухливість голови.

Типові шийні хребці мають добре розвинене тіло з голівкою і ямкою та дужку з поперечнореберними та остистими відростками. У коней остисті відростки не розвинені.

Шийний відділ хребта в цілому являє собою важіль, який тримає голову. Довжина його залежить від довжини грудних кінцівок. У коней шия найдовша, у свиней – найкоротша.

Грудний відділ складається з грудних хребців, ребер і грудної кістки – грудини, які з’єднуючись між собою утворюють грудну клітку. Це відділ, де збережений повний кістковий сегмент, до складу якого входить хребець, 2 ребра і частина грудної кістки.

Г р у д н и й х р е б е ц ь має тіло і дужку, характеризується трьома парами суглобових поверхонь для ребер – на передньому і задньому кінці тіла хребця і на поперечних відростках, на дужці добре розвинений остистий відросток, нахилений назад. На перших грудних хребцях остисті відростки найдовші і утворюють кістяк холки, яка є опорною частиною хребта в ділянці розміщення лопаток.

Кількість грудних хребців у тварин різних видів неоднакова: у корови, вівці, кози та собаки – 13, у коня – 18, у свині – 14-15, у верблюда – 12, у північного оленя – 14.

Р е б р а – довгі зігнуті кістки, які попарно з’єднані з кожним грудним хребцем і складаються з кісткового ребра та реберного хряща. Кількість ребер дорівнює кількості грудних хребців.

Розрізняють ребра справжні, які за допомогою реберних хрящів з’єднуються з грудною кісткою, і несправжні, що з’єднуються тільки між собою реберними хрящами і утворюють реберну дугу, яка є задньою межею грудної клітки. На верхньому кінці ребра є два виступи: головка і горбик, за допомогою яких ребро зчленовується з грудним хребцем. Біля переднього краю ребра проходить м’язовий, а біля заднього краю – судинний жолоб. Ребра утворюють бокові стінки грудної клітки. Перші ребра прямі і короткі, а середні – довгі і зігнуті.

Г р у д н а к і с т к а обмежує грудну клітку знизу і має рукоятку (передній кінець), тіло і мечевидний хрящ, що виступає назад.

Поперековий відділ хребта складається з поперекових хребців, у яких досить розвинені поперечнореберні й суглобові відростки. Кількість поперекових хребців у різних видів тварин коливається від 5 до 6-7 (у жуйних 6-7, коней 5-6, у свиней 5-7). Остисті відростки у них порівняно з грудними хребцями короткі і мають пластинчасту форму.

Крижовий відділ хребта складається з крижових хребців, які зростаються між собою, утворюючи одну крижову кістку. Крижова кістка у великих тварин складається з 5-6 хребців, а в дрібних – тільки з 3-4 хребців і разом з кістками таза є важелем для піднімання тулуба в кульшових суглобах під час руху тварини. Попереду крижова кістка має крила з вушкоподібною поверхнею. Хребетний канал у крижовій кістці конусоподібно звужується.

Хвостовий відділ хребта складається з хвостових хребців, які характеризуються тим, що відростки й дужки їх недорозвинені, а в останніх хребцях вони зовсім зникли і мають тільки тіло циліндричної форми без хребетного каналу. Кількість хвостових хребців неоднакова: у рогатої худоби 18-20, у коня 17-19, у свині 20-23, у вівці 3-24 (залежно від породи), у собаки 20-23.

Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 743 | Нарушение авторских прав